Рішення № 111337391, 18.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023Справа № 910/1823/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О. та помічника судді Усамової А.Р., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Представники:

від позивача: Гутнік І.В., Лазоришинець М.В.;

від відповідача: Данилов К.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі-відповідач) про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.11.2022 року № 50-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення штрафу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення АМК прийнято з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, оскільки, як зазначає позивач, зокрема, Комітет не довів, що позивач не вжив заходів та не встановив які заходи мав вжити позивач для отримання інформації, якою не володів та яку об`єктивно не мав можливості отримати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.03.2023. Зокрема, зобов`язано Антимонопольний комітет України надати суду у строк до 07.03.2023 належним чином засвідчені копії матеріалів справи № 128-26.13/7-22 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на електронному носії.

02.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що рішенням Комітету встановлено, що позивач пов`язаний відносинами контролю в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» з компаніями «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.» та «Shell Overseas Investments B.V.», які є єдиним суб`єктом господарювання, тож вимога була направлена єдиному суб`єкту господарювання, який був зобов`язаний надати відповідь. Також, відповідач вказує, що скасування рішення Польського антимонопольного регулятора не скасовує факту укладення угод про фінансування проекту «Північний потік-2», що не впливає на законність прийнятого Комітетом рішення. Крім того, Комітет просить суд здійснювати розгляд даної справи у закритому судовому засіданні.

Також, разом з відзивом на позовну заяву, Антимонопольний комітет України на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2023 надав копії матеріалів справи № 128-26.13/7-22 на електронному носії.

06.03.2023 до суду надійшла заява позивача про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив (надіслана на електронну пошту суду), в якій позивач просить суд продовжити ТОВ "Альянс Холдинг" процесуальний строк на подання відповіді на відзив до 09.03.2023 включно.

09.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зокрема зазначає, що Комітетом не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач об`єктивно володів запитуваною інформацією, що на думку позивача, свідчить про те, що Комітет у даному випадку діяв незаконно, оскільки направив вимогу позивачу заздалегідь знаючи, що останній не володіє запитуваною інформацією. Позивач також вказує, що Комітет помилково притягнув до відповідальності позивача за ненадання інформації щодо іншого суб`єкта господарювання. Також, позивач просить суд поновити процесуальний строк на подання відповіді на відзив та приєднати таку відповідь до матеріалів справи.

Також, 09.03.2023 позивач подав до суду клопотання про зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання, поставлені в порядку ч. 2 ст. 90 ГПК України, в якому просить суд зобов`язати Антимонопольний комітет України надати вичерпні відповіді разом з підтверджуючими доказами на запитання, що поставлені ТОВ "Альянс Холдинг" у п. 92 позову.

У судовому засіданні 09.03.2023, розглянувши заявлене позивачем клопотання про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив, враховуючи характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" процесуальний строк на подання відповіді на відзив.

Також, розглянувши подане позивачем клопотання про зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання, поставлені в порядку ч. 2 ст. 90 ГПК України, суд відмовив у його задоволенні, оскільки як вбачається з відзиву на позовну заяву, який підписаний першим заступником Голови Комітету - державним уповноваженим Музиченко О., Антимонопольним комітетом України було надано відповіді на всі питання поставлені позивачем в порядку ст. 90 ГПК, тож надання відповідачем таких відповідей безпосередньо у відзиві, а не шляхом викладення їх окремим документом та незгода позивача з такими відповідями не свідчить про невиконання відповідачем приписів ст. 90 ГПК, як підставу для зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 клопотання Антимонопольного комітету України про розгляд справи у закритому судовому засіданні - задоволено. Розгляд справи № 910/1823/23 вирішено проводити у закритому судовому засіданні.

28.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема зазначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

12.04.2023 до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він зазначає, що відповідно до вимоги Комітету запитувана інформація не може вважатися внутрішньо-груповою, адже стосується правовідносин відмінної від адресата юридичної особи з іншими (третіми) суб`єктами господарювання, що не пов`язані відносинами контролю з позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/1823/23 призначено на 18.05.2023.

У цьому судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.11.2022 тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 50-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 28.09.2021 № 128-29/01-14074 у встановлений ним строк.

За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» штраф у розмірі 43 452 318, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення АМК прийнято з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, оскільки позивач не є розпорядником запитуваної Комітетом інформації, не володів запитуваною інформацією та об`єктивно не міг її надати; Комітет не проаналізував та не дослідив відсутність у позивача запитуваної інформації та законність дії позивача щодо ненадання запитуваної інформації; Комітет не довів, що позивач не вжив заходів та не встановив які заходи мав вжити позивач для отримання інформації, якою не володів та яку об`єктивно не мав можливості отримати.

Позивач також зазначає, що товариство намагалося отримати запитувану Комітетом інформацію шляхом направлення вимоги Компанії Shell Overseas та Компанії SЕР 71, проте позивачу було повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації у зв`язку з суворими вимогами конфіденційності запитуваних угод.

Крім того, позивач заперечує проти розміру накладеного на нього штрафу, вказуючи про те, що Комітет накладаючи на позивача найбільший штраф, який накладався Комітетом за цим видом порушення, діяв в порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Відповідно до п.п. 13-15 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов`язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з`ясовувати, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 19.01.2022 № 01/13-р розпочато розгляд справи № 128-26.13/7-22 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Листом від 20.01.2022 № 128-26.13/01-660 Антимонопольний комітет України повідомив позивача про початок розгляду зазначеної вище справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та запропонував надати інформацію, необхідну для розгляду справи.

Листом від 24.10.2022 № 128-26.13/01-4759 позивачу було направлено подання про попередні висновки у справі від 24.10.2022 № 128-26.13/7-22/211-спр/кі.

Позивач листом від 08.11.2022 № 377 (зареєстрований у Комітеті 11.11.2022 за № 8-01/734-кі) надав відповідь на подання про попередні висновки у справі.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

В абз. 4-5 п. 13.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.

Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак, господарські суди у розгляді відповідних справ мають з`ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.

Як зазначено Комітетом в оскаржуваному рішенні, Антимонопольним комітетом України на сайті Польського антимонопольного регулятора (https://decyzje.uokik.gov.pl/bp/dec_prez.nsf) виявлено інформацію щодо укладання угод компаніями «Uniper Gas Transportation & Finance B.V.», «Engie Energy Management Holding Switzerland AG», «OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V.», «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.», «Wintershall Nederland Transport and Trading B.V.» та Приватним акціонерним товариством «Газпром» про фінансування проєкту «Північний потік - 2» та розподілу повноважень між його учасниками (далі - Угоди).

Комітет зазначає, шо у зв`язку із зазначеним вище, з метою вжиття заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів господарювання було розпочато дослідження та здійснення перевірки щодо вказаної інформації.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

Отже, дії компаній «Uniper Gas Transportation & Finance B.V.», «Engie Energy Management Holding Switzerland AG», «OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V.», «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.», «Wintershall Nederland Transport and Trading B.V.» та Приватного акціонерного товариства «Газпром» у вигляді укладення угод про фінансування проєкту «Північний потік - 2» та розподілу повноважень між його учасниками згідно з абзацом першим частини першої статті 5 Закону можуть містити ознаки узгоджених дій.

Вчинення узгоджених дій, передбачених статтею 10 Закону України «Про захист економічної конкуренції», забороняється до отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України.

Отримання дозволу Комітету на узгоджені дії здійснюється в порядку, визначеному Положенням про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб`єктів господарювання, затвердженого розпорядженням Комітету від 12 лютого 2002 року № 26-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 7 березня 2002 р. за № 238/6526 (зі змінами).

Комітет вказує в оскаржуваному рішенні, що Компанії «Uniper Gas Transportation & Finance B.V.», «Engie Energy Management Holding Switzerland AG», «OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V.», «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.», «Wintershall Nederland Transport and Trading B.V.» та Приватне акціонерне товариство «Газпром» за відповідним дозволом на узгоджені дії до Комітету не звертались. За наявною в Комітеті інформацією, яка була підтверджена відповідачем в антимонопольній справі (лист від 12.09.2022 № 305 (зареєстрований у Комітеті 14.09.2022 за № 8-01/489-кі), ТОВ «Альянс Холдинг» пов`язане відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону із компаніями «Shell Overseas Investments B.V.» та «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.».

У зв`язку із цим, Комітетом було направлено ТОВ «Альянс Холдинг» вимогу державного уповноваженого Комітету від 28.09.2021 № 128-29/01-14074 (далі - Вимога) про надання інформації.

Згідно зі статтею 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб`єкти господарювання, пов`язані відносинами контролю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов`язані забезпечувати обмін інформацією між собою та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

У Вимозі у відповідача в антимонопольній справі вимагалось у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання Вимоги надати Комітету інформацію, пояснення та наступні копії документів, а саме:

1. Підтвердити чи спростувати інформацію щодо укладення суб`єктами господарювання, пов`язаними з ТОВ «Альянс Холдинг» відносинами контролю, Угод.

