Постанова № 11133806, 16.04.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2010 р.

17 год.00 хв.Справа № 2-а-14604/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Садовій Я.В., <Довідник >

за участю: представників позивача - Стародубцевої О.В., Довбиш Г.В.,

представників відповідача - Шевченка О.А., Іванцової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Робуста Агро" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Робуста Агро» (далі позивач, Товариство) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.11.2009 року № 0005322301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 6579878,22 грн., у тому числі за основним платежем 1431294,64 грн., за штрафними санкціями 5148583,58 грн., № 0005332301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3333,33 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1666,67 грн. та про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.11.2009 року № 00000922200/0 у розмірі 394288,11 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складені на підставі акту планової виїзної перевірки від 18.11.2009 року № 3489/235/33015333 з питань дотримання ТОВ «Робуста Агро» вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За актом перевірки від 18.11.2009 року встановлено порушення позивачем законодавства з оподаткування прибутку підприємств та з податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили скасувати спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій посилаючись на те, що відповідач під час проведення перевірки та розгляді матеріалів перевірки не вірно застосував норми чинного податкового та валютного законодавства України.

Представники відповідача, заперечуючи проти позову, пояснили, що висновки перевірки є обгрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

З метою організації контролю за повним та своєчасним надходженням податків та обовязкових платежів до бюджету та державних цільових фондів відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.2009 року № 3489/235/33015333, на підставі якого прийняті спірні рішення.

Щодо податкового повідомлення рішення від 30.11.2009 року № 0005322301/0 слід зазначити, що за актом перевірки від 18.11.2009 року на збільшення відповідачу податкових зобовязань з податку на прибуток вплинуло порушення ним податкового законодавства України, що призвело до заниження Товариством валового доходу на 39434071 грн.; заниження валових витрат на 38818875,61 грн. та завищення нарахованої амортизації на 257520,92 грн.

Відхилення задекларованих показників валового доходу та валових витрат під час перевірки виявлено за рахунок не відображення у податковій звітності операцій з отримання коштів від партнерів позивача з числа нерезидентів України.

За договорами комісії № 02.2008-01-18 від 25.01.2008 року, № 21/05 від 21.05.2008 року, № 1.2008-01-18 від 18.01.2008 року, № 01-2008-01-20 від 21.04.2008 року, № 15.2008/02-15 від 15.02.2008 року позивач отримав від закордонних партнерів Emmsons SA (Швейцарія), Amber Farms Pte LTD (Сінгапур), Emmsons International Limited (Індія), Empas Holdings PVT (Індія), та Masolina Limited (Кіпр) грошові кошти еквівалентні 7960,0 тис. дол. США для придбання від їх імені сільськогосподарської продукції за винагороду у разі проведення цих операцій. За даними перевірки від 18.11.2009 року постачання сільськогосподарської продукції за договорами комісій не відбулось, а отримані кошти повернуті іноземним партнерам.

Відповідач вважає, що перераховані кошти не є такими, що перераховані в межах договорів комісії, а є поворотною фінансовою допомогою, отриманою від неплатників податку на додану вартість і тому перераховані кошти у сумі 39434071 грн. підлягають включенню до складу валового доходу позивача. У звязку з тим, що кошти є поворотною фінансовою допомогою, отриманою від нерезидентів України, то відповідно до пп. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) ці кошти, у момент їх отримання, підлягали включенню до складу валових доходів позивача, а у момент їх повернення до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток.

Посилаючись на ч. 2 ст. 203, ч. 2 ст. 215 та ст. 235 Цивільного Кодексу України, відповідач вважає, що договори комісії є удаваними, або нікчемними, складеними без реального настання наслідків за цими договорами.

Позивач заперечує проти такого висновку ДПІ та вважає, що кошти від нерезидентів отримані Товариством у межах договорів комісії, а тому не можуть вважатись поворотною фінансовою допомогою, отриманою від нерезидентів України та, на підставі цього, не підлягали включенню до складу валових доходів відповідно до п.4.1.6. ст.4 Закону № 334/94-ВР, як на цьому наполягає відповідач.

При розгляді цього питання суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини, повязані з веденням оподаткування коштів, отриманих позивачем від іноземних партнерів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Крім того, відповідно до пп. 4.1.6. цього Закону до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7. 2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до п.п. 11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону № 334/94-ВР у разі отримання коштів платником податків для обслуговування господарської діяльності цього платника податків датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином суд приходить до висновку, що незалежно від того, чи кошти отримані позивачем від іноземних партнерів як поворотна фінансова допомога, чи отримані як кошти за договорами комісії - ці кошти, в момент отримання, повинні були бути включені позивачем до складу валових доходів підприємства, а при їх поверненні - до складу валових витрат при складанні Декларацій з податку на прибуток за 2008-2009 роки.

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з висновками відповідача про необхідність включення до складу валових доходів та валових витрат позивача коштів, отриманих та повернутих ним за договорами комісій на придбання сільськогосподарської продукції.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем неправомірно збільшено валові витрати на транспортні послуги, які надано ПП ОСОБА_5 на суму 3684,5 грн. та надання яких не підтверджено документально. На думку відповідача, акт виконання робіт не містить повний зміст та обсяг господарської операції.

У ході розгляду справи судом досліджено факт надання транспортної послуги ПП ОСОБА_5 та встановлено, що до акту виконання робіт докладався реєстр виконаних робіт по періодам їх виконання. За реєстром позивачу надавались послуги по обслуговуванню комбайна у період з 27.06.2007 року по 02.07.2007 року , що підтверджує зв'язок цих витрат з оподатковуваними операціями позивача, які він здійснив у межах власної господарської діяльності.

На розмір оподатковуваного прибутку вплинуло зменшення відповідачем нарахованої амортизації на 257520,92 грн.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував амортизацію за період з 01.10.2008 року по 30.06.2009 року на основні фонди трактор «Джонн», жниварки кукурудзяної до комбайну, які в цей час не використовувались у господарській діяльності позивача.

Позивач з цим висновком відповідача не погоджується і вважає, що відповідно до ст.8 Закону України № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати платника податків у звязку з придбанням основних фондів. Амортизація нараховується на балансову вартість відповідної групи основних фондів. Посилаючись на Закон № 334/94-ВР, позивач вважає, що амортизація на основні фонди нараховується незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. На думку позивача, обмеження у віднесенні нарахованої амортизації на зменшення оподатковуваного прибутку Законом № 334/94-ВР передбачено тільки щодо основних фондів невиробничого призначення. Однак одним із напрямів діяльності позивача є сільськогосподарська діяльність, а використання трактору та жниварки прямо повязане з цим видом діяльності і це дає підставу позивачеві вважати, що ці основні фонди використовувались ним у власній господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій.

Відповідно до ст. 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати платника податку на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на придбання основних фондів є витратами платника податку для ведення господарської діяльності, для яких встановлений специфічний порядок віднесення таких витрат до складу валових витрат, тобто частинами, протягом всього строку нормативного використання придбаних товарів основних фондів.

Отже, для початку нарахування амортизації на витрати, які повязані з придбанням основних фондів, достатніми є підтвердження факту отримання основних фондів покупцем, початку використання цих основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків та підтвердження наміру платника податку сплатити продавцю вартість цих основних фондів.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено внесення змін у порядок нарахування амортизації у залежності від ступеню використання придбаних основних фондів у оподатковуваних операціях платника податків в межах його господарської діяльності. Цим Законом передбачено розподіл витрат, а відповідно і нарахованої амортизації між видами діяльності платника податків у разі наявності видів діяльності, які передбачають пільговий режим оподаткування податком на прибуток. За висновками перевірки та у ході слухання справи відповідачем не доведено факту використання трактору «Джонн» та жниварки кукурудзяні до комбайну у пільгових або невиробничих видах діяльності позивача протягом їх експлуатації, а тому суд вважає, що відповідач безпідставно зменшив позивачеві розмір нарахованої амортизації на 257520,92 грн. та необґрунтовано визначив податкові зобовязання у звязку із збільшенням на цю суму оподатковуваного прибутку позивача.

Таким чином, суд не погоджується з висновками ДПІ щодо зменшення валових витрат на вартість транспортних послуг, наданих ПП ОСОБА_5, та висновками щодо зменшення нарахованої амортизації у звязку з нерівномірним використанням трактору «Джонн» та жниварки кукурудзяноі до комбайну у господарській діяльності позивача.

Відповідно до Законів України «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про державну податкову службу в Україні» обовязок по визначенню розміру податкових зобовязань з податків покладено на платника податків, тобто на позивача. Обовязок щодо контролю за правильністю визначення цих зобовязань на податкові органи, тобто на відповідача.

За специфікою застосування Закону України № 334/94-ВР оподатковуваний прибуток та визначені податкові зобовязання з податку на прибуток не перекриваються збитками та відємними значеннями податкових зобовязань наступних податкових періодів, а тому суд при вирішенні справи не може визначити розмір податкових зобовязань з податку на прибуток при частковому задоволенні вимог позивача. На підставі цього суд приходить до висновку про необхідність повного скасування податкового повідомлення рішення від 30.11.2009р. № 0005322301/0.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 30.11.2009 року № 0005332301/0 слід зазначити, що за актом перевірки від 18.11.2009 року позивачу зменшено заявлене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року на 3333,33 грн., та застосовані штрафні санкції на тій підставі, що це бюджетне відшкодування було відшкодовано позивачеві.

