Рішення № 111336579, 05.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2023м. ДніпроСправа № 904/232/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетрвська область

до Фізичної особи-підприємця Дуча Володимира Миколайовича, м. Київ

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 366 798, 18 грн.

Представники:

Від позивача: Шульга Д.В., довіреність № 289/01 від 17.01.2023, представник

Від відповідача: Федько Н.Б., ордер серії АЕ № 1191899 від 10.04.2023, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дуча Володимира Миколайовича про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 1043/жб/4 від 01.11.2021 у розмірі 366 798, 18 грн., з яких:

- 289 761, 32 грн. - основний борг за період з 01.11.2021 по 31.03.2022;

- 8 203, 08 грн. - пеня;

- 6 733, 95 грн. - 3 % річних;

- 62 009, 67 грн. - інфляційні втрати;

- 90, 16 грн. - плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022.

Ухвалою від 16.01.2023 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

27.01.2023 від позивач надійшло клопотання про долучення до матеріалв справи доказів направлення відповідачу ухвали від 16.01.2023.

27.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача надіслати позовну заяву з додатками, у зв`язку із її неотриманням.

31.01.2023 судом надано відповідь на клопотання відповідача про зобов`язання позивача надіслати позовну заяву з додатками.

10.02.2023 від відповідача надійшли:

1. Відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив.

2. Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, в якому відповідач просив, зважаючи на обсяг та характер доказів у справі, а також необхідність у вчиненні певних процесуальних дій, які віднесені до завдань підготовчого провадження, перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 15.02.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засіданні на 14.03.2023 об 11:30 год.

20.02.2023 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 27.02.2023 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" відмовлено, у зв`язку із зайнятістю майданчиків для проведення відеоконференцій.

07.03.2023 від відповідача надійшли заперечення по справі.

13.03.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання/заява, в якій він просив відкласти розгляд справи у зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи новим представником та підготування пояснень по справі.

14.03.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, направив клопотання засобами електронного зв`язку про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14.03.2023 відкладено підготовче засідання на 11.04.2023.

15.03.2023 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 16.03.2023 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" відмовлено, у зв`язку із зайнятістю майданчиків для проведення відеоконференцій.

11.04.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив.

Ухвалою від 11.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.05.2023.

14.04.2023 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 17.04.2023 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 21.04.2023 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.05.2023 представник відповідача не зміг під`єднатися в судове засідання.

Суд розпочав розгляд справи по суті позовних вимог, заслухав вступне слово позивача.

Ухвалою від 08.05.2023 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 05.06.2023.

23.05.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

25.05.2023 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

05.06.2023 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

05.06.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 289 761,32 грн за період з листопада 2021 по березень 2022 та 90,16 грн плати за абонентське обслуговування за період листопада 2021 по березень 2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 1043/жб/4 від 01.11.2021 не укладався та вважає, що відносини з позивачем відбуваються виключно в рамках договору купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013.

Також відповідач зазначив, що старі договори зі споживачами не передбачають можливість застосування виконавцями послуг Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Відповідач вказав, що направляв позивачу листа №20/12-2021 від 20.12.2021, згідно якого просив розірвати договір купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013.

Позивач відповідь на листа не надав.

Також відповідач вказує, що жодних заяв-приєднання не подавав, а також не сплачував рахунки, які вважає незаконно нарахованими.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено можливість укладення 3 різних моделей договорів про надання послуг, який обирається виключно за рішенням співвласників багатоквартирного будинку.

У разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Позивач 01.10.2021 опублікував на своєму офіційному веб-сайті типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, і, оскільки протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору на його адресу від співвласників багатоквартирного будинку № 9 по вул. Володимира Великого не надходило жодних документів з рішенням про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 між позивачем і відповідачем фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами подачі теплоносія на будівлю, крім того відповідач жодного разу не викликав позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Щодо строку дії договору купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013 позивач зазначив, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції № 1060-ІХ, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим законом.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом 2 місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою КМУ «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 №8300 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1022), затверджено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Таким чином, договір купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2023 втратив свою силу 01.11.2021.

Щодо листа відповідача про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2023, позивач зазначив, що 20.12.2021 був чинним уже Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, відтак розірвати нечинний договір було неможливо.

Також позивач зазначив, що єдиною підставою для припинення надання послуги з постачання теплової енергії та розірвання договору є акт про відключення, затверджений комісією з розгляду питань про відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.

Продовження перехідного періоду для укладання договорів на час дії карантину було чинне в редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 20.04.2020, а в чинній редакції від 01.05.2021 таке застереження відсутнє.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Відповідач зазначив, що за відсутності акцепту на укладання публічного договору приєднання договір не є укладеним.

Повідомлень від позивача про розміщення договору на сайті він не отримував.

Відповідач наголосив, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено перехідний період для укладання між споживачами та виконавцями житлових комунальних послуг нових договорів, однак, через карантин перехідний період було подовжено до 30.04.2023, таким чином строк для визначення моделі договірних відносин для всіх споживачів, зокрема і відповідача, ще не сплив.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у справі є обставини укладання типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, наявність або відсутність заборгованості з оплати поставленої теплової енергії, нарахування штрафних санкцій по договору, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

У зв`язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 3993982 власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 9, прим 43А, площею 529,7 кв.м. є Дуч Володимир Миколайович. Дане приміщення знаходиться в багатоквартирному житловому будинку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Таким чином, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Дучем Володимиром Миколайовичем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 1043/жб/4 від 01.11.2021, відповідно до пункту 5 якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п. 51, 52 договору).

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2021 по березень 2022, що підтверджується актами приймання- передачі теплової енергії (надання послуг): № 8779 від 30.11.2021 на суму 75 343,03 грн., № 10456 від 31.12.2021 на суму 74 298,22 грн., № 1118 від 31.01.2022 на суму 117 074,20 грн., № 4547 від 28.02.2022 на суму 74 714,60 грн., № 8766 від 02.03.2022 на суму 109 764,21 грн., № 10888 від 31.03.2022 на суму 61 886,68 грн., № 3442 від 30.04.2022 на суму -3791,20 грн.

Позивач надав письмові пояснення щодо розрахунку суми основного боргу, таким чином, враховуючи перерахунок за період з січня 2022 по березень 2022, останній поставив відповідачу теплову енергію за вказаний період в розмірі 59 462,90 грн., 21 328,94 грн., 59 328,23 грн. відповідно.

Також позивач надав послуги з абонентського обслуговування в період з листопада 2021 по жовтень 2022, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування: № 8779 від 30.11.2021 на суму 7,02 грн., № 10456 від 31.12.2021 на суму 7,02 грн., № 1118 від 31.01.2022 на суму 7,02 грн., № 4547 від 28.02.2022 на суму 7,27 грн., № 10888 від 31.03.2022 на суму 7,27 грн., № 13870 від 30.04.2022 на суму 7,28 грн, № 15742 від 31.05.2022 на суму 7,28 грн, № 17377 від 30.06.2022 на суму 8,00 грн., № 19070 від 31.07.2022 на суму 8,00 грн., № 20683 від 31.08.2022 на суму 8,00 грн., № 22319 від 30.09.2022 на суму 8,00 грн., № 23658 від 31.10.2022 на суму 8,00 грн.

Позивач зазначає, що акти та рахунки до них були надіслані відповідачу разом із супровідними листами (а.с. 38-40, 55-57).

Відповідач їх не підписав, не повернув, оплату не здійснив, що і стало причиною виникнення спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов`язок укласти договір з теплопостачальною організацією.

Виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV визначав основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 19 "Про житлово-комунальні послуги" визначалось, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Проте судом встановлено, що всупереч наведених вимог закону відповідачем у спірний період не був укладений відповідний договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі № 904/6293/17.

Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 Правил).

Відповідно до пункту 3 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 17.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу для формування тарифів на житлово-комунальні послуги" тарифи формуються для трьох категорій споживачів: населення, бюджетних установ, інших споживачів.

У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 надано роз`яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для "інших споживачів".

Таким чином, господарський суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Факт отримання теплової енергії в спірному періоді, відповідачем заперечується, останній стверджує, що договірні відносини з постачальником теплової енергії відповідачем здійснюються на підстав договору купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013.

Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", який набрав чинності 01.05.2021, до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внесенні зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Оскільки від співвласників багатоквартирного будинку № 9 по вул Володимира Великого не надходили документи про рішення про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Таким чином, суд не приймає заперечення відповідача щодо неукладання Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, оскільки останній, згідно вимог законодавства мав обрати модель договірних відносин, чого зроблено не було.

Отже, враховуючи викладене, суд погоджується з позивачем про припинення дії договору купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2023 саме 01.11.2021.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням приписів пункту 34 договору, строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період листопад 2021 року - березень 2022 року є таким, що настав.

Доказів сплати відповідачем заборгованості в розмірі 289 761,32 грн. суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача за користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 289 761,32 грн та 90,16 грн плати за абонентське обслуговування за період грудень 2021 року - жовтень 2022 року.

Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 45 договору визначено, що за У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня ,що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Позивач нарахував 8 203,08 грн. пені за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 01.12.2022.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, виявив в ньому помилки, тому вважає вимогу такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 759,42 грн.

Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував 6 733,95 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 01.12.2022.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.

При перевірці розрахунку суд встановив, що розмір 3% річних має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають 3% річних у розмірі 6 733,95 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував 62 009,67 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з січня 2022 по листопад 2022.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що сума інфляційних втрат має бути більшою, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 62 009,68 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 289 761,32 грн., інфляційних втрат в розмірі 62 009,67 грн., 3% річних у розмірі 6 733,95 грн., пені у розмірі 5 759,42 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 2 443,66 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Дуча Володимира Миколайовича про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 366 798, 18 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дуча Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль» (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) основний борг у розмірі 289 761,32 грн, плату за абонентське обслуговування в розмірі 90,16 грн., інфляційні втрати в розмірі 62 009,67 грн., 3% річних у розмірі 6 733,95 грн., пеню в розмірі 5 759,42 грн. та судовий збір у розмірі 5 465,11 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.06.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко