Рішення № 111331131, 03.05.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19714/18

пр. № 2/759/24/23

03 травня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Багінської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерно товариства «Сенс Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», АТ «Сенс-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просять: - визнати договір іпотеки 15215, 18.06.2008, приватний нотаріус Морозова С.В., а саме двокімнатної квартири, загальною площею 49, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 недійсним.

Позов мотивований тим, що 12.09.2018 року на адресу місця реєстрації позивачів надійшов лист від ТОВ «Дебтфорт Україна». Лист ТОВ «Дебтфорт Україна» було адресовано ОСОБА_3 , з якого стало відомо про попередження, що у разі відсутності вирішення питання щодо погашення боргу по кредитному договору №11360962000 від 18.06.2008 року, 11360962001 від 18.06.2008 року, який був оформлений в АТ «Дельта Банк». Зазначають, що жодного договору позичальником не оформлювалось в АТ «Дельта Банк», окрім цього, зі слів позичальника жодних договорів про надання йому послуг він не укладав. У відповідності до розділу 2 договору про надання споживчого кредиту №11360962000 від 18.06.2008 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника банком приймається застава нерухомості, а саме: двокімнатної квартири, загальною площею 49,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.01.200 року, вбачається, що Святошинська районна у місті Києві Рада посвідчує, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_4 - частина, та її членам сім`ї ОСОБА_3 , - частина, ОСОБА_2 - частина, ОСОБА_1 , - частина. Крім того, зазначають що позивач ОСОБА_1 на момент вчинення правочину був неповнолітнім. Згідно інформаційної довідки № 145793498 стало відомо, що 18.06.2008 року приватним нотаріусом Морозовою С.В, накладена заборона на нерухоме майно, а саме спірну квартиру, підставою такого обтяження є договір іпотеки, 15215. В даній інформаційній довідці власниками квартири зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інші власники, а саме позивачі в довідці відсутні. Враховуючи вищевикладене, дії банків вчиняються в односторонньому порядку, без повідомлення співвласників квартири, які не володіли інформацією щодо зареєстрованих обтяжень щодо власності згідно договору іпотеки, сторонами якого воно не зазначені, а тому виникла необхідність звернутись до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.12.2018 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2019 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомлення) сторін в розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , залишено без задоволення.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року здійснено процесуальне правонаступництво з відповідача ПАТ «Дельта Банк» на АТ «Альфа Банк».

01.04.2021 року згідно розпорядження №180 здійснено повторний авторозподіл судової справи, у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_5 , від здійснення правосуддя.

01.04.2021 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено суддю Журибеда О.М.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.04.2021 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2021 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 14.07.2022 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишено без задоволення.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.07.2022 року залучено до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 вимоги позову підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду заяви повідмолявся належним чином.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Вислухавши учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 18.06.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11360962000, відповідно до якого банк заобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, долар США в сумі 100000, 00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 485430, 00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі (а.с. 9-15).

18.06.2008 року між АКУБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11360990000, відповідно до якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (кредитні кошти) у формі кредитнох лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 0,00 грн., та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених у договорі (а.с. 222-225).

В рахунок забезпечення виконання зобов`язання того ж дня, 18.06.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №88283, відповідно до п.1.1. якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 49, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Святошинською районною у місті Києві Радою від 28.01.2022 року. Свідоцтво видано згідно з розпорядженням від 28.01.2002 року за №124 та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентиризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 29.01.2002 року у реєстрову книгу за №4208 (а.с. 170-172).

18.06.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_3 (а.с. 174-175).

06.02.2002 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено додатковий договір №1 до договору іпотеки №88283, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу18.06.2008 року, відповідно до п. 1 якого, у зв`язку з укладенням іпотекодержателем та ОСОБА_3 додаткового договору до договору про надання споживчого кредиту від 06.02.2009 року №4 до договору про надання споживчого кредиту №11360962000 від 18.06.2008 року іпотекодавець-2, підтверджує, що внесені зміни йому відомі, він їх розуміє і погоджується, що вони в повному обсязі забезпечуються іпотекою за договором (а.с. 173).

08.12.2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого АТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним і пов`язаними з ними договорами, в тому числі право вимоги за кредитним договором укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №1566612014 від 18.02.2019 року, вбачається, що на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 18.06.2008 року приватним нотаріусом Морозова С.В. на підставі договору іпотеки, 15215, 18.06.2008 року зареєстровано заборну на нерухоме майно. Також 13.12.2018 року на підставі постанови приватного виконавця Корольова В.В. накладено арешт на вищевказану квартиру (а.с. 121-123).

Згідно з відомостей з державного реєстру іпотек квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекодержателем якої є ПАТ «Дельта Банк», майновим поручителем - ОСОБА_4 , боржником за основним зобов`язанням - ОСОБА_3 , підставою обтяження є договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», 2949, 08.12.2011, приватний нотаріус КМНО Шевченко Д.Г. (а.с. 49-50).