Висновки щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ відповідачем зроблено на підставі аналізу його взаємовідносин з ПП «Грейн Мастер».

Позивачем до складу податкового кредиту серпня 2007 року включено податкову накладну № 54 від 23.08.2007 року на суму 20000,0 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. складену ПП «Грейн Мастер», на суму передплати за можливе постачання товарів (робіт, послуг). У вересні 2007 року передплата була повернута на розрахунковий рахунок позивача у повному обсязі. На повернуту передплату виписано розрахунок коригування № 4 від 07.09.2007 року до податкової накладної № 54. За розрахунком коригування було зменшено ПДВ на 3333,33 грн. зазначеного у податковій накладній № 54.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 18.08.2008 року у справі № 9/270/-АП-08 визнано недійсними реєстраційні документи ПП «Грейн Мастер» з моменту їх реєстрації з 25.10.2006 року та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з 03.11.2006 року. Дана обставина стала підставою для зменшення податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ПП «Грейн Мастер» та складення податкового повідомлення - рішення №0005332301/0.

Позивач заперечує проти зазначеного висновку відповідача і вважає, що мав право на податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Грейн Мастер» тому, що ці взаємовідносини підтверджено належним чином складеними податковими накладними та ці операції здійснені ним у межах власної господарської діяльності по придбанню товарів (робіт, послуг) для їх використання в оподатковуваних операціях.

Дослідивши наявні матеріали справи суд вважає, що висновки відповідача з цього питання є необгрунтованими, виходячи з наступного.

За нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного податного періоду складається з ПДВ сплаченого (нарахованого) платником податку постачальникам товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності, підтвердженими належним чином складеними податковими накладними. Повернення передплати ( у тому числі і сплаченого ПДВ) у наступних податкових періодів не тягне за собою обовязок платника податків коригувати податковий кредит того податного періоду, коли відбулось формування податного кредиту по факту передплати і отримання податкової накладної, коригування відображається у тому податковому періоді, який припадає на отримання розрахунку коригування до раніше складеної податкової накладної. Як вбачається з матеріалів справи цей період припадає на вересень 2007 року.

Відповідачем при проведенні перевірки не доведено вини позивача щодо несплати податкових зобовязань його контрагентом. Скасування свідоцтва платника ПДВ через рік після складання податкової накладної не є підставою для визнання недійсною цієї податкової накладної.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії ДПІ щодо складання податкового повідомлення-рішення від 30.11.2009 року № 0005332301/0 є необгрунтованими, а спірне рішення таким, що підлягає скасуванню.

Щодо рішення про застосування штрафних санкцій від 30.11.2009 року № 00000922200/0 слід зазначити, що на підставі акта перевірки від 18.11.2009 року до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 394288,11 грн. за порушення законодавства України з питань отримання кредитів у іноземній валюті.

Порушення законодавства України з питань належного оформлення кредитів, отриманих від нерезидентів України у іноземній валюті виявлено під час аналізу договорів комісій, укладених позивачем з нерезидентами України, на придбання в інтересах комітента сільськогосподарської продукції.

Відповідач вважає, що зазначені договори комісії фактично є договорами позики і отримані в іноземній валюті кошти є позикою, отриманою Товариством у іноземній валюті та не зареєстрованою належним чином у Національному банку України, як це прередбачено Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою НБУ від 17.06.2004 року № 270, зареєстрованою в Мінюсті України 15.07.2004 року за № 885/9484 (далі Положення).

За порушення вимог Положення в частині реєстрації позик, отриманих у іноземній валюті, Указом Президента України від 27.06.1999 року № 734/99 « Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» передбачені штрафні санкції у розмірі 1 відсотка одержаної позики, перерахованої в національну валюту України за офіціальним курсом НБУ на день отримання позики.

Позивач вважає ці висновки відповідача необгрунтованими посилаючись на те, що він не отримував від нерезидентів України жодних кредитів та позик, які необхідно було реєструвати у Національному банку України.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознакам

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ (далі Закон № 2664-ІІІ) надання грошових коштів в позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2664-ІІІ під фінансовою послугою розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За нормами Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Надані суду договори комісій свідчать про те, що ці документи ні за своїм змістом, ні за своєю суттю не можуть бути договорами позики, у тому числі і фінансового кредиту.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для реєстрації в Національному банку України договорів комісій на придбання сільськогосподарської продукції в інтересах іноземних партнерів, а тому рішення про застосування штрафних санкцій від 30.11.2009р. № 00000922200/0 є необгрунтованим та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Робуста Агро» підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Робуста Агро" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 30.11.2009 року № 0005322301/0.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 30.11.2009 року № 0005332301/0.

Визнати нечинним рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 30.11.2009 року № 00000922200/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 квітня 2010 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 2.11.3