Постанова № 11132398, 11.08.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2010 р. № 2а-4781/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Новосад В.М.

з участю представників:

від позивача Цитульський В.І..,

від відповідача Голод І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства (надалі ЛМКП) «Львівводоканал»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ЛМКП «Львівводоканал» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.2010 року за №0000021601/0/2582 та від 21.04.2010 року за №0000151601/0/7523.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при визначенні розміру штрафних санкцій субєкт владних повноважень проігнорував призначення платежу визначене в платіжних документах.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Представники відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки дотримання вимог підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ЛМКП «Львівводоканал»за період: листопад 2008 року січень 2009 року ДПІ у м.Львові складено акт за №1/15-2/03348471 від 01.02.2010 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2010 року за №0000021601/0/2582, яким на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 згаданого Закону за затримку більше 90 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 3065210 грн. 12 коп. позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1532605 грн. 06 коп.

За результатами перевірки дотримання вимог підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ЛМКП «Львівводоканал»за період: лютий 2009 року березень 2009 року ДПІ у м.Львові складено акт за №8/15-2/03348471 від 12.04.2010 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 року за №0000151601/0/7523, яким на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 згаданого Закону за затримку більше 90 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 2707197 грн. 00 коп. позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1353597 грн. 50 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підп. „а” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як передбачено п.17.2 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 7.7 статті 7 згаданого Закону передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбачено пунктом 7.7. статті 7 згаданого Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів перевірки, платіжних доручень, пояснень сторін, погашення податкового боргу здійснювалось шляхом:

-самостійного погашення за відповідні періоди згідно призначень, вказаних в платіжних дорученнях;

-погашення на підставі постанови уряду та договору за №31/13 від 16.12.2009 року;

-погашення на підставі постанови суду.

При цьому, позивач при погашенні податкового боргу на підставі постанови уряду (постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №193 «Питання реалізації статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"») та договору про організацію взаєморозрахунків за №31/13 від 16.12.2009 року був обєктивно позбавлений можливості визначати призначення платежу.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.02.2010 року за №0000021601/0/2582.

Штрафні (фінансові) санкції в даному податковому повідомленні-рішенні застосовані за несвоєчасну сплату суми податкового зобовязання з податку на додану вартість самостійно визначеної в податкових деклараціях з податку на додану вартість за №4781 від 19.12.2008 року (сума податкового зобовязання 1023147 грн. 00 коп.), за №5444 від 20.01.2009 року (сума податкового зобовязання 1241527 грн. 00 коп.), за №451 від 19.02.2009 року (сума податкового зобовязання 796566 грн. 00 коп.) та уточнюючих документах №676 від 25.02.2009 року (сума податкового зобовязання 1243 грн. 00 коп.), №765 від 02.03.2009 року (сума податкового зобовязання 2727 грн. 00 коп.).

Враховуючи те, що позивач був обєктивно позбавлений можливості визначати призначення платежу при погашення податкового боргу на підставі постанови уряду та договору про організацію взаєморозрахунків, органом державної податкової служби було правомірно спрямовано суму визначну в платіжному документі на погашення податкового боргу, який виник до укладення договору про організацію взаєморозрахунків за №31/13 від 16.12.2009 року та застосовано штрафні санкції на загальну суму в розмірі 1316618 грн. 05 коп. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, самостійно визначених платником податку в податкових декларацій з податку на додану вартість за №4781 від 19.12.2008 року, за №5444 від 20.01.2009 року та за №451 від 19.02.2009 року, сплачених платіжним дорученням за №30 від 28.12.2009 року.

Як вбачається з інших наявних в матеріалах справи платіжних доручень, які зазначені в акті перевірки, відповідачем самостійно було змінено призначення платежу шляхом погашення попередніх податкових зобов'язань позивача.

При цьому, суд звертає увагу на помилку в розрахунку штрафних санкцій (додаток до акту від 01.02.2010 року) у датах платіжних документів від 05.01.2009 року та від 09.01.2009 року (колонка 6 «Дата погашення суми податкового боргу»), яка підтверджується 8 колонкою «Кількість днів», проставлених в рядку навпроти згаданих платіжних документах.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.04.2010 року за №0000151601/0/7523.

Штрафні (фінансові) санкції в даному податковому повідомленні-рішенні застосовані за несвоєчасну сплату суми податкового зобовязання з податку на додану вартість самостійно визначеної в податкових деклараціях з податку на додану вартість за №1242 від 20.03.2009 року (сума податкового зобовязання 1352686 грн. 00 коп.), за №1923 від 17.04.2009 року (сума податкового зобовязання 1353053 грн. 00 коп.) та уточнюючого документу №2427 від 05.052009 року (сума податкового зобовязання 1458 грн. 00 коп.).

Враховуючи те, що позивач був обєктивно позбавлений можливості визначати призначення платежу при погашення податкового боргу на підставі постанови уряду та договору про організацію взаєморозрахунків, органом державної податкової служби було правомірно спрямовано суму визначну в платіжному документі на погашення податкового боргу, який виник до укладення договору про організацію взаєморозрахунків за №31/13 від 16.12.2009 року та застосовано штрафні санкції на загальну суму в розмірі 179332 грн. 18 коп. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, самостійно визначених платником податку в податковій декларації з податку на додану вартість за №1242 від 20.03.2009 року, сплачених платіжним дорученням за №30 від 28.12.2009 року.

Як вбачається з інших наявних в матеріалах справи платіжних доручень, які зазначені в акті перевірки, відповідачем самостійно було змінено призначення платежу шляхом погашення попередніх податкових зобов'язань позивача.

Таким чином, орган державної податкової служби в порушення вимог наведених норм самостійно зарахував сплачені платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету. З врахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, застосував до останнього відповідальність передбачену підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог в тій частині де органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення платежу та застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату суми податкового боргу. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у м.Львові, податкове повідомлення-рішення від 09.02.2010 року за №0000021601/0/2582, в частині застосованого штрафу в сумі 215987 грн. 01 коп.

3.Скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у м.Львові, податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 року за №0000151601/0/7523 в частині застосованого штрафу в сумі 1174266 грн. 32 коп.

4.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Зелена, 64, (код ЄДРПО 03348471) 1 грн. 64 коп. судового збору.

6. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 серпня 20010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк