Рішення № 11132621, 27.07.2010, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-647/2010р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Пелипенко К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

про зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити недоотриману пенсію в розмірі 5628, 50 грн. за період з 2006-2009р.р., згідно Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області в подальшому при нарахуванні пенсії керуватися ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, не нараховує та не сплачує позивачу пенсію в передбаченому законодавством розмірі чим порушує права та законні інтереси позивача. Про порушення його прав позивачу стало відомо в червні 2010р., що і стало причиною звернення до суду.

В судове засідання позивач не зявився, просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу без участі його представника.

В запереченнях до позову відповідач зазначив, що позов не визнає та пояснив, що особам, які належать до категорії «Діти війни», підвищення виплачується в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 9).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006р. № 3367-IV дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5, запроваджується з 01.01.2006р., а ст. 6, - у 2006 році поетапно. За результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було.

Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була призупинена п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Крім того відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Отже, Управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахування пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на той час.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, повязаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році не здійснював, а також не проводив виплату.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тому, підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008р. були відсутні, оскільки позивачу пенсія з підвищенням на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачувалась.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції.

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня 470 грн., з 1 квітня 481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня 498 грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Отже, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня 48,1 грн., з 1 липня 48,2 грн., з 1 жовтня 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував.

Крім того, відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, та змінено з 01.11.2009р.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач має нарахувати та виплатити на користь позивача державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, у розмірах, визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на цей момент вищевказана норма є діючою.

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження. Конкретний розрахунок зазначеної соціальної допомоги повинен провести відповідач відповідно до своїх функцій з урахуванням фактично здійснених виплат.

Доводи відповідача про відсутність виплат у звязку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України не може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обовязок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться у ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір в сумі 51, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37, 00 грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 53, ідентифікаційний код 25022557) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з урахуванням виплачених раніше сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 51 (пятдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.В. Пелипенко