Постанова № 11133625, 12.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2010 р. № 2а- 8932/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Самойлової В.В.

при секретарі-Скляр С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський ринок" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000052310/0 від 29.06.2010 р. та № 0000062310/0 від 29.06.2010 р., посилаючись на те, що первинні документи, на підставі яких витрати, пов'язані з придбанням ТМЦ у постачальників ТОВ "Декарт - XXI", ТОВ "Ікліф" , ТОВ "Нафтосервіс", були віднесені до складу валових, містять всі обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому повністю відповідають вимогам чинного законодавства України щодо порядку оформлення та змісту первинних документів та стосовно витрат, пов'язаних з оплатою маркетингових послуг, дані витрати підтверджуються відповідними розрахунковими та первинними документами, такими як: договір на виконання маркетингових послуг, акт приймання-здачі виконаних робіт, який підтверджує факт виконання виконавцем роботи у відповідності до договору, тобто, виконання маркетингових досліджень по пунктам вказаного договору і виконані послуги задовольняють умови договору, податкова накладна, протокол узгодження договірної ціни.

Також позивач вказав на те, що висновки відповідача про те, що ТОВ "Кегичівський ринок" було завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 2500,00 грн. є необгрунтованими, оскільки саме в договорі повинна міститися інформація про конкретні обсяги та напрямки здійснення дослідження, наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. А підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинна документація, що свідчить про наявність результатів у вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони договору про надання послуг до іншої.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Мухіна О.Б. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Журков В.І. проти позову заперечував посилаючись на те, що відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України приймання усіх нафтопродуктів, що надходять на АЗС в автоцистернах, а також нафтопродуктів, розфасованих в дрібну тару, проводиться за товарно-транспортною накладною і за об'ємом, виміряним у резервуарі, що було відсутнє в позивача.

Також представник відповідач зазначив, що наданий позивачем до перевірки акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.07.2008 року на загальну суму 15000,00 грн., втому числі, ПДВ 2500,00 грн. не може вважатися первинним документом, який підтверджує факт виконання маркетингових послуг, оскільки не містить інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно з договором здійснювались відповідні дослідження.

Таким чином під час проведення планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський ринок" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", у зв"язку з чим у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачеві було донараховану суму податкового зобов"язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Красноградської МДПІ Харківської області була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський ринок" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої 14.06.2010 р. було складено акт перевірки № 796/23/24672046 та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000052310/0 від 29 червня 2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 984126,00 грн. (656084,00 грн.- основного платежу та 328042,00 грн.- штрафних (фінансових) санкцій) та № 0000062310/0 від 29 червня 2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3750,00 грн. (2500,00 грн.- основного платежу та 1250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності своїх рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Так, судом встановлено, що підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 656084,00 грн. було встановлення порушення позивачем пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: відповідно до п. 3.1.2. "Валові витрати" акту перевірки, при перевірці правильності визначення витрат з придбання товарів (робіт, послуг), що відображені у рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" Декларації з податку на прибуток ТОВ "Кегичівський ринок" було виявлено, що підприємством завищено суму валових витрат всього у сумі 2624334,00 грн., в зв'язку з включенням до складу валових витрат:

- витрат, що пов'язані з придбанням ТМЦ у постачальників - ТОВ "Декарт-ХХІ" (код ЄДРПОУ 34785033), ТОВ "Ікліф" (код ЄДРПОУ 33674945), ТОВ "Нафто сервіс" (код ЄДРПОУ 30914658) на загальну суму 2611834,00 грн. та витрати, що пов'язані з оплатою маркетингових послуг, які надані ТОВ "Декарт - XXI", на загальну суму 12500,00 грн. без підтверджуючих документів на оплату послуг, чим порушено вимоги пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" "не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку".

Однак, це спростовується наступним.

Так, згідно Статуту ТОВ "Кегичівський ринок" та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності товариства є оптова та роздрібна торгівля паливом (код за КВЕД - 51.51.0, 50.50.0).

