Постанова № 11134038, 13.05.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2010 р. Справа № 2-а-2371/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі: Михайленко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Державної податкової інспекції у м. Херсоні про продовження терміну застосування повного адміністративного арешту активів товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології»та заяву Державної податкової інспекції у м. Херсоні про застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології»за участю представників:

ДПІ у м. Херсоні Сідєльнікової Є.І.

ТОВ «Меблеві технології» - Саюшкіної Н.І., Гніденко М.Ю. ,

встановив:

07 травня 2010 року державна податкова інспекція у м.Херсоні звернулась до адміністративного суду з поданням про продовження терміну застосування повного адміністративного арешту активів товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» на строк до допуску до проведення перевірки.

ДПІ у м.Херсоні також 07.05.10 р. звернулась до адміністративного суду з заявою про застосування адміністративного арешту активів товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» у вигляді зупинення операцій на банківських рахунках цього товариства на строк до допуску до проведення перевірки.

Подання про продовження терміну застосування повного адміністративного арешту активів обґрунтовано наявністю обставини, передбачених пп..9.1.2 «г» п.9.1. ст.. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181. Зі змісту подання такими обставинами є відмова директора товариства Кутняка С.В. у наданні документів. Також в поданні зазначається, що звільнення активів ТОВ «Меблеві технології» з-під адміністративного арешту призведе до їх зникнення або знищення.

Аналогічні підстави наведені також і в заяві про застосування адміністративного арешту активів ТОВ «Меблеві технології» у вигляді зупинення операцій на банківських рахунках.

Ухвалою суду від 12.05.2010р. зазначені подання та заява обєднані в одне провадження для спільного розгляду.

В судовому засіданні представник ДПІ у м.Херсоні подання та заяву підтримав, просив задовольнити з вищенаведених підстав, а також пояснив, що 19.04.2010р. для проведення перевірки ревізору були надані документи податкової звітності та первинні бухгалтерські документи але не надані регістри бухгалтерського обліку, що фактично свідчить про відмову від проведення перевірки.

ТОВ «Меблеві технології» надало суду письмові заперечення на вказані подання та заяву, в яких вказує на безпідставність вимог ДПІ щодо надання регістрів бухгалтерського обліку, оскілки такі облікові регістри формуються виключно на підставі первинних бухгалтерських документів, які і були надані ревізору в повному обсязі. ТОВ зазначає, що ревізори були допущені до перевірки ще 19 квітня 2010 року, вимоги ревізора про надання регістрів бухгалтерського обліку не ґрунтуються на законодавстві, а складення акту від 23.04.2010р. про не допуск до перевірки є безпідставним. Також ТОВ вказує на відсутність у товариства податкового боргу, як підставу для застосування адміністративного арешту активів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ДПІ, ревізора ОСОБА_6, представників ТОВ «Меблеві технології», суд вважає, що подання про продовження терміну застосування повного адміністративного арешту та заява про застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках ТОВ «Меблеві технології» не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (далі - Закон N 2181) адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу, який може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з обставин, передбачених п. 9.1.2. п.9.1 ст. 9 цього Закону.

Зокрема, пунктами 9.1.2 «г» п. 9.1 ст. 9 Закону N 2181, на який посилається ДПІ, як на підставу для застосування адмінарешту активів, передбачено, що арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Факт відмови від проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Меблеві технології» ДПІ доводить відповідним актом від 23.04.10р. №544/23-5/34458354.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін та допитаного в якості свідка ревізора ОСОБА_6 вбачається, що вказаний акт про відмову від проведення виїзної планової перевірки складений 23 квітня 2010 року ревізорами ОСОБА_6, Лонською О.А., оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у м.Херсоні Хоменко О.Л. після отримання від ТОВ «Меблеві технології» письмової відповіді від 21.04.2010р. №21/04-1 на запит ДПІ у м.Херсоні від 20.04.2010р. №3765/10/23-505 про надання бухгалтерських документів, а саме - бухгалтерських регістрів підприємства.

Таким чином, адміністративний арешт активів ТОВ «Меблеві технології» застосований ДПІ у м.Херсоні з однієї причини ненадання товариством регістрів бухгалтерського обліку для проведення планової документальної перевірки.

ДПІ не посилається на наявність у ТОВ «Меблеві технології» податкового боргу.

Основними нормативно-правовими актами, що врегульовують організацію бухгалтерського обліку в Україні, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996, Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.2000р. №356 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88.

Пунктом п.5 ст. 8 Закону №996 визначено, що підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до даної статті Закону №996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві відображаються в обліковій політиці наказі про облікову політику.

До матеріалів справи товариством долучена копія наказу №1-УП «Про облікову політику підприємства», відповідно до якого відображення результатів фінансово-господарської діяльності здійснюється на підставі первинних документів в синтетичному обліку в регістрах «Баланс» (Ф1), «Звіт про фінансові результати» (Ф2), в аналітичному обліку в регістрі «Акт звірки взаєморозрахунків».

Представник ТОВ «Меблеві технології» Гніденко М.Ю. в судовому засіданні пояснив, що передбачені вказаним наказом облікові регістри разом з первинними документами були надані ревізору ОСОБА_6, яка зазначила, що цього не достатньо. Інших регістрів, яки вимагала ревізор ОСОБА_6 на товаристві не ведеться.

Допитана в судовому засіданні ревізор ОСОБА_6 пояснила, що бухгалтерський облік в ТОВ «Меблеві технології» здійснюється за допомогою бухгалтерської програми 1С, яка позволяє товариству сформувати ті облікові регістри, які вимагались в запиті ДПІ від 20.04.2010р.. Без надання товариством цих регістрів проведення перевірки неможливо.

Згідно Положення №88 облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (п.3 ст.9 Закону №996). Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, в залежності від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою та змістом (п.8 Методичних рекомендацій).

Пунктом 1 ст. 9 Закону №996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно п. 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, облікові регістри самі по собі не є документами, повязаними з нарахуванням та сплатою податків. Такими документами в даному випадку є первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (наприклад, товарно-транспортні накладні, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, акти приймання матеріалів, робіт, послуг, прибуткові та видаткові касові ордери, виписки банку).

Оскільки облікові регістри не є документами, повязаними з нарахуванням та сплатою податків, і не використовуються товариством при розрахунку та сплаті податків, тобто не повязані з цим процесом, твердження ДПІ про неможливість проведення перевірки без надання облікових регістрів є безпідставними.

Як встановлено судом і не заперечується представниками ДПІ, для проведення планової перевірки ТОВ «Меблеві технології» ревізорам 19.04.2010р. були надані первинні документи товариства.

Про це також вказується і в запиті ДПІ від 20.04.2010р. №3765/10/23-505: «… для проведення документальної перевірки, надати окрім первинних бухгалтерських та податкових документів також всі наявні бухгалтерські регістри підприємства…».

Абзацом 3 п.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ненадання товариством для проведення планової перевірки тих регістрів бухгалтерського обліку, які вимагала ДПІ у м.Херсоні в запиті від 20.04.2010р. №3765/10/23-505, не робить проведення такої перевірки неможливим, не свідчить про відмову товариства від проведення перевірки, і не може бути достатньою підставою для застосування адміністративного арешту активів товариства.

Слід зазначити, що статтею 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, тощо.

Докази того, що ТОВ «Меблеві технології» порушують вимоги Закону №996, а саме, ведуть бухгалтерський облік з порушенням установленого порядку, вносять неправдиві данні до фінансової звітності, що може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст.. 162 КУпАП, суду не надані, і ДПІ на наявність таких фактів не посилається.

Слід також зазначити і про відсутність доказів наявності у ТОВ «Меблеві технології» податкового боргу, для забезпечення погашення якого Законом №2181 і передбачений такий захід як адміністративний арешт активів.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність у ДПІ передбачених пп..9.1.2 «г» п.9.1. ст.. 9 Закону N 2181 підстав для застосування адміністративного арешту активів ТОВ «Меблеві технології».

Будь-яких інших підстав, які передбачені пп..9.1.2 п.9.1. ст.. 9 Закону N 2181 для застосування адміністративного арешту активів ТОВ «Меблеві технології» судом не встановлено.

Встановлені під час судового розгляду фактичні обставини справи не дають підстав для задоволення подання ДПІ про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів ТОВ «Меблеві технології»» та заяви про застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках цього товариства.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Відмовити державній податковій інспекцій у м. Херсоні в задоволенні подання про продовження терміну застосування повного адміністративного арешту активів товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології».

Відмовити державній податковій інспекцій у м. Херсоні в задоволенні заяви про застосування адміністративного арешту активів товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» у вигляді зупинення операцій на банківських рахунках.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційної адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через Херсонський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.05.10р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 6.6.3