Вирок № 111357985, 07.06.2023, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/789/21

Провадження № 1-кп/307/86/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів в об`єднаному в одне кримінальне провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071160000190 від 2.04.2021, №12021070160000018 від 5.01.2021, № 12021070160000034 від 17.02.2021 року, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з неповною загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше судимого, в останнє вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом часткового складання покарання призначеного вироком Тячівського районного суду від 1 вересня 2022 року та покарання призначеного цим вироком, остаточно до відбуття призначено 5 років і два місяці позбавлення волі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В ніч з 15 на 16 грудня 2020 року, у невстановлені досудовим розслідуванням точний час, ОСОБА_4 , за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_5 , відносно якого матеріали було виділено в окреме провадження, знаходячись в с. Вонігово, Тячівського району Закарпатської області, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом пошкодження навісного замка на підсобному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_9 , проникли всередину, звідки викрали бувшу у користуванні шліфувальну машинку марки «Bavaria bag 125/1», вартістю 470,00 гривень, бувший у користуванні шуруповерт марки «Інтерскол Д-11/540Т», вартістю 460,00 грн., бувший у користуванні подовжувач на котушці довжиною 30 метрів, вартістю 400,00 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1130,00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та показав, що точного часу та дати не пам`ятає . Однак пам`ятає, що була пора року, було холодно. Це було у вечері, він разом з знайомим ОСОБА_10 , приїхали в смт. Буштино. Там вони зустріли ОСОБА_4 , який пропонував їм піти до ОСОБА_9 відпочити. Вони взяли горілки та всі разом, а також з знайомим ОСОБА_11 та ще з одним, раніше незнайомим йому чоловіком, пішли до ОСОБА_9 . Вони сиділи розпивали алкогольні напої. Згодом він разом з ОСОБА_10 пішли до магазину та були відсутні близько двадцяти хвилин. Коли вони повернулися з магазину, мішок з внутрішньої сторони воріт уже стояв готовий. У мішку були речі, болгарки та інші. У заглянув і побачив, що будинку була бійка, там не було що робити, а тому розвернувся і пішов. Вважає що з того моменту коли взяв мішок він став співучасником злочину. Коли брав мішок він намацав там подовжувач та зрозумів, що це викрадені речі. Мішок він поніс на вокзал. По дорозі десь біля заправки його наздогнав ОСОБА_4 та спитав, що у мішку. Чому це він питав, йому невідомо. Він мав надію, що там цінні речі, а виявилося, що це був мотлох, а саме якийсь подовжувач та дрель, а тому сказавши, що за цей мотлох їх посадять, долю цього мішка та наявних у ньому речей, він віддав на вирішення ОСОБА_4 .

З мішком, за вказівкою ОСОБА_4 , вони пішли на вулицю Івана Франка, до чоловіка, на ім`я ОСОБА_12 , який виявився колишнім працівником поліції. Цей ОСОБА_12 направив ОСОБА_4 до свого батька, ОСОБА_13 , якому вони передали мішок і з цього часу їхні дороги з ОСОБА_14 там розійшлися.

Він пам`ятає, що під час його перебування у будинку, ОСОБА_14 на двір не виходив. Після цього показав, що повернувшись з магазину з ОСОБА_10 , він заходив до будинку, де були всі присутні, що були на початку зустрічі та ОСОБА_4 разом з ОСОБА_11 , виходила на подвір`я. В будинку вони розпили пляшку горілки. Він вийшов курити та забрав цей мішок бо думав, що там було щось цінне.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_9 не визнав. Показав, що точного часу дати не пам`ятає, однак пам`ятає, що це була зима, було холодно. З потерпілим цього дня вони зустрілися біля магазину «Вікторія», який розташований через дорогу до будинку потерпілого. У цьому магазині він придбав пляшку горілки. Разом з ним був ОСОБА_15 . ОСОБА_5 поцікавився куди вони йдуть та сказав, що йде разом з ними до ОСОБА_9 за своїми речами, які там залишив під час проживання. Вони в чотирьох перейшли дорогу, та потерпілий в цей час ремонтував замок на калітці. Потерпілий ОСОБА_9 пропускав його та ОСОБА_16 , однак ОСОБА_5 він не пропускав. Коли ОСОБА_17 почав кричати, що йде за речами, ОСОБА_9 пропустив ОСОБА_5 та його знайомого ОСОБА_10 . Коли вони розпили пляшку горілки, він пішов ще за однією пляшкою, згодом за другою та третьою.

В той час, як він йшов за четвертою пляшкою, ОСОБА_18 сварився з ОСОБА_10 , а ОСОБА_5 повідомивши що йде забирати свої речі, виліз на горище будинку. Потерпілий це все чув і бачив. Коли він повернувся з магазину, ОСОБА_19 та ОСОБА_10 стояли біля воріт та біля них був мішок та бензокосилка, ОСОБА_11 в цей час уже не було. ОСОБА_19 запропонував йому піти разом з ними, щоб продати ці речі. ОСОБА_10 пропонував йому нести цей мішок, на що він відмовився повідомивши, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння та не в змозі нести мішок. По дорозі, хлопці з бензокосилкою пішли вперед, а він з мішком залишився позаду та зустрів свідка ОСОБА_13 , який спитав його, що він несе, на що відповів, що не знає, що в мішу та ці речі йому дали продати хлопці.

Він продав ці речі, хоч мав намір взяти задаток за них. В мішку був подовжувач, дрель та болгарка. Він вважав, що це особисті речі ОСОБА_5 . Куди втік ОСОБА_19 та ОСОБА_10 йому невідомо. Речі він віддав як завдаток за двісті гривень, та оскільки боргував ОСОБА_13 сто гривень, останній дав йому лише половину цієї суми. Ці гроші він ОСОБА_19 не віддавав. Після цього він прийшов додому де спав ОСОБА_20 . Додав, що раніше він був у підсобному приміщення, що розташоване у дворогосподарстві потерпілого, та там він інструментів ніколи не зберігав, а зберігав лише дрова та садовий інвентар. Це приміщення зачинене на навісний замок.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, доведена повністю та підтверджується сукупністю наступних зібраних доказів, досліджених та перевірених у судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що увечері хлопці попросили зайти у дверці. Їх було п`ятеро. Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та мешканець с. Вонігово, якого було звати ОСОБА_21 прийшли водночас. Вони сиділи випивали, та він заснув. Він казав ОСОБА_5 , щоб той забрав свої речі. ОСОБА_5 виходив із будинку з своїми речами. Вважає, що з цими речами забрав і його. У нього було викрадено болгарку, дрель подовжувач, та бензокосилку, які зберігалися окремо від речей ОСОБА_5 . При цьому викрадені речі, він знаючи, що до буде вживати алкогольні напої, завчасно замкнув на навісний замок в хліві. Він не мав намір заявляти в поліцію, а тому того дня заяви про кримінальне правопорушення не подавав. Як пригадує, десь на протязі трьох днів до нього прийшов працівник Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області та він заявив у поліцію. Пояснив, що обвинувачений ОСОБА_5 тривалий час проживав у нього в будинку та знав де знаходяться всі його речі, а тому підготувався. На горищі його будинку пізніше знайшов недопалки сигарет. Зайти в двір ОСОБА_14 та ОСОБА_19 він дозволив. Йому повернуто всі викрадені речі, окрім бензинової косилки, а тому претензій до обвинувачених він не має. Разом з тим, потерпілий ОСОБА_9 будучи присутнім в судовому засіданні 4.04.2022 просив судові засідання в подальшому проводити у його відсутності та претензій до обвинувачених не має, про що 14.09.2021 подав також письмову заяву (том. 1 а.с. 78).

