Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2023 року № 320/14704/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Києво-Святошинського районного суду Київської області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Києво-Святошинського районного суду Київської області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.04.2023 головного державного виконавця Пилипчука К.Р. у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 про накладення штрафу на Києво-Святошинський районний суд Київської області у розмірі 10 200,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Києво-Святошинський суд Київської області позбавлений можливості виконати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2020 щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 із об`єктивних причин та які не залежать від його волевиявлення, про що було повідомлено державного виконавця.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області надала пояснення на адміністративний позов, в якому підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчуком К.Р. від 10.04.2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 за невиконання рішення без поважних причин накладено на Києво-Святошинський районний суд Київської області штраф на користь держави у розмірі 10200,00 гривень.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Києво - Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області задоволено частково.
Змінено дату зарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області згідно наказу Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.09.2020 №8-К «Про скасування наказу про відрахування судді ОСОБА_1 та зарахування судді до штату суду» та вважати ОСОБА_1 зарахованим до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області з 12 лютого 2019 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Зобов`язано Києво-Святошинський районний суд Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12 лютого 2019 року по 22 вересня 2020 року.
17.02.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 щодо виконання рішення суду згідного виконавчого листа №640/32298/20 про зобов`язання Києво - Святошинського районного суду Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності до Закону України «Про судоустрій в статус суддів» за період з 12.02.2019 по 22.09.2020.
Києво-Святошинським районним судом Київської області листами від 07.04.2023 та від 13.04.2023 повідомлено, що нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 не можливо здійснити з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди України утворюють єдину систему. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Згідно частини третьої статті 17 Закону систему судоустрою складають місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд. Окрім них, у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди. Своєю чергою, місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 130 Конституції України, частини першої статті 146 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Згідно абзацу 7 пункту 1.2 глави 1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1407 від 24.12.2012 року, мережа розпорядника коштів державного бюджету - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (далі - головний розпорядник) (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня (далі - розпорядник нижчого рівня), що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.
Відповідно до порядку №1407 розпорядники нижчого рівня поділяються на бюджетні установи, що мають власну мережу, та на бюджетні установи, що не мають мережі.
Тобто, місцеві суди включені до реєстру розпорядників бюджетних коштів як бюджетна установа, що не має власної мережі, а функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів та територіальних управлінь здійснює безпосередньо Державна судова адміністрація України, тому функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих суддів здійснюється територіальними управліннями Державної судової адміністрації України.
Відповідно до статті 148 Закону Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.
Статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області є державним органом у системі правосудця, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Питання щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2020 року не відноситься до компетенції суду, оскільки Києво-Святошинський районний суд Київської області не обслуговується в органах казначейства та немає відкритих рахунків, з яких можливе списання коштів.
Крім того, всю роботу щодо фінансової діяльності Києво- Святошинського районного суду Київської області забезпечує відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.
З огляду на викладене, Києво-Святошинським районним судом Київської області не може бути нарахована та виплачена ОСОБА_1 суддівська винагорода згідно виконавчого листа №640/32298/20, тому наявні поважні причини щодо неможливості виконання відповідного рішення суду.
07.04.2023 Києво-Святошинський районний суд Київської області надіслав повідомлення Головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).
Разом з тим, державний виконавець 10.04.2023 за НОМЕР_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із повторною вимогою.
Того ж дня, головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчуком К.Р. від 10.04.2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 за невиконання рішення без поважних причин накладено на Києво-Святошинський районний суд Київської області штраф на користь держави у розмірі 10200,00 гривень.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчини виконавчі дії.
У пункті першому частини другої статті 18 Закону № 1404-УІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 63 Закону № 1404-УІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою_ статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Так, за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.
Тобто, відповідно до наведених норм права, державний виконавець наділений правом накладати на боржника штраф тільки у разі невиконання рішення суду у встановлений строк без поважних причин.
Отже, законодавством України передбачено застосування штрафних санкцій до боржника виключно за умови неповажності причин невиконання вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 148 Закону Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Таким чином, Києво-Святошинський районний суд Київської області позбавлений можливості виконати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2020 року щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 із об`єктивних причин та які не залежать від його волевиявлення, про що повідомлялося державного виконавця.
Враховуючи вищезазначене, у відповідача не було законних підстав для винесення постанови від 10.04.2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2, що свідчить про протиправність дій щодо накладення штрафу на Києво-Святошинський районний суд Київської області та про протиправність винесення постанови від 10.04.2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 про накладення штрафу.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.04.2023 головного державного виконавця Пилипчука К.Р. у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 про накладення штрафу на Києво-Святошинський районний суд Київської області у розмірі 10 200,00грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.
Судове рішення № 111350353, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 06.06.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/14704/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: