Вирок № 111346674, 06.06.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/944/20

Провадження № 1-кп/346/98/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого, розлученого, з середньою освітою, має на утриманні двох малолітніх дітей, депутатом та інвалідом не являється, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України. Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин. 02.02.2020 року близько 18.00 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з ОСОБА_6 , прийшли додому до своєї знайомої ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_3 , де вже перебував ОСОБА_5 . Після чого, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , та обвинувачений ОСОБА_4 стали вживати спиртні напої, які із собою принесли останні. Під час розпивання, спиртних напоїв, близько 04.00 год. 03.02.2020 року ОСОБА_7 поскаржилась обвинуваченому ОСОБА_4 що ОСОБА_5 спричинив їй тілесні ушкодження. Після чого, обвинувачений ОСОБА_4 вирішив поквитатися з ОСОБА_5 , тому між ними двома в подальшому виникла словесна суперечка, яка супроводжувалась нецензурною лайкою. У ході словесної суперечки, обвинувачений ОСОБА_4 , сидячи поруч з ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, протиставляючи себе загальновизнаним у суспільстві правилам поведінки та нормам моралі, маючи намір самоутвердитись за рахунок приниження іншої особи, використовуючи малозначний привід, у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з хуліганських спонукань умисно наніс ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя зліва, від чого останній впав на ліжко, на якому сидів. Не маючи наміру припиняти свої хуліганські дії, обвинувачений ОСОБА_4 , бажаючи довести до кінця свій протиправний умисел, прагнучи настання негативних наслідків щодо здоров`я потерпілого, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з особливою зухвалістю, у присутності сторонніх осіб, в подальшому піднявся на ноги та наніс ОСОБА_5 кулаком правої руки ще один удар в ділянку обличчя зліва. Вчинення хуліганських дій обвинуваченим ОСОБА_4 було припинено тільки після втручання ОСОБА_6 . Внаслідок хуліганських дій обвинуваченого ОСОБА_4 , які супроводжувалися насильницькими діями щодо ОСОБА_5 , потерпілому спричинено моральні страждання і заподіяно тілесні ушкодження.

Окрім того, 03.02.2020 року приблизно о 04.00 год. обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у житловому будинку ОСОБА_7 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , під час вчинення хуліганських дій щодо ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень, керуючись малозначним приводом, умисно наніс ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя зліва, від якого потерпілий впав на ліжко, на якому сидів. Не маючи наміру припиняти свої протиправні дії, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи, що його поведінка носить суспільно небезпечний характер, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров`я потерпілого та бажаючи їх настання, не дочекавшись поки останній підведеться, піднявся на ноги та умисно наніс потерпілому ще один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя зліва. Унаслідок заподіяних ударів, обвинувачений ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді перелому кута нижньої щелепи зліва зі зміщенням відламків, що згідно висновку експерта № 41 від 14.02.2020 року відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи. У вчиненому щиро розкаюється, вказав, що більше такого вчиняти не буде, просив суд суворо не карати.

Суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ст. 349 КПК України, з`ясувавши при цьому, що сторона обвинувачення та сторона захисту правильно розуміє зміст цих обставин, а показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи та з`ясувавши, що немає сумніву у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку та, визнавши відповідно до її змісту недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав вину у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 296, ч.1 ст.122 КК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 КК України, відноситься відповідно до критеріїв класифікації, вказаних в ст.12 цього Кодексу, до кримінального проступку. Таким чином, у зв`язку з тим, що з дня вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, минуло більше трьох років, обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у частині притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України. Згідно з п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Тому обвинуваченого можливо звільнити від кримінальної відповідальності у частині притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296 КК України на підставі ст.49 КК України, в зв`язку з чим кримінальне провадження у частині притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296 КК України підлягає закриттю.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Щодо особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

При призначенні покарання, суд враховує, що вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.1 ст. 122 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Згідно із ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно із ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено. А тому, з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, і які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), та з врахуванням особи винного, зокрема, те, що обвинувачений, є раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суд вважає за можливе застосувати ч.1 ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому покарання, перейшовши до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.122 КК України, а саме у виді арешту, оскільки таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні. Витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 370, 371, 373, 374, 284-288КПК України, ст.49, 69 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.296 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в частині притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.296 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, застосувавши ч.1 ст.69 КК України, - у виді арешту на строк 3 (три) місяці.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя ОСОБА_1