Свідок ОСОБА_22 показав, що з ОСОБА_4 вони знайомі, а потерпілий ОСОБА_23 є його сусідом та живе через один будинок від нього. У вечері приблизно пам`ятає, що це було 15 або 16 грудня два роки тому назад, він йшов по дорозі в смт. Буштино по вулиці з колишньою назвою «Комуністична». По дорозі він зустрівся з ОСОБА_4 з яким було ще двоє осіб, він попросив повернути борг. Тоді ОСОБА_4 дав йому білий з під муки мішок та казав, що там болгарка та інші інструменти і сказав, що на наступний день її забере і поверне гроші.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні показав, що точного дня він не пам`ятає, коли йшов до ОСОБА_9 . Вони в будинку потерпілого вживали алкогольні напої. ОСОБА_4 виходив, щоб придбати пляшку горілки, ОСОБА_5 , також виходив та був відсутній приблизно на протязі 30 хв. Він пішов до ОСОБА_4 спати та через певний час почув, що ОСОБА_9 обікрали. Які саме речі були у мішку йому невідомо.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 5.01.2021 року вбачається, що ОСОБА_25 повідомив про те, що в ніч з 15 на 16 грудня 2020 року невідома особа, викрала з його будинку, переносу, електродрель, болгарку та бензокосилку. У вчиненні крадіжки підозрює, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (т. 4, а.с. 46-47).

Згідно з письмовим дозволом ОСОБА_9 від 5.01.2021 року, останнім добровільно надано працівникам поліції дозвіл провести огляд належного йому дворогосподарства та будинку за адресою: АДРЕСА_2 (т.4, а.с. 52).

З протоколу огляду місця події від 5.01.2020 року вбачається, що об`єктом огляду є дворогосподарство, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , вхід до якого через металеві ворота, які на момент огляду відчинені. Будинок одноповерховий та наявне підсобне (сарайне) приміщення на якому зірваний навісний замок. У середині речі, інструменти, більше іншого що має значення для досудового розслідування, не встановлено ( том 4 а.с.48- 51).

Заявою-клопотанням від 13 січня, ОСОБА_22 , мешканець АДРЕСА_3 , просить долучити до матеріалів кримінального провадження №12021070160000018 інструменти, а саме: подовжувач, шуруповерт та болгарку, які мають значення для досудового розслідування ( том 4 а.с.53).

З протоколу огляду предмета від 13.01.2021 та фототаблицею до нього, вбачається, що безпосереднім об`єктом огляду, являється шліфувальна машинка марки «Bavaria bag 125/1» чорно-сірого кольору, шуруповерт марки «Інтерскол Д-11/540Т» сірого кольору, подовжувач чорно-синього кольору із помаранчевим шнуром, які після огляду упаковано до номерних пакетів ( том 4 а.с.54-55).

Висновком експерта №СЕ-19/107/21/248-ТВ від 20.01.2021 року стверджується, що ринкова вартість бувшої у користуванні дрелі марки «Інтерскол» Д-11/540Т сірого кольору, станом цін на 16 грудня 2020 року становить 568,0 гривень (Том 4 а.с.57-67).

Висновком експерта №СЕ-19/107/21/255-ТВ від 22.01.2021 року стверджується, що ринкова вартість кутової шліфувальної машини марки «Einhell» моделі «Bavaria bag 125/1» з врахуванням ознак зносу, станом цін на 16 грудня 2020 року становить 397,0 гривень (Том 4 а.с.69-83).

Висновком експерта №СЕ-19/107/21/254-ТВ від 25.01.2021 року стверджується, що ринкова вартість подовжувача марки (Universal) 30 м. з врахуванням ознак зносу, станом цін на 16 грудня 2020 року становить 468,18 гривень (Том 4 а.с.85-87).

З постанови слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатські області від 28.01.2021 вказні речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (том4 а.с. 98).

Таким чином, оцінивши у сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_28 , за попередньою змовою між собою, дійсно, в ніч з 15 на 16 грудня 2020 року, проникли у підсобне приміщення будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали товарно-матеріальні цінності, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_9 матеріальні збитки на загальну суму 1130,00 грн. у зв`язку з чим вчинили кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року № 10, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються також ті його частини, в яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора тощо), за винятком господарських приміщень, не пов`язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Аналізуючи вищенаведені та безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинених протиправних дій обвинуваченими, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми у кримінальному провадженні, і не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, доводять винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.

