Ухвала суду № 111334034, 24.05.2023, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

УХВАЛА

Іменем України

Справа №133/2836/22

24.05.2023 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Пєтухової Н.О.

за участю секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на дії Старшого державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бевза Андрія Валерійовича щодо виконання судового рішення, Заінтересована особа: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Козятинського міськрайонного суду 29.11.2022 надійшла скарга АТ КБ «Приватбанк» на дії старшого державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бевза А.В., заінтересована особа: ОСОБА_1 , в якій він просить визнати незаконною постанову старшого державного виконавця Козятинського відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бевзи Андрія Валерійовича від 09.08.2021 про закінчення виконавчого провадження № 58625401, а також просить скасувати постанову старшого державного виконавця Козятинського відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бевзи Андрія Валерійовича від 09.08.2021 про закінчення виконавчого провадження № 58625401; направити виконавчий лист по справі № 133/3732/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (нині АТ КБ "Приват Банк") заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 22666,02 доларів США до Козятинського відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для подальшого стягнення боргу.

Скарга мотивована тим, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.02.2015 по справі № 133/3732/14-ц задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (нині АТ КБ "ПриватБанк") заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 22666,02 доларів США, що було еквівалентно станом на 09.09.2014 292845,02 грн, за курсом 12,92 грн за 1 долар США. Було відкрито виконавче провадження № 58625401. Вказує, що в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 , сума боргу була сплачена у розмірі 292845,02 грн, тобто гривневий еквівалент стягненої за рішенням суду суми станом на 09.09.2014. Однак скаржник вважає постанову про закінчення виконавчого провадження такою, що порушує права АТ КБ «Приватбанк», як стягувача у виконавчому провадженні, зважаючи на наступне.

Так, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Визначаючи характер грошового зобов`язання, Козятинським міськрайонним судом Вінницької обл у судовому рішенні від 04.02.2015 було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент 09.09.2014 становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Враховуючи викладене, державний виконавець був зобов`язаний під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями указаної статті, оскільки між стягувачем та боржником існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом також в іноземній валюті. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу мала бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

Таким чином, у справі, що є предметом судового розгляду, під час виконавчого провадження виконання зобов`язання за судовим рішенням у національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив`язки до офіційного курсу валют НБУ зумовило невиконання судового рішення у повному обсязі. Таким чином Закон України "Про виконавче провадження" прямо передбачає дії виконавця в разі стягнення боргу, що обліковується в іноземній валюті. Вказані вимоги Закону при стягненні боргу за виконавчим листом но справі № 133/3732/14-ц державним виконавцем виконані не були, що спричинило збитки банку в розмірі курсової різниці 2014-2022. Так, станом на момент складання позовної заяви (09.09,2014) курс долара США до гривні становив 12.92 грн, за 1 долар США, в той час, як станом на дату закінчення виконавчого провадження (09.08.2021) 26,83 грн, за 1 долар США (курсова різниця: 13,91 грн, за кожен недоотриманнй банком доларів США.

Скаржник вказує, що дізнався про постанову державного виконавця від 09.08.2021 про закінчення виконавчого провадження № 58625401 22.11.2022, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження у автоматизованій системі виконавчих проваджень.

У зв`язку з цим Банк звернувся з даною скаргою до суду, та просив її задовольнити.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 28.03.2023 відкрито провадження у справі.

В судове засідання представник АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про розгляд справи за допомогою засобів електронного зв`язку про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 12.04.2023. Однак 31.03.2023 від представника надійшла заява, в якій він просить проводити судове засідання у його відсутність, заявлені в скарзі вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовільнити.

В судове засідання державний виконавець Бевза А.В. також не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, про що свідчить судова розписка про отримання ухвали суду та судової повістки 13.04.2023, яка міститься в матеріалах справи.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд скарги про що свідчать конверти з судовими повістками на 04.04.2023 та 24.05.2023 та іншими матеріалами, які повернулись не врученими із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у справі № 133/3732/14-ц від 04.02.2015 з ОСОБА_1 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором VIKWGK00001598 від 28.08.2007 року у розмірі 22666,02 доларів США (двадцять дві тисячі шістьсот шістьдесят шість доларів США 02 центи), що за курсом 12,92 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.09.2014 року складає 292845,02 грн. (двісті дев`яносто дві тисячі вісімсот сорок п`ять грн 02 коп), а також стягнуто 2928,45 грн. (дві тисячі дев`ятсот двадцять вісім грн 45 коп ) судового збору.

