Рішення № 111316433, 05.06.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2023 року Справа№200/632/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування, визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Акт службового розслідування від 12 грудня 2022 року, яким ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушень, відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,

- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) щодо невиплати додаткової винагороди та премії в повному обсязі за грудень 2022 року головному сержанту 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 ,

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення за грудень 2022 року головному сержанту 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 та виплатити йому додаткову винагороду та премію за грудень 2022 року в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2015 році він був визнаний непридатним до військової служби у мирний час за графою II ст. 23-в Розкладу хвороб, комісією при Слов`янському ОМВК. З лютого 2022 року він проходить військову службу за призовом (мобілізований) на посаді головного сержанта 1 стрілецького взводу 1 роти у військовій частині НОМЕР_1 . У зв`язку з погіршенням його стану здоров`я, 26 жовтня 2022 року начальником медичної частини НОМЕР_1 було видано направлення до Військово-лікарської комісії (ВЛК) для визначення ступеня придатності для проходження військової служби в ЗСУ та з 01 листопада по 25 листопада він перебував на стаціонарному лікуванні у медичних установах. 07 грудня 2022 року його було оглянуто військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 та видано довідку ВЛК від 07.12.2022 року № 4318 про обмежену придатність до військової служби за ст. 23 б та 64 в графи II Розкладу хвороб. 09 грудня 2022 року він повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 та надав до стройової частини всі необхідні медичні документи. 11 грудня 2022 року ним було надано до командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_2 рапорт у зв`язку з погіршенням стану здоров`я з медичними документами, що наразі за станом здоров`я не може виконувати свої обов`язки в повному обсязі з клопотанням перевести для подальшого проходження військової служби на місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 . Та не зважаючи на це командир роти надав бойовий наказ 12 грудня 2022 року висунутись на бойові позиції. Позивач повідомив, що не може виконати наказ за станом здоров`я, про що написав рапорт та повторно надав медичні документи для розгляду командиром. Проте, 12 грудня 2022 року капітан ОСОБА_3 подав рапорт, що позивач безпідставно відмовився виконувати вищезазначений наказ командира. 25 січня 2023 року він отримав копію Акту службового розслідування № 11/343/152 від 12 грудня 2022 року, яким членами комісії військової частини НОМЕР_1 проведено службове розслідування відносно нього та яким на нього накладено дисциплінарне стягнення передбачене пунктом «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України «Сувора догана» та визначено про не включення його до наказу про виплату додаткової винагороди за грудень 2022 року та не виплату премії у повному обсязі за грудень 2022 року. Також, зобов`язано Командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 внести зміни до його службової картки та посадовій особі військової частини НОМЕР_1 підготувати та подати повідомлення керівнику Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, директору територіального управління Державного бюро розслідувань, начальнику Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку за фактами, що встановлені у ході службового розслідування.

Позивач вважає протиправним притягнення його до дисциплінарної відповідальності та виплату грошового забезпечення не в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем засобами електронного зв`язку надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що виплата грошового забезпечення позивачу здійснюється на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом №260 від 07.06.2018 року, постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», телеграми Міністра оборони України Олексія Резнікова від 25.03.2022 (вх. №223 від 26.03.2022 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень). Зазначає, що у висновку ВЛК №4312 від 07.12.2022 року, яким позивача визнано обмежено придатним до військової служби не йдеться про те, що позивач не може проходити військову службу в підрозділах територіальної оборони ЗСУ. Що стосується рапорту позивача від 11.12.2022 року в частині неможливості виконувати обов`язки військової служби в повному обсязі на підставі висновку ВЛК №4312 від 07.12.2022 року, зазначив, що після проходження ВЛК позивач не висловлював скарг на здоров`я, не звертався за медичною допомогою аж до 12.12.2022 (день оголошення бойового наказу). 12.12.2022, в день оголошення йому бойового наказу звернувся на амбулаторний прийом до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , та його стан визнаний задовільним. При цьому, рапорт позивача був зареєстрований 12.12.2022 року за вхідним №3830, розглянутий командиром та долучений до матеріалів службового розслідування. Окрім того, зазначає, що після доведення 12.12.2022 позивачу бойового наказу про вихід на бойовий рубіж 14.12.2022 останній у період часу з 13.12.2022 по 08.01.2022 на стан свого здоров`я не скаржився та за медичною допомогою не звертався. Щодо визнання протиправним та скасування Акту службового розслідування від 12 грудня 2022 року зазначає, що висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року витребувано в термін до 25 травня 2023 року від Військової частини НОМЕР_1 письмову інформацію чи надавалась позивачем довідка військово-лікарської комісії від 7 грудня 2022 року №4318 до військової частини у період з 7 грудня 2022 року по 12 грудня 2022 року.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є громадянином України (унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19721229-01477), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з витягу Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №37, відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом вважати призначеним до Військової частини НОМЕР_1 за штатом 05/195-01 воєнного часу старшого сержанта ОСОБА_1 - призначеного головним сержантом 1 стрілецької роти 1 стрілецького взводу, зарахованим до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення з 25 лютого 2022 року. Позивачу встановлено посадовий оклад за посадою 3 170 грн, встановлено щомісячну премію в максимальному розмірі 278% окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим звання та надбавки за вислугу років з 25 лютого 2022 року.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2023 року №353, старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 25.02.2022 року по теперішній час.

12 грудня 2022 року командиром 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_4 подано рапорт до командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначено, що 12.12.2022 відповідно до бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , до головного сержанта 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старшого сержанта ОСОБА_1 було доведено бойовий наказ, однак останній відмовився від виконання бойового наказу. Доведення здійснювалося під відеозаписом у присутності двох свідків.

Пояснення свідків є наявними в матеріалах справи.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.12.2022 №449 призначено службове розслідування за фактом вчинення правопорушення головним сержантом 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 .

За наслідками проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування від 12 грудня 2022 року №11/343/162, яким встановлено, що головний сержант 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 порушив військову дисципліну у районі виконання бойових завдань, у вигляді відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини.

Своїми діями старший сержант ОСОБА_1 порушив вимоги статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтю 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Також, у діях старшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Комісією, що проводила службове розслідування запропоновано:

- за вчинення правопорушення відповідно до ст.4 Дисциплінарного статут Збройних Сил України, ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накласти дисциплінарне стягнення передбачене пунктом в ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Сувора догана на головного сержанта 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 ;

- на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану та телеграми Міністра оборони України Олексія Рєзнікова від 25 березня 2022 року (вх.№223 від 26 березня 2022 року) до наказу про виплату додаткової винагороди за грудень 2022 року не включати головного сержанта 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 ;

- на підставі наказу Міністра оборони України №260 від 7 червня 2018 року Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам не виплачувати премію у повному обсязі за грудень 2022 року головному сержанту 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 ;

- командиру 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 внести зміни до службової картки головного сержанта 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 ;

- посадовій особі Військової частини НОМЕР_1 підготувати та подати повідомлення керівнику Донецької спеціалізованої прокуратури у військові та оборонній сфері об`єднаних сил, директору територіального управління Державного бюро розслідувань, начальнику Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку за фактами, що встановлені в ході службового розслідування.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2022 №319 «Про результати службового розслідування», на головного сержанта 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 за вчинення правопорушення відповідно до ст.4 Дисциплінарного статут Збройних Сил України, ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення передбачене пунктом в ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Сувора догана; вирішено не виплачувати додаткову винагороду за грудень 2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану та телеграми Міністра оборони України Олексія Резнікова від 25 березня 2022 року (вх.№223 від 26 березня 2022 року) головному сержанту 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 ; не виплачувати премію у повному обсязі за грудень 2022 року на підставі наказу Міністра Оборони України №260 від 7 червня 2018 року Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам головному сержанту 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 ; командиру 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 внести зміни до службової картки головного сержанта 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 ; командирам підрозділів додатково довести до підпорядкованого їм особового складу вимоги Статутів Збройних Сил України та статті Кримінального кодексу України Розділу XIX «Кримінальні правопорушення щодо встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення)»; посадовій особі Військової частини НОМЕР_1 підготувати та подати повідомлення керівнику Донецької спеціалізованої прокуратури у військові та оборонній сфері об`єднаних сил, директору територіального управління Державного бюро розслідувань, начальнику Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку за фактами, що встановлено у ході службового розслідування.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.01.2022 №3, вирішено не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 за грудень 2022 року, які скоїли правопорушення, зокрема старшому сержанту ОСОБА_1 по причині відмови виконувати бойовий наказ (підстава: наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2022).