Твердженням та версії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд дає критичну оцінку, як надуманим та розцінює якбажання пом`якшитипокарання тауникнути відповідальностіза вчиненекримінальне правопорушення.Разом зтим, достовірність показань ОСОБА_29 та ОСОБА_30 сумнівна, оскільки останній плутався у своїх показах, що були надані ними у судовому засіданні.

Сукупність наведених доказів в достатній мірі доводить факт вчинення інкримінованих дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою. Про це свідчить встановлена судом узгодженість дій обвинувачених під час вчинення кримінального правопорушення, яка, зокрема, проявилася в тому, що вони разом прийшли до дворогосподарства ОСОБА_9 , де знаходився будинок та підсобне приміщення потерпілого, виходили по черзі з цього будинку під час розпивання алкогольних напоїв, і саме в цей час було вчинено крадіжку, про що свідчать, покази свідка ОСОБА_31 та самих обвинувачених, про наявність білого мішка з речами біля воріт потерпілого та разом несли викрадені у потерпілого речі, які в подальшому віддали за грошові кошти свідку ОСОБА_22 , тобто заздалегідь домовилися про спільне вчинення злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК України, передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб`єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.

За приписами ч. 1 ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Крім того, суд бере до уваги тільки безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, у тому числі показання учасників кримінального провадження, а надані ними під час досудового розслідування показання судом до уваги не беруться, і згідно з нормами КПК України вирок суду на них не може ґрунтуватися.

У даному кримінальному провадженні обґрунтованих доводів, які б спростовували надані стороною обвинувачення докази чи викликали сумніви у їх належності та допустимості, стороною захисту не наведено.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у тому, що він в ніч з 25 на 26 березня 2021 року у невстановлені досудовим розслідуванням точний час він, знаходячись в смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом пошкодження дверей та вікна на житловому будинку АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_32 , незаконно, таємно проник всередину, звідки викрав бензопилу марки «Foresta FA-48S» червоного кольору, вартістю 983.00 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_33 матеріальну шкоду на вказану суму, у зв?язку з чим обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Однак суд вважає що цей епізод з під обвинувачення ОСОБА_4 слід виключити за недоведеністю, з наступних міркувань.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_34 не визнав та показав, що ввечері йшов з роботи. Точно коли це було він не пам`ятає. В цей час йому зателефонувала дружина та сказала, щоб він зайшов до її сестри ОСОБА_35 , щоб забрати продукти. Він просив дружину спитати у сестри чи можна взяти у неї бензопилу. Дружина сказала, щоб він нічого не боявся, і дозволила йому взяти бензопилу, при цьому повідомила, що в будинку буде молодший брат ОСОБА_36 , якого звати ОСОБА_37 . Коли він зайшов до будинку, який був відчинений, то там нікого не було. Він забрав з морозилки заморожені гриби. Інші продуктів він не брав. Також він взяв бензопилу, яка лежала в коридорі.

ОСОБА_38 заявила на нього до поліції про крадіжку бензопили, через те що його дружина не попередила її про те, що він візьме цю бензопилу. На другий день до нього прийшли працівники поліції, та він цю пилу добровільно віддав.

Свідок ОСОБА_39 , у судовому засіданні показала, що коли подія мала місце, вона точно не пам`ятає. Вона попросила свого чоловіка ОСОБА_40 , щоб той взяв у її сестри ОСОБА_41 бензопилу. Оскільки ОСОБА_42 перебувала за кордоном у Чеській Республіці, про це вони з нею домовилися по телефону. Ввечері ОСОБА_4 пішов і на її прохання взяв цю бензопилу. Оскільки вони з ОСОБА_4 посварилися, вона написала «СМС» повідомлення сестрі ОСОБА_43 , та попросила щоб та повідомила своїй матері ОСОБА_38 про крадіжку її чоловіком бензопили. В зв`язку з цим, заявником є її тітка ОСОБА_44 .

Сторона обвинувачення подавши в судовому засіданні 3.02.2023 довідки видані Буштинською селищною радою №329 від 27.01.2023, №330 від 27.01.2023 та №328 від 27.01.2023 підтверджуючі відсутність за місця проживання та відомостей про місце перебування відмовилася від виклику свідків ОСОБА_45 , ОСОБА_46 та потерпілого ОСОБА_34 для допиту їх в судовому засіданні, а тому їх покази не були досліджені в судовому засіданні (том 4 а.с. 40-42).

Потерпілий ОСОБА_47 подав заяву в якій просить провести судове засідання без його участі (том 2 а.с.42).

Обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки з належного потерпілому ОСОБА_33 будинку ґрунтується виключно на показах свідка ОСОБА_39 , яка вчинення крадіжки її чоловіком ОСОБА_4 , у судовому засіданні категорично заперечила, а зібрані досудовим розслідуванням докази складаються: з заяви ОСОБА_45 від 26.03.2021, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, дата якої відсутня та у якій ОСОБА_45 вказала, що в ніч з 25.03.201 по 26.03.2021 невідома особа шляхом пошкодження вхідних дверей на буд. АДРЕСА_4 , проникла в середину звідки таємно викрала бензопилу (том 4 а.с. 102-104); рапорту оперуповноваженого СКП Тячівского РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_48 (том.4 а.с.202 ), заяви ОСОБА_39 про те, що її чоловік в ніч з 26.03.2021 викрав бензопилу, яку приніс додому (том 4 а.с. 201) та висновку товарознавчої експертизи від 9.04.2021 №СЕ-19/107/21/3025-ТВ про ринкову вартість бензопили (а.с. 107-116).

Здобуті слідством та досліджені судом докази, щодо винності обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки з будинку потерпілого ОСОБА_34 не є беззаперечними та такими що доводять винуватість ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, у інкримінованому йому злочині передбаченому ч.3 ст. 185 КК України.

Статтею 373 КПК України визначено, що вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбаченихпунктами 1та2 частини першої статті 284цього Кодексу. Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно п.п.22,23,25постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від29червня 1990року №5«Про виконаннясудами Українизаконодавства іпостанов ПленумуВерховного СудуУкраїни зпитань судовогорозгляду кримінальнихсправ іпостановлення вироку»,якщо підсуднийобвинувачувався увчиненні кількохзлочинів,які кваліфікованорізними статтями(пунктами,частинами)кримінального закону,або увчиненні кількохзлочинів,кваліфікованих однієюнормою кримінальногозакону,а підставивиправдання різні,в мотивувальнійчастині виправдувальноговироку необхіднообґрунтувати івикласти висновокпро виправданняпо кожномуепізоду обвинуваченняіз зазначеннямпідстави виправдання,передбаченої законом,і мотивів,з якихсуд відкидаєдокази обвинувачення.Судам слідвказати нанедопустимість обвинувальногоухилу привирішенні питанняпро винністьчи невинністьпідсудного.Всі сумнівищодо доведеностіобвинувачення,якщо їхнеможливо усунути,повинні тлумачитисьна користьпідсудного.Коли зібраніпо справідокази непідтверджують обвинуваченняі всіможливості збираннядодаткових доказіввичерпані,суд зобов`язанийпостановити виправдувальнийвирок.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тому епізод про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 крадіжки з будинку потерпілого ОСОБА_34 з під обвинувачення слід виключити.

Обираючи обвинуваченим покарання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, який одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках в лікарів психіатра та нарколога не значиться, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий, відсутність претензій з боку потерпілої сторони, також досудову доповідь уповноваженого представника Тячівського РВ філії Державної установи Центр пробації в Закарпатській області, з якої вбачається середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства.

Обставин, визначених ст.ст. 66, 67 КК України, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, одружений має на утримання одну малолітню дитину, на обліку в лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, раніше судимий.

Обставиною, визначеною ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає часткове визнання своєї вини.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.