2. У разі підтвердження такої інформації надати копії підтверджуючих документів (копії Угод, договорів, тощо та додатків до них, з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку).

3. Пояснення щодо необхідності чи відсутності необхідності отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України на зазначені дії, відповідно до статті 10 Закону, з наданням підтверджуючих документів.

Також, у Вимозі зазначалося про обов`язок надання інформації на вимоги державного уповноваженого Комітету у визначений ним строк, відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», та відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме, неподання органу Комітету інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 та абзацу сьомого частини другої статті 52 Закону.

Крім того, Комітет у вимозі зазначив, що неподання інформації з причин її відсутності у товариства, за умови, що таку інформацію воно може отримати у суб`єктів господарювання, пов`язаних з ним відносинами контролю, на виконання вимог статті 63 Закону, буде кваліфіковано Комітетом, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, позивач був поінформований про правові наслідки неподання інформації, подання недостовірної інформації або інформації в неповному обсязі.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303514464343, лист отримав уповноважений представник ТОВ «Альянс Холдинг» 01.10.2021.

Листом від 18.10.2021 № 609 (зареєстрований у Комітеті 19.10.2021 за № 8-01/14601) ТОВ «Альянс Холдинг» повідомило Комітет, що направило Вимогу компанії «Shell Overseas Investments B.V.» (Нідерланди), з якою пов`язане відносинами контролю, та звернулося до Комітету про продовження строку надання інформації на Вимогу.

Листом від 27.10.2021 № 128-29/01-15365 Комітет продовжив ТОВ «Альянс Холдинг» строк надання інформації до 30.11.2021.

Листом від 29.11.2021 № 713 (зареєстрований у Комітеті 30.11.2021 за № 8-01/16466) ТОВ «Альянс Холдинг» повідомило Комітет, що за інформацією, отриманою від компанії «Shell Overseas Investments B.V.», триває процес внутрішніх погоджень між відповідними бізнес-департаментами, залученими до проєкту «Північний потік - 2», та звернулося до Комітету про продовження строку надання інформації на Вимогу.

Листом від 03.12.2021 № 128-29/01-17418 Комітет продовжив ТОВ «Альянс Холдинг» строк надання інформації до 10.12.2021.

Листом від 10.12.2021 № 729 (зареєстрований у Комітеті 13.12.2021 за № 8-01/1822-кі) ТОВ «Альянс Холдинг» повідомило, зокрема, що Вимога була передана компанії «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.», однак компанія відмовилася надати інформацію щодо договорів фінансування проєкту «Північний потік - 2», та не надало відповіді на Вимогу Комітету у строк встановлений державним уповноваженим Комітету у Вимозі.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.

Згідно із частиною сьомою статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету є органом Комітету.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративногосподарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно приписів ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, пов`язані відносинами контролю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов`язані забезпечувати обмін інформацією між собою та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п.п. 13, 14, 15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, вимога Комітету для суб`єктів господарювання є обов`язковою, ненадання інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб`єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Відділенням.

Комітетом встановлено, що ТОВ «Альянс Холдинг» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 28.09.2021 № 128-29/01-14074 у встановлений ним строк.

За змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов`язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.

При цьому, частиною четвертою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.

Щодо заперечень позивача викладених у позовній заяві суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб?єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України застосовується цей Закон.

Наведене свідчить, що Комітет зобов?язаний здійснювати запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції також в тих випадках, коли протиправні дії або бездіяльність відбуваються поза межами України, проте їх вплив (фактичний або потенційний) на конкуренцію стосується товарних ринків України.

Як зазначено судом вище, Комітет досліджував укладення угод про фінансування проєкту

«Північний потік - 2», до якого долучена, зокрема, компанія «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.» на предмет відповідності вимогам законодавства про захист економічної конкуренції.

Як встановлено Комітетом, Компанія «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.» є іноземною юридичною особою та не має представництва на території України. Проте, Компанія «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V. » пов?язана відносинами контролю з юридичними особами, які зареєстровані за законодавством України, в тому числі ТОВ «Альянс Холдинг».

У зв?язку із чим, Комітетом було надіслано вимогу ТОВ «Альянс Холдинг».

При цьому, суд зазначає, що направлення позивачем запиту щодо надання відповідної інформації до іншого суб?єкта господарювання не є доказом відсутності обов?язку у позивача надати відповідь на запитувану у нього інформацію.

Так, у позовній заяві позивач вказує, що обмін інформацією/розкриття інформації між суб?єктами господарювання що пов?язані відносинами контролю, в рамках статті 63 Закону спрямований виключно на запобігання порушенням антимонопольного законодавства, зокрема, у вигляді концентрації без дозволу, проте суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Статтею 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб`єкти господарювання, пов`язані відносинами контролю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов`язані забезпечувати обмін інформацією між собою, в тому числі стосовно випадків, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону, та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Невиконання суб`єктами господарювання вимог частини першої цієї статті не звільняє інших суб`єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, від відповідальності.

Суд зазначає, що стаття 63 вказаного закону не конкретизує випадки, в яких суб`єкти господарювання, пов`язані відносинами контролю, зобов`язані забезпечувати обмін інформацією між собою, що свідчить про те, що вона застосовується до будь-яких дій або бездіяльності, які визнаються порушенням згідно статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у тому числі, до порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 вказаного закону.

При цьому, зазначення законодавцем у статті 63 Закону окремо випадків передбачених частиною другою статті 22 цього Закону не свідчить, що вона застосовується виключно до цих випадків, оскільки в статті вживається словосполучення «в тому числі», тобто серед іншого.

Суб?єктом господарювання відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено юридичну особу незалежно від організаційно-правової форми; групу суб?єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. При цьому, контролем у законодавстві про захист економічної конкуренції вважається вирішальний вплив на господарську діяльність.

Таким чином, суб?єкт господарювання у формі групи у розумінні статі 1 ЗаконуУкраїни «Про захист економічної конкуренції» може не мати жодної організаційно правової форми та не бути юридичною особою, оскільки вирішальним у випадку формування групи суб?єктів господарювання є наявність відносин контролю.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.01.2021 року у справі № 910/17891/19 зазначив, що встановлення відносин контролю однієї або декількох осіб над іншими має правове значення виключно для встановлення та визначення таких осіб як єдиного суб?єкта господарювання, тобто фіксації самого факту існування групи.

Рішенням Комітету (пункт 19) було встановлено, що ТОВ «Альянс Холдинг» пов?язане відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зокрема, з компаніями «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.» та «Shell Overseas Investments B.V», які у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є єдиним суб?єктом господарювання.

Таким чином, в даному випадку Вимога була направлена єдиному суб?єкту господарювання у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», який був зобов?язаний надати відповідь на підставі положень статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Тож, Компанія «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.» тa Компанія «Shell Overseas Investments B.V» зобов?язані були надати інформацію ТОВ «Альянс Холдинг» для підготовки відповіді на Вимогу, проте ненадання компаніями «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.» тa «Shell Overseas Investments B.V» такої інформації ТОВ «Альянс Холдинг» для підготовки відповіді на Вимогу не звільняє позивача від відповідальності.

ТОВ «Альянс Холдинг» та компанії «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.» та «Shell Overseas Investments B.V» на підставі імперативного припису статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» були зобов?язані забезпечити обмін інформацією між собою, зокрема шляхом надання відомостей необхідних ТОВ «Альянс Холдинг» для надання відповіді на вимогу Комітету, з метою запобіганню вчиненню порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Щодо посилання позивача на інформаційний лист Комітету від 13.06.2019 № 70/01 «Про запитування інформації органами Комітету та застосування відповідальності за порушення, пов?язані з запитуванням інформації», суд зазначає, що інформаційні листи Комітету не є нормативно-правовими актами, а мають більш рекомендаційний характер, тобто не входять до складу законодавства про захист економічної конкуренції, якими керуються у своїй діяльності органи Комітету у розумінні статті 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статті 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Разом з цим, судом не встановлено, що оскаржуване рішення суперечить вказаному інформаційному листі від 13.06.2019 № 70/01 «Про запитування інформації органами Комітету та застосування відповідальності за порушення, пов?язані з запитуванням інформації», оскільки відповідно до пункту 62 вказаного листа, не може застосовуватися відповідальність за неподання інформації на вимогу органу Комітету в установлений строк до суб?єкта, який витребуваною інформацією об?єктивно не володіє. Водночас слід враховувати, що відповідно до статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб?єкти господарювання, пов?язані відносинами контролю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов?язані забезпечувати обмін інформацією між собою та вживати інших заходів у такий спосіб та в такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Невиконання суб?єктами господарювання вимог щодо обміну інформацією не звільняє від відповідальності інших, пов?язаних з ними суб?ектів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, необхідних для виконання вимоги уповноваженого органу Комітету.

Наведене свідчить, що Комітет приймаючи Рішення діяв у відповідності до власного інформаційного листа, де окремо вказується про обов?язок пов?язаних між собою осіб забезпечити обмін інформацією саме для цілей надання відповіді на вимогу органу Комітету.

У позовній заяві позивач також вказує, що Комітет помилково притягнув до відповідальності позивача за ненадання інформації щодо іншого суб?єкта господарювання, що на думку Комітету, має ознаки пов 'язаності відносинами контролю з позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об?єднання, суб?єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб, групу суб`єктів господарювання, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб?єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частина 4 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає, що у разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб`єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб`єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб`єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб`єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб`єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

Таким чином, для визнання декількох юридичних та/або фізичних осіб групою суб?єктів господарювання необхідно встановити наявність відносин контролю.

Притягнення групи суб?єктів господарювання здійснюється в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати певні вигоди, тому залучення головної особи до розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є обов?язковим (якщо вона не вчиняла діяння яке визнається порушенням або отримала або могла отримати вигоди від його вчинення).

Проте, у даному випадку суд звертає увагу на приписи частини другої статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якою встановлено, що невиконання суб?єктами господарювання вимог частини першої цієї статті не звільняє інших суб?єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, від відповідальності.

Наведене свідчить, що частина 4 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає загальні правила притягнення суб?єктів господарювання, які входять до групи, а частина друга статті 63 вказаного закону спеціальний порядок покладання відповідальності за невиконання вимог щодо забезпечення обміну інформацією.

Щодо тверджень позивача про скасування рішення Польського антимонопольного регулятора від 06.10.2022 № DKK-178/2020, суд зазначає наступне.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, Комітетом на сайті Польського антимонопольного регулятора виявлено інформацію щодо укладання угод компаніями «Uniper Gas Transportation & Finance B.V.», «Engie Energy Management Holding Switzerland AG», «OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V.», «Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.», «Wintershall Nederland Transport and Trading B.V.» та Приватним акціонерним товариством «Газпром» про фінансування проєкту «Північний потік - 2» та розподілу повноважень між його учасниками. У зв?язку з цим, Комітетом з метою вжиття заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб?єктів господарювання було розпочато дослідження та здійснення перевірки щодо вказаної інформації.

Суд зазначає, що скасування рішення Польського антимонопольного регулятора не скасовує факту укладення угод про фінансування проєкту «Північний потік - 2» та не впливає на прийняте Комітетом рішення, з огляду на положення статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та кваліфікацію інкримінованого позивачу порушення.

Щодо твердження позивача про накладення на нього найбільшого штрафу, який накладався Комітетом за цим видом порушення та порушення у зв`язку з цим Комітетом вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», суд вказує.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм Закону свідчить, що штраф, який накладається на суб?єктів господарювання, є відповідальністю винної особи, яка вчинила відповідне порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» становить 6 207 474 000, 00 грн, тобто максимальний розмір штрафу становить 62 074 740, 00 грн.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 43 452 318, 00 грн, тобто розмір штрафу не перевищує одного відсотка доходу (виручки) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік, що свідчить про законність його застосування до позивача.

Щодо посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 15.07.2021 у справі № 904/4598/20, 02.07.2021 у справі № 910/2300/21, від 20.05.2021 у справі № 915/112/20, від 03.11.2020 у справі № 910/12464/18, суд зазначає, що обставини у зазначених справах та у даній справі є різними, оскільки стаття 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не застосовувалась у вказаних правовідносинах, а отже має місце різне нормативно-правове регулювання правовідносин, а також різні фактичні обставини, тобто правовідносини не є подібними.

Таким чином, доказами, зібраними у антимонопольній справі доводиться, а запереченнями та поясненнями позивача не спростовується висновок Комітету про те, що дії позивача, які полягали: у неподанні інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 28.09.2021 № 128-29/01-14074 у встановлений ним строк, становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством; закриття провадження у справі.

Як встановлено судом вище, доказів на підтвердження того, що позивач надав інформацію у встановлені строки та в необхідних обсягах, яка вимагалась державним уповноваженим Антимонопольного комітету України у вимозі від від 28.09.2021 № 128-29/01-14074, матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Антимонопольний комітет України діяв у межах наданих повноважень щодо витребування у позивача відповідної інформації, а позивач в свою чергу зобов`язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі №5023/599/12.

Отже, рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 50-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 24.11.2022 прийнято у межах, визначених законом повноважень.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 29.05.2023

Суддя С. О. Щербаков