Позивачем до матеріалів справи, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги надано Виписку Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» №8632 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 01.11.2022 по11.11.2022; виписку Обласного спеціалізованого реабілітаційного центру «Солоний Лиман» №3513 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 11.11.2022 по 25.11.2022; МРТ дослідження відділів хребта (стандартна (1,5Т) від 29.10.2022; виписку Комунального некомерційного підприємства «Лебединська лікарня імені К.О.Зільберника» Лебединської міської ради із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 08.01.2023 по 17.01.2023; виписку Військово-медичного клінічного центру Північного регіону із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 20.01.2023 по 22.01.2023; виписний епікриз зведеного терапевтичного загіну в/ч НОМЕР_5 на базі Комунального некомерційного підприємства «Чутівська центральна лікарня» із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 22.01.2023 по 01.02.2023.

Також, матеріали справи містять довідку військово-лікарської комісії від 7 грудня 2022 року №4318, видану старшому сержанту військової служби за призовом ОСОБА_1 , 1972 року народження, військова частина НОМЕР_1 , призваного у Збройні Сили з лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою встановлено, що захворювання не пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 23 «б», 64 «в» графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ обмежено придатний до військової служби, не придатний до військової служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, РТЦК ТА СП, установах, організаціях, навчальних закладах; довідку військово- лікарської комісії від 30 січня 2023 року №156, про те, що старший сержант ОСОБА_1 на підставі статті 24 графи ІІ розкладу хвороб потребує переведення для подальшого лікування (завершальної медичної реабілітації) у КНМП «Центрі відновного лікування та реабілітації», терміном на 15 календарних днів.

Листом від 25 січня 2023 року №486 Військовою частиною НОМЕР_1 за результатом розгляду звернення позивача від 07.01.2023 року повідомлено про те, що 12.12.2022 року згідно рапорту командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був доведений бойовий наказ, який останній відмовився виконувати, за результатом чого було призначено та проведено службове розслідування. За результатом службового розслідування постійно-діючою комісією було встановлено порушення вимог нормативно-правових актів ст.11, 13 ,16, ч.1 ст.127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ. Вказаною комісією винесено рішення, яким запропоновано не виплачувати додаткову винагороду та премію в повному обсязі за грудень 2022 року. Також, у листі зазначено, що пунктом 10 до телеграми Міністра оборони України Олексія Резнікова від 25.03.2022 (вх.№223 від 26.03.2022) визначено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які: п.8 відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць у якому здійснено таке порушення. Підставою для невиплати премії за грудень 2022 є наказ МОУ №260 від 07.06.2018 року «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

Окрім того, матеріали справи містять рапорт від 11.12.2022 року старшого сержанта ОСОБА_1 до командира 1 роти військової частини НОМЕР_1 , в якому військовослужбовцем повідомлено, що за результатом проходження військово-лікарської комісії, він був визнаний обмежено-придатним до військової служби та у зв`язку з погіршенням стану здоров`я просив направити його для подальшого проходження служби на місце постійної дислокації частини НОМЕР_1 . Рапорт зареєстровано датою вхідної документації - 12.12.2022 року за номером 3830.

Не погоджуючись з Актом службового розслідування від 12 грудня 2022 року та невиплатою додаткової винагороди та премії за грудень 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно зі статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту визначено перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Так, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (Порядок №608).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування Акту службового розслідування від 12 грудня 2022 року, яким ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушень, відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, суд зазначає, що іншого способу перевірки фактів, що свідчать про можливі порушення військовослужбовцем Дисциплінарного статуту ЗСУ, крім призначення та проведення службового розслідування не існує.

При цьому, Розділом V Порядку №608 визначено порядок оформлення результатів службового розслідування. Зокрема, відповідно до пунктів 1-6 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання, акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Слід вказати, що акт службового розслідування не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є актом застосування норм права та не встановлює конкретні приписи, звернені до окремої особи; не встановлює, не припиняє або змінює правовідносини, права та обов`язки осіб, не породжує правових наслідків, а є лише передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень правових актів індивідуальної дії та встановлює факти, які самі по собі не встановлюють конкретні приписи до позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року №420/3307/20, зауважено, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення, є висновок службового розслідування

За своєю правовою природою висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.

Таким актом індивідуальної дії, що породжує певні права та обов`язки є наказ, що прийнятий за результатами розгляду акту. Отже, позовні вимоги щодо скасування акту не можуть бути предметом судового розгляду, а лише є обґрунтуванням інших вимог, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову у відповідній частині.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) щодо невиплати додаткової винагороди та премії в повному обсязі за грудень 2022 року головному сержанту 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 17 розділу І Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

25.03.2022 Міністром оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, яке того ж дня телеграмою доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.

Пунктом 10 вказаного рішення встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, а також ті, у діях (бездіяльності), яких є ознаки кримінального або адміністративного правопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що фактичною підставою для проведення службового розслідування та позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди та премії за грудень 2022 року слугувало порушення військовослужбовцем вимог статтей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зокрема відмова останнього виконати бойове розпорядження командира військової частини.

Судом встановлено, що 7 грудня 2022 року військово-лікарською комісією видано старшому сержанту військової служби за призовом ОСОБА_1 , 1972 року народження, військова частина НОМЕР_1 , призваний у Збройні Сили з лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 №4318, довідку, якою встановлено, що захворювання не пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 23 «б», 64 «в» графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ обмежено придатний до військової служби, не придатний до військової служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, РТЦК ТА СП, установах, організаціях, навчальних закладах.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2022 р. командиром 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_4 , на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був доведений бойовий наказ про те, що він повинен був 14.12.2022 о 03.00 прибути на бойовий рубіж між населеними пунктами Макіївка та Площанка Луганської області, який знаходився вздовж дороги між цими населеними пунктами, зайняти його, стійко утримувати та не допустити прориву противника, однак останній відмовився його виконувати. Дана обставина підтверджується письмовими поясненнями двох свідків, які є наявними в матеріалах справи.

12 грудня 2022 року командиром 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_4 подано рапорт до командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначено, що 12.12.2022 відповідно до бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , до головного сержанта 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старшого сержанта ОСОБА_1 було доведено бойовий наказ, однак останній відмовився від виконання бойового наказу.

Свою відмову у виконанні бойового наказу, позивач обґрунтував погіршенням стану здоров`я та висновком військово-лікарської комісії від 7 грудня 2022 року №4318, в якій зазначено, що на підставі статті 23 «б», 64 «в» графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ він обмежено придатний до військової служби, не придатний до військової служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, РТЦК ТА СП, установах, організаціях, навчальних закладах. Також, позивач зазначає, що вищезазначений висновок разом з рапортом ним було надано 11 грудня 2022 року до командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_2 .

При цьому, матеріали справи містять лише рапорт старшого сержанта 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ОСОБА_1 від 11.12.2022 року зареєстрованого датою вхідної документації - 12.12.2022 року за номером 3830. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з рапортом саме 11.12.2022 року, як він зазначає у своїй позовній заяві.

Також, на виконання ухвали суду від 19 травня 2023 року, представником відповідача надані пояснення, в яких зазначено, що позивачу 12 грудня 2022 року близько о 12:00 години був доведений бойовий наказ, який останній відмовився виконувати, та потім в цей же день, військовослужбовець звернувся до медичної частини та надав довідку ВЛК від 7 грудня 2022 року.