Згідно наданої позивачами копії свідоцтва про право власності на житло від 28.01.2022 року виданого та підписаного керівником органу приватизації Святошинської районної у місті Києві ради П.Коваленко згідно з розпорядженням від 28.01.2002 року № 124, вбачається, що квартира (приміщення квартири спільного заселення, одноквартиний будинок), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_4 - частина та членам її сім`ї ОСОБА_3 - частина, ОСОБА_2 - частина, ОСОБА_1 - частина (а.с. 26).

Разом з тим, представником АТ «Дельта Банк» та приватним нотарусом КМНО Морозовою С.В. на вимогу ухвали суду надано копію свідоцтва про право віласності на житло від 28.01.2002 року виданого та підписаного керівником органу приватизації Святошинської районної у місті Києві Ради П. Коваленко згідно з розпорядження від 28.01.2002 року № 124, з якого вбачається, що квартира (приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_4 - частина та членам її сім`ї ОСОБА_3 - частина (а.с. 176, 227).

На заперечення позовних вимог банком надана довідка-харектеристика від 17.06.2008 року №1381844 виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, вбачається, що остання видана ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для оформлення договору застави, про те, що нерухоме майно, яким є квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим номером 4208 за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, видане Святошинськогою районною у місті Києві Радою від 28.01.2002 року згідно з розпорядженням 28.01.2002 року № 124 (а.с. 177).

Окрім цього, як вбачається з довідки з місця проживання сім`ї та реєстрації Житлово-експлуатаційної організації №811 від 17.07.2008 року №1061, що в житловому приміщенні, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 проживає 2 особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 178).

Згідно наданої позивачами інформаційної довідки від 16.04.2019 року КВ-2019 №11239 виданої Комунальним підприємством КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», вбачається, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 - частина, ОСОБА_3 , - частина, ОСОБА_2 - частина, ОСОБА_1 - частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Святошинською районною в м. Києві радою 28.01.2022 року, розпорядження №124 (а.с. 194).

19.12.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа Банк» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору, АТ «Альфа Банк», а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, право вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, в тому числі до позичальника та іпотекодавця ОСОБА_3 (а.с. 22-33).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.12.2022 року АТ «Альфа-банк» має найменування - Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Обираючи спосіб захисту позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є спірне житло.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У відповідності до частин першої та другої статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У частині першій статті 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

Проте за змістом статей 30, 80, 92 ЦК цивільною дієздатністю особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Водночас слід зазначити, що стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не містить вимог до змісту договору іпотеки та наслідків їх недодержання, а визначає лише вимоги до предмету іпотеки, одним з яких є умова належності на праві власності іпотекодавцю майна, яка на час укладення спірного договору була дотримана.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Разом з тим, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17).

Право власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 набуте на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.01.2002 року виданого Святошинською районною у місті Києві Радою згідно з розпорядженням від 28.01.2002 року № 124. Це свідоцтво має ту саму дату видачі, видане тим самим органом приватизації, що і свідоцтво, що посвідчує право власності позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому право власності відповідачів має належне підтвердження, і жодних підстав порушення права позивачів на момент укладення спірного правочину судом не встановлено.

Окрім цього, як встановлено в судовому засіданні та матеріалами справи, на момент укладення спірного договору іпотеки 18.06.2008 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були співвласниками квартири, переданої в іпотеку, інших зареєстрованих співвласників на той час не існувало, що підтверджується наданими, при укладенні кредитного договору банку свідоцтвом про право власності від 28.01.2002 року, виданого Святошинською районною радою у місті Києві, довідкою з місця проживання сім`ї та реєстрації, виданої Житлово-експлуатаційною організацією №811 від 17.06.2008 року за номером №1061 та довідкою-характеристикою виданою Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 17.06.2008 року.

А отже, банк, як добросовісний іпотекодержатель при укладенні договору іпотеки поклався на дані з вище зазначених документів, про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були співвласниками житла по частині.

Суд вважає, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, оскільки на момент укладення договору іпотеки згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.01.2002 року, довідки-характеристика від 17.06.2008 року №1381844 виданої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для оформлення застави, довідкою з місця проживання сім`ї та реєстрації від 17.06.2008 року відповідачі були співласниками по частині квартири переданої в іпотеку, а іпотекодержатель покладався на відповідні дані.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Оскільки обставин щодо недобросовісного іпотекодержателя під час судового розгляду не встановлено і сторонами доказів цього суду не представлено,підстави для визнання недійсним договору іпотеки, відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі 449/1154/14, від 09 грудня 2020 року у справі №715/32/18.

Окрі цього, матеріали справи не містять відомості щодо звернення позивачів до правоохороних органів про вчинення кримінального правопорушення за фактом підробки свідоцтва про право власності або звернення позивачів з позовом до суду про визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним іпотечного договору від 18.06.2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Що стосується вимоги представника відповідача про застосування у даній справі строків позовної давності, то слід зазначити, що за змістом ст. 256, ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, наслідки спливу позовної давність застосовується судом за умови доведеності факту порушення прав позивача.

Оскільки позивачі не довели порушення їх прав внаслідок укладення оспорюваного договору, що є самостійною підставою для відмови в позові, суд не вирішує заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Керуючись статтями 10,11,57-60,64,74,88,169,179,208,209,212-215,218,223,224-226,228,232,294,296 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Акціонерно товариства «Сенс Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда