Рішення № 111325129, 06.06.2023, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/147/23

Провадження № 2/485/109/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У травні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі-Банк) звернулося до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 30 листопада 2015 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість, яка станом на 23 лютого 2023 року складає 43286,73 грн, з них: 35394,51 грн - заборгованість за тілом кредита, 7892,22 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у якому позов підтримав та не заперечував проти заочного розгляду справи, справу просив розглядати на підставі доказів, що наявні у матеріалах справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення за місцем його реєстрації, яке ним отримано особисто, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надійшов.

За наявності всіх умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 30 листопада 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання сторонами анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5500,00 грн. на платіжну картку.

У заяві позичальника нарахування процентів, пені та штрафу не зазначено.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку.

Протягом дії договору Банком було видано відповідачу дві кредитні картки, остання з яких має термін дії до 04/21.

22 серпня 2016 року Банком було встановлено кредитний ліміт у сумі 5500,00 грн, який у подальшому зменшувався та збільшувався: 05 березня 2017 року до 2000 грн.;15 квітня 2017 року до 6000 грн.; 10 липня 2017 року до 50000 грн.; 14 серпня 2020 року до 49998,55 грн.; 25 серпня 2020 року до 47998,55 грн..; 07 вересня 2020 року до 47998,55 грн.; 23 вересня 2020 року до 47997,97 грн.; 20 квітня 2021 року до 36005,21 грн.; 06 травня 2021 року до 35553,46 грн.; 19 травня 2021 року до 35553,46 грн.; 30 червня 2022 року до 34790,00 грн.; 26 грудня 2022 року до 0,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед Банком за вказаним кредитним договором станом на 23 лютого 2023 року складає 43286,73 грн, з них: 35394,51 грн - заборгованість за тілом кредита, 7892,22 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які надані на підтвердження позовних вимог позивачем, останні не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Як встановлено вище, заява-анкета, підписана відповідачем 30 листопада 2015 року року, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.

Ураховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що на день підписання анкети-заяви 30 листопада 2015 року сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами , анкета-заява на отримання кредитної картки не містить посилання на конкретні умови кредитування, порядок повернення кредиту, що за відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували прийняття представлених банком умов та тарифів відповідачем та приєднання до них як другої сторони до запропонованого договору, є підставою для відмови у стягненні з відповідача 7892,22 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом, оскільки такі є недоведеними.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, та що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим, враховуючи, що за рахунок кредиту відбувалося погашення процентів на загальну суму 75431,29 грн, що відображено у розрахунку в колонці "відсотки, погашені за рахунок кредиту", та згідно з наданою Банком випискою з карткового рахунку позичальника, сплату яких не передбачено договором, позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Таким чином суд відмовляє позивачу задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст.76-78,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховуються з дати складення повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складання повного судового рішення 06.06.2023.