Позивачем, згідно договорів на постачання ТМЦ, розрахункових документів та первинних документів, що підтверджують факт отримання ТМЦ, здійснювалось придбання палива у постачальників ТОВ "Декарт - XXI", ТОВ "Ікліф", ТОВ "Нафтосервіс", яке було реалізоване товариством через мережу власних автозаправних станцій. Такими документами є:

- договори на постачання ТМЦ, які підтверджують домовленість сторін у письмовій формі щодо зобов'язання продавця (постачальника), який здійснює підприємницьку діяльність, передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; накладна на відпуск ТМЦ - первинний документ, який є підставою для оприбуткування ТМЦ покупцем (ст. 1 Закону № 996);

- податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 7.2.3. Закону про ПДВ);

- платіжні доручення, банківські квитанції на перерахування коштів, видаткові касові ордери та квитанції до прибуткових касових ордерів, які є розрахунковими документами, що підтверджують факт оплати за ТМЦ (п. 1.2. Положення № 637, п. 1.4. Інструкції № 22).

Отже суд зазначає, що норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачають переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат, при цьому правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 вказаного Закону, не містять вказівок щодо того, що валові витрати, пов'язані з придбанням ТМЦ мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, отже, необхідність товарно-транспортних накладних для визначення валових витрат встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного податкового законодавства.

Стосовно витрат, які включені до рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" Декларації на прибуток за 9 місяців 2008 року, пов'язаних з оплатою маркетингових послуг, які надані ТОВ "Декарт- XXI", на загальну суму 12500,00 грн., то слід зазначити, то дані витрати підтверджуються відповідними розрахунковими та первинними документами, такими як:

- договір на виконання маркетингових послуг;

- акт приймання-здачі виконаних робіт, який підтверджує факт виконання виконавцем роботи у відповідності до договору, а саме виконання маркетингових досліджень по пунктам вказаного договору і виконані послуги задовольняють умови договору;

- податкова накладна;

- протокол узгодження договірної ціни.

Суд зазначає, що діючим законодавством України не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг, тому для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", які зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, таким чином вищенаведені документи (договір на виконання маркетингових послуг, акт приймання-здачі виконаних робіт та податкова накладна) є такими документами, що підтверджують фактичне надання відповідної послуги.

Що стосується податкового повідомлення рішення № 0000062310/0 від 29 червня 2010 року, то підставою для визначення податкового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 2500,00 грн. є встановлення порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: відповідно до п. 3.2.2. "Податковий кредит" акту перевірки, при перевірці відображених у рядку 10.1 Декларації "придбання товарів з податком на додану вартість на митній території України товарів (робіт та послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та нульовою ставкою" показників за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року відповідачем встановлено завищення задекларованих ТОВ "Кегичівський ринок" показників всього на суму 2500,00 грн., в тому числі: за липень 2008 року на суму 2500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податок у розмірі 2500,00 грн. виник на підставі договору на виконання маркетингових послуг № б/н від 15.07.2008 року між ТОВ "Кегичівський ринок" та ТОВ "Декарт-ХХІ" на загальну суму 15 000,00 грн., в т.ч., ПДВ 2 500,00 грн.

Факт же виконання маркетингових послуг підтверджується актом приймання-здачі робіт від 31.07.2008 року, який на думку відповідача не може вважатися первинним документом, який підтверджує факт виконання маркетингових послуг, оскільки не містить інформації про конкретні обсяги та напрямки, за якими згідно з договором здійснювались відповідні дослідження, і у зв'язку з наведеним, сума у розмірі 2500,00 грн. не повинна була вноситися до рядку 10.1 Декларації.

З такою думкою відповідача суд не погоджується, оскільки саме в договорі повинна міститися інформація про конкретні обсяги та напрямки здійснення дослідження, наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. А підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинна документація, що свідчить про наявність результатів у вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони договору про надання послуг до іншої. Таким документом в даному випадку є:

-акт приймання здачі виконаних робіт від 31.07.2008 року на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., який підтверджує факт виконання виконавцем роботи у відповідності до договору, а саме виконання маркетингових досліджень по пунктам вказаного договору і виконані послуги задовольняють умови договору;

-податкова накладна, яка є розрахунковим документом, що підтверджує право на включення суми податку до податкового кредиту. Слід зазначити, що відповідно до положень пп.7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про Податок на додану вартість" визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними. Отже, отримавши податкову накладну, покупець товару (робіт, послуг) набув права на включення суми податку, вказаній у цій накладній, до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, ч. 2 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - Красноградська МДПІ Харківської області не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що є правовою підставою для задоволення адміністративного позову щодо визнання нечинними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх скасування з метою повного захисту прав позивача у відповідності до вимог ст. 11 КАСУ.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000052310/0 від 29.06.2010 р. та № 0000062310/0 від 29.06.2010 р., прийнятті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський ринок".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ- з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 12.08.10р.

Суддя Самойлова В.В.