Постанова № 11134009, 12.05.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2010 р.

10 год.55 хв.Справа № 2-а-1423/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морська Г.М.,

при секретарі: Симоненко І. А.,

за участю:

представника позивача - Дубровної В.А.,

представника відповідача - Тосік Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська перспектива» (далі позивач, СТОВ) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 19.11.2009р. № 0005132301/0, від 25.12.2009р. № 0005132301/1, від 16.03.2010р. № 0005132301/2, якими позивачу збільшено зобовязання з податку на додану вартість на 226981,5 грн., у тому числі за основним платежем на 151321,0 грн. та за штрафними санкціями на 75660,5 грн.

Спірні податкові повідомлення - рішення складено на підставі акту планової перевірки позивача від 09.11.2009р. № 3350/23-5/23524131 та апеляційного узгодження донарахованих податкових зобовязань.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила скасувати спірні податкові повідомлення - рішення посилаючись на те, що вони складені на підставі незаконних висновків акту перевірки від 09.11.2009р.

Суду пояснила, що, опираючись на Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР ) підприємство вважає, що у разі отримання ним статусу сільськогосподарського виробника відповідно до ст. 11 цього Закону вся реалізація товарів (робіт, послуг) незалежно від видів господарської діяльності підпадає під пільговий режим оподаткування податком на додану вартість. У разі наявного ПДВ, що підлягає сплаті, цей податок підлягає перерахуванню на спеціальний банківський рахунок та може бути використаний у власній господарській діяльності позивача.

Представник відповідача проти позову заперечила, мотивуючи тим, що позивачу донараховані податкові зобовязання із ПДВ у звязку із тим, що підприємтсво неправомірно віднесло до складу податкових зобовязань декларацій сільгосптоваровиробника (скорочених) суми ПДВ по виногороді за договорами на переробку давальницької сировини та договором комісії. Дані операції не відносяться до операцій із поставки товарів (послуг) власного сільськогосподарського виробництва, а тому суми ПДВ по виногороді за цими угодами мають бути віднесені до загальної декларації з ПДВ.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Податкові повідомлення - рішення, що оскаржуються, складені на підставі висновків акту перевірки від 09.11.2009р. №3350/23-5/23524131 та апеляційного узгодження донарахованих податкових зобовязань.

За актом перевірки позивачу збільшено податкові зобовязання з податку на додану вартість, які підлягають сплаті до Державного бюджету України на підставі того, що позивач не включив до складу цих зобовязань податок у сумі 150070,6 грн., нарахований на суму комісійної винагороди, отриманої у 2008 році від переробки на виробничих потужностях продукції, що належить іншим особам, а також внаслідок невірного розрахунку розміру податкового кредиту та невірного відображення у податковій звітності результатів попередніх перевірок позивача.

За позовом позивач не погоджується з висновками щодо включення до загальної декларації ПДВ з комісійної винагороди, отриманого за результатами надання послуг по переробці продукції, тому суд вважає, що позивач погодився з іншими порушеннями, виявленими перевіркою, а висновки акту перевірки в цій частині такими, що відповідають вимогам діючого податкового законодавства.

У судовому засіданні встановлено, що протягом перевіреного періоду позивач мав господарські відносини із ТОВ ЗПП «Зерно Таврії», якому надавав послуги по переробці на власному виробничому устаткуванні давальницької сировини сої, на підставі договору від 01.04.2008р. № 14/08/01. Та комісійні послуги по продажу третім особам результата переробки давальницької сировини, тобто макухи соєвої, олії соєвої та кукурудзи за договорами комісії від 10.10.2007р. № 02/25 та від 01.04.2008р. № 14/08.

СТОВ на суми отриманих винагород за надані послуги з переробки давальницької сировини та на суми комісійних винагород нараховувало ПДВ та відображало його у спеціальній декларації з податку на додану вартість, що подається за скороченою формою, як з операцій з поставки товарів (послуг) власного виробництва, передбачені п. 11.29 ст. 11 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п. 11. 29 ст. 11 Закону №168/97-ВР у 2008 році зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 (далі Порядок), дія цього Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Таким чином, за приписами п.11.21. та п. 11.29. ст.11 Закону №168/97-ВР для визначення статусу сільськогосподарського виробника для отримання пільги з податку на додану вартість вирішальним є отримання доходів від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, і ця частка має становити не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. У разі якщо субєкт підприємницької діяльності підтвердив своє право на отримання пільги з ПДВ то при надання декларацій з цього податку до сільськогосподарської декларації з ПДВ цей СПД має право включати до податкових зобовязань податок, отриманий від доходу щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, а до податкового кредиту податок, сплачений при придбанні товарів (робіт, послуг) та пов'язаний з веденням цього напрямку господарської діяльності платника податків.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що законодавець у п. 11.29 ст. 11 Закону №168/97-ВР не передбачає сільськогосподарської направленості операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, у даному випадку це надання послуг СТОВ "Таврійська Перспектива" за договором комісії (послуги із продажу сільськогосподарської продукції) та договорами на переробку давальницької сировини (сільськогосподарської продукції).

Таким чином, суд вважає, що у разі отримання СТОВ "Таврійська Перспектива" як сільськогосподарським товаровиробником платником ПДВ, права використовувати спеціальний режим, встановлений пунктом 11.29 ст. 11 Закону №168/97-ВР у спеціальну податкову декларацію підприємство може включати операції по продажу товарів власного виробництва, продажу послуг, наданих власними трудовими ресурсами, а саме послуг по переробці давальницької сільськогосподарської сировини та комісійних послуг по реалізації даної продукції, за умови, якщо ці послуги були надані саме таким платником податку.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 19.11.2009р. № 0005132301/0, від 25.12.2009р. № 0005132301/1, від 16.03.2010р. № 0005132301/2.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 травня 2010 р..

Суддя Морська Г.М.

кат. 2.11.1