До пояснень, представником відповідача надано копію рапорту начальника медичної частини, в якому зазначено, що 12.12.2022 року до 16:00 години до медичного пункту звернувся старший сержант ОСОБА_1 , яким зокрема була надана довідка ВЛК від 7 грудня 2022 року.

Окрім того, судом досліджено відеозапис доведення до позивача бойового наказу. Відповідно до матеріалів означеного запису, командиром було доведено бойовий наказ, за результатом чого позивач відмовився від його виконання, посилаючись на висновок військово-лікарської комісії від 7 грудня 2022 року. У зв`язку з чим, командиром було зазначено про необхідність подання позивачем рапорту щодо відмови. Позивач погодився на надання такого рапорту, при цьому не зазначив про факт його подання 11 грудня 2022 року, що спростовує доводи позивача на надання його саме 11 грудня 2022 року. Означене доводить, що рапорт позивача був поданий вже після оголошення бойового наказу.

Водночас, суд зауважує, що статтями 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтею 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено зокрема, що після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що військовослужбовець на виконання приписів Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України своєчасно доповів своєму безпосередньому керівнику про виникнення обставин, наявність яких унеможливлює проходження військової служби у зоні бойових дій.

Суд зазначає, що невиконання військовослужбовцями бойових наказів призводять до неможливості належного виконання покладених обов`язків особовим складом військової частини, зниженню авторитету, як командування у підрозділі, що впливає на загальний порядок дисципліни і субординації, так і сил територіальної оборони взагалі.

Між тим, суд зазначає, що «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до статті 113 Положення, переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

Таким чином, враховуючи, що позивач вже з 7 грудня 2022 року був обізнаний, що відповідно до висновку військово-лікарської комісії його визнано обмежено придатним до військової служби, при цьому з рапортом про подальше проходження служби за місцем постійної дислокації частини НОМЕР_1 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, обґрунтовуючи також висновком військово-лікарської комісії, яким він був визнаний обмежено-придатним до військової служби останній звернувся лише 12.12.2022, після доведення йому бойового наказу, суд доходить висновку, що дана обставина потягнула за собою порушення приписів Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та як наслідок невиконання бойового наказу командира.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з відповідним рапортом щодо неможливості виконання своїх обов`язків до доведення йому бойового наказу, та за результатом розгляду якого йому було відмовлено у здійсненні такого переведення.

Слід зазначити, що відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Отже, до військовослужбовця висуваються підвищені вимоги, що пов`язано з особливим статусом Збройних Сил України та державною службою особливого характеру, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

У свою чергу, недотримання військовослужбовцем зазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

При цьому, відсутність законодавчо закріпленої вимоги диференціації застосування дисциплінарних стягнень та уповноваження законом на реалізацію дискреційних функцій для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності вимагає, щоб був зафіксований сам факт дисциплінарного порушення. Вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення та його дискреційними повноваженнями, відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду в справі №821/4900/14 від 16 лютого 2018 року.

У справі №816/70/16 від 19.12.2019р. Верховний Суд зазначив, що положення законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не містить жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) щодо невиплати позивачу додаткової винагороди за грудень 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Наказ № 260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 2 розділу І Наказу № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), допомоги.

Згідно пункту 3 розділу І Наказу № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Пунктом 8 розділу І Наказу № 260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XVI Порядку № 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служба) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.

За приписами пункту 5 Порядку № 260 визначено, що щомісячні премії не виплачуються в таких випадках:

за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;

у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини;

у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;

у разі відрахування з ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування;

у разі неуспішного закінчення ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання;

у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення;

у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності;

у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей.

Отже, позбавлення позивача премії за грудень 2022 року, з урахуванням зазначених у вказаних наказах обставин, відповідає пункту 5 Порядку № 260.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування, визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 5 червня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.В. Кочанова