Ухвала суду № 111344706, 05.06.2023, Оболонський районний суд міста Києва

05.06.2023 Справа № 756/6754/23

Справа №756/6754/23

Провадження № 2-а/756/93/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 червня 2023 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Пархоменко Аліни Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Пархоменко Аліни Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ознайомившись з даним позовом, суддя приходить до висновку, що він підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Частиною 1 статті 46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач, а з огляду на ч. 4 цієї статті відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, як визначено п.7 ч.1 ст. 4 КАС України.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить скасувати постанову серії ЕАС № 7034524 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену 22.05.2023 інспектором 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Пархоменко А.А., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680,00 грн.

В якості відповідача позивачем було визначено інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Пархоменко А.А.

Так, згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII передбачено, що, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У силу ч. ч. 1-2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Таким чином, за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч. 3 ст.122 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають:

1) центральний орган управління поліцією;

2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 ЗУ "Про Національну поліцію").

Частиною першою статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.3 ст.122 КУпАП інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

З огляду на викладене, оскільки інспектор патрульної поліції діє від імені органу Національної поліції, він не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом, а тому належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.

Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у цьому випадку є Департамент патрульної поліції, тобто суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки інспектор патрульної поліції є посадовою особою відповідного органу, який діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень. Отже, належним відповідачем є Департамент патрульної поліції (місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Відповідний висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі№742/2298/17.

Таким чином, враховуючи правову позицію суду касаційної інстанції, позивачу слід уточнити належного відповідача за даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частини другої статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частиною четвертою статті 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Частиною п`ятою статті 94 КАС України визначено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163:2020, що затверджений Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») № 144 від 01.07.2020 .

Так, пункт 5.26 даного стандарту зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Як вбачається з доданих до позовної заяви копій документів, що надані позивачем на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, такі не засвідчені належним чином у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому суддя зауважує, що залишення адміністративного позову без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми адміністративного позову, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності адміністративного позову на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Таким чином, позов підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вищевказаних порушень ст.ст. 160,161 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 293 КАС України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Пархоменко Аліни Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк заява буде вважатися неподаною і повернута йому.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Тиха