ПАТ КБ «Приватбанк» було надіслано заяву № 201902250185 від 25.02.2019 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу № 133/3732/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 292845,02 грн.

15.03.2019 старшим державним виконавцем Бевзою А.В. відкрито виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 у розмірі 292845,02 грн на підставі виконавчого листа № 133/3732/14-ц від 23.06.2015.

Відповідно до вказаного виконавчого листа, з ОСОБА_1 стягуютєся на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором VIKWGK00001598 від 28.08.2007 року у розмірі 22666,02 доларів США (двадцять дві тисячі шістьсот шістьдесят шість доларів США 02 центи), що за курсом 12,92 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.09.2014 року складає 292845,02 грн. (двісті дев`яносто дві тисячі вісімсот сорок п`ять грн 02 коп). Такий виконавчий лист виданий 23.06.2015.

Старший державний виконавець на адресу ОСОБА_1 , згідно супровідного листаза № 5519 від 15.03.2019, направив повідомлення про відкриття виконавчого провадження, а також постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58625401 від 15.03.2019, копію виконавчого листа у справі № 133/3732/14-ц.

19.04.2019 державним виконавцем винесено постанову ВП № 58625401 про арешт майна боржника.

Державним виконавцем, згідно супровідного листа від 19.04.2019 за № 9546, було направлено для виконання та до відома копію постанови від 08.05.2019, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 133/3732/14-ц від 23.06.2015.

В матеріалах справи міститься відповідь № 1049836346 від 19.03.2019, № 1049832014 від 19.03.2019, № 1050078552 від 22.03.2019, № 1049948191 від 22.03.2019 по параметрах запиту щодо ОСОБА_1 , з яких вбачається, що по даній особі інформації не знайдено та те що юридичну особу ліквідовано (припинено)/фізичну особу підприємця припинено.

Відповідно до вимоги № 7995 від 19.04.2019, державним виконавцем на адресу ЦНАП Козятинської міської ради було спрямовано вимогу, в якій він просив надати інформацію, щодо зареєстрованих неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру № 165879717 від 08.05.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 206577781 від 10.04.2020 на майно ОСОБА_1 накладено арешт, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_2 та на все нерухоме майно.

Відповідно до розпорядження № 58625401, 16.04.2021 надійшли кошти на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу № 133/3732/14-ц виданого 23.06.2015 в сумі 100000 грн; було вирішено про необхідність перерахувати на користь АТ КБ «Приватбанк» для погашення боргу 90846,37 грн, про що свідчить платіжне доручення № 3896 від 20.04.2021.

Відповідно до розпорядження № 58625401, 26.07.2021 надійшли кошти на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу № 133/3732/14-ц ,виданого 23.06.2015 в сумі 100000 грн, було вирішено про необхідність перерахувати на користь АТ КБ «Приватбанк» для погашення боргу 90909,09 грн, про що свідчить платіжне доручення № 7401 від 28.07.2021.

Відповідно до розпорядження № 58625401, 04.08.2021 надійшли кошти на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу № 133/3732/14-ц виданого 23.06.2015 в сумі 122373 грн; було вирішено про необхідність перерахувати на користь АТ КБ «Приватбанк» для погашення боргу 111089,56 грн, про що свідчить платіжне доручення № 7678 від 05.08.2021.

Згідно з постановою старшого державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бевза Андрія Валерійовича від 09.08.2021, закінчено виконавче провадження № 58625401 на підставі п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із стягненням боргу у розмірі 292845,02 грн.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду ( стаття 448 ЦПК України).

Відповідно до ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 4 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Якщо зі скарги чітко не вбачається, чи пропущений строк звернення до суду, то суд має право під час судового розгляду з`ясувати зазначене питання з відповідним рішенням: залишити скаргу без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на оскарження та відсутність клопотання про його поновлення або розглянути скаргу по суті, якщо буде встановлено, що строк не пропущено.

Таким чином, має бути ще перевірено, чи ПАТ КБ Приватбанк звернувся зі скаргою до суду в межах строку, визначеного ЦПК України, чи поза межами такого строку.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що скаржник - ПАТ КБ Приватбанк звернувся до суду зі скаргою 29.11.2022; 09.08.2021 старшим державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. У скарзі представник Банку стверджує, що дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 22.11.2022.

Судом були витребувані матеріали виконавчого провадження, з яких не вбачається, що скаржникові була направлена оскаржувана постанова. Так, у наданих матеріалах відсутні будь-які докази того, що оскаржувана постанова фактично направлялась стягувачу. В матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист про направлення постанови від 09.08.2021, однак доказів фактичного її направлення Банку, як , наприклад, список згрупованих поштових відправлень, квитанція поштової установи тощо суду надані не були.

Скаржником додано до скарги документ "Інформація про виконавче провадження", з якого вбачається, що 22.11.2022 о 13:15 ним отримано інформацію про рух і стан виконавчого провадження.

Таким чином, суд вважає посилання скаржника щодо дати отримання інформації про існування постанови, що оскаржується, доведеними, оскільки жодних заперечень щодо такого факту, або доказів на спростування відповідного твердження, державним виконавцем надано не було. Доказів направлення оскаржуваної постанови стягувачу матеріали справи не містять, натомість вказаний вище документ "Інформація про виконавче провадження" підтверджує посилання скаржника.

Отже, суд вважає, що строк подання скарги дотриманий.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ(далі Закон), відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частинами першою, другоюстатті 18 Закону,на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 99 Конституції Українивизначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,кошти є грошима в національній або іноземній валюті.

У статтях47та49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зістаттею 192 ЦК України,законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК Українипередбачено, що грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені устатті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором абозакономчи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьоїстатті 533 ЦК України.

Відповідно до пункту 30.1статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в редакції, чинній на момент закінчення виконавчого провадження, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Відповідно до частин першої третьоїстатті 49 Закону,у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець на відповідний рахунок приватного виконавця.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 Великої Палати Верховного Суду зазначено, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Така ж позиція висловлена і у постанові Верховного Суду №2-306/11 від 28 вересня 2022 року.

Вказаним вище виконавчим листом визначено суму заборгованості, що підлягає стягненню в іноземній валюті.

Таким чином, у зв`язку з ухваленням судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована сума саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а у боржників існує обов`язок виконати зобов`язання саме в іноземній валюті (доларах США), а не у національній валюті України гривні.

Іншого порядку стягнення заборгованості у судовому рішенні судом не встановлено та не передбачено її перерахунок в грошовому еквіваленті до національної валюти України гривні, тому у приватного виконавця були відсутні правові підстави для перерахунку встановленого судом розміру заборгованості у національну валюту гривню, визначеного в іноземній валюті (доларах США).

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що державний виконавець безпідставно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, не врахувавши нормизаконущодо повернення коштів в іноземній валюті.

Згідно ч.2ст. 451 ЦПК України,у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином суд вважає вимоги скарги про скасування постанови державного виконавця обгрунтованими.

Однак вимога щодо направлення державному виконавцю виконавчого листа про стягнення заборгованості для подального виконання, на думку суду, задоволенню не підлягає, оскільки є необгрунтованою та безпідставною.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно відмітки на виконавчому листі у справі № 133/3732/14-ц, він був виданий 23.06.2015.

У редакції ЦПК України на момент видачі такого виконавчого листа було передбачено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом (ч.2 ст. 368 ЦПК України).

Так, у вказаній справі судом вже був виданий виконавчий лист, а тому вимога про направлення до виконавчої служби ще одного виконавчого листа не узгоджується з вимогами закону. А тому в цій частині скарга задоволенню не підлягає.

На підставі ст.ст.261,450,451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на дії старшого державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бевза Андрія Валерійовича щодо виконання судового рішення, заінтересована особа: ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову старшого державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бевза Андрія Валерійовича від 09.08.2021 про закінчення виконавчого провадження № 58625401.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бевза Андрія Валерійовича від 09.08.2021 про закінчення виконавчого провадження № 58625401.

У решті вимог залишити скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 24.05.2023