Рішення № 111315717, 05.06.2023, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/4499/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі ГУ ПФУ у Житомирській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №032950007400 від 02.11.2022 про відмову у призначені пенсії; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.11.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 21.07.1982 по 05.11.1998 в колгоспі «Світанок» та колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) «Світанок», з 01.04.1999 по 01.01.2000 та з 01.03.2000 по 01.10.2000 в Боровичівській сільській раді Маневицького району Волинської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2022 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області за призначенням пенсії відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» в зв`язку з досягненням 60 років та наявністю стажу роботи більше 29 років, подавши необхідний пакет документів для призначення пенсії. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 02.11.2022 за №032950007400, за принципом екстериторіальності, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача, який враховано відповідачем-2 становить 18 років 03 місяці 00 днів. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи, згідно вкладки трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982 року, оскільки вкладка трудової книжки без трудової книжки не є дійсна, що суперечить вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.1993. Для зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637. Також, не зараховано період роботи згідно архівної довідки №192/15-08 від 18.10.2022, оскільки в довідці вказано імена ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ). У разі виявлення розбіжностей в написанні прізвища, імені та по батькові в наданих заявником документах, належність цих документів заявникові встановлюється в судовому порядку.

Вказане рішення відповідача-2 вважає незаконним, оскільки на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач досягла пенсійного віку, та має в наявності страхового стажу не менше 29 років, як це визначено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає, що такими своїми діями, як не врахування до страхового стажу періоди роботи з 21.07.1982 по 05.11.1998 в колгоспі «Світанок» та колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) «Світанок», з 01.04.1999 по 01.01.2000 та з 01.03.2000 по 01.10.2000 в Боровичівській сільській раді Маневицького району Волинської області, відповідач порушив гарантоване їй Конституцією України право на отримання пенсії, а тому, для відновлення своїх порушених прав змушена звертатися до