За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини кримінального провадження, за яких вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання у виді позбавленням волі із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього передбачених ст. 76 КК Україниобов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Як вбачається з копії військового квитка, ОСОБА_4 , у період з 29.08.2022 по 21.10.2022 проходив фахову підготовку у військовій частині № НОМЕР_1 та після проходження служби 27.10.2022 постановлений на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак підстав здійснення нагляду командиром В/Ч НОМЕР_1 , не має та такий підлягає здійсненню уповноваженим органом з питань пробації (том 4 а.с.215).

З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, за яких вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу ОСОБА_5 , ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його стійку криміногенну поведінку, про щосвідчить неодноразовевчинення нимкримінальних правопорушень,після чоговін вчинивновий умиснийзлочин противласності,суд вважає,що виправленняобвинуваченого ОСОБА_5 можливе тількив умовахізоляції відсуспільства,а томущодо ньогонеобхідно ідоцільно призначитипокарання увиді позбавленняволі напевний строк у межах санкції, визначеної ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2022 року справа №307/1070/17, ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК Україниі призначено йому покарання у виді позбавлення волі на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст.70КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом часткового складання покарання призначеного вироком Тячівського районного суду від 1 вересня 2022 року та покарання призначеного цим вироком, остаточно до відбуття призначено ОСОБА_5 5 (п`ять) років і 2 (два) місяці позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 ухвалено рахувати з 06 січня 2021 року.

Вказаний вирок набрав законної сили.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дане кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, вчинено обвинуваченим ОСОБА_5 в ніч з 15 на 16 грудня 2020 року, тобто до постановлення вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.11.2022 року у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

Частиною 4 ст. 70 КК України передбачено призначення покарання за правилами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, та вказано, що якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів може визначатися шляхом: 1) поглинення менш суворого покарання більш суворим; 2) часткового складання призначених за окремі злочини покарань; 3) повного їх складання.

З урахуванням наведених положень, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань.

Суд вважає, що саме такі покарання будуть достатніми, справедливими і необхідними для виправлення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і для запобігання вчиненню злочинів як ними, так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід щодо обвинувачених у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування не обирався.

Відповідно до ст.118КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов`язані із залученням експерта, які згідно ч. 2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави, тому суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно витрат за проведення товарознавчих експертиз від 20.01.2021 №СЕ-19/107/21/248-ТВ, від 22.01.2021 №СЕ-19/107/21/255-ТВ, 25.01.2021 №СЕ-19/107/21/254-ТВ в дохід держави в сумі 2615,20 гривень.

Із свідоцтва про шлюб та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб видно, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 19 грудня 2019 року зареєстрували шлюб і після державної реєстрації шлюбу чоловіку ОСОБА_5 присвоєно прізвище ОСОБА_50 . На даний час обвинувачений ОСОБА_5 нового паспорта громадянина України не отримав. У зв`язку з вказаним суд дійшов висновку про необхідність використання прізвища обвинуваченого ОСОБА_19 ( ОСОБА_50 ) (том 1 а.с.137).

Питання щодо речових доказів вирішується у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання призначеного вироком Тячівського районного суду від 29.11.2022 та покарання призначеного цим вироком, остаточно до відбуття призначити ОСОБА_8 5 (п`ять) років і 3 (три) місяці позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з 6 січня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 солідарно на користь держави 2615,2 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять гривень, двадцять копійок) процесуальних витрат за проведення товарознавчих експертиз від 20.01.2021 №СЕ-19/107/21/248-ТВ, від 22.01.2021 №СЕ-19/107/21/255-ТВ, 25.01.2021 №СЕ-19/107/21/254-ТВ.

Речові докази:

- шліфувальну машинку марки «Bavaria bag 125/1», шуруповерт марки «Інтерскол Д-11/540Т», котушку подовжувач чорного кольору із кабелем помаранчевого кольору, які згідно постанови слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області визнані речовими доказами та згідно розписки потерпілого від 28.01.2021 повернуті йому на відповідальне зберігання, залишити у ОСОБА_9

-бензопилу марки«Foresta»моделі «FA-48S», які згідно постанови слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області від 20.04.2021 визнані речовими доказами та згідно розписки потерпілого від 23.04.2021 повернуті йому на відповідальне зберігання, залишити у ОСОБА_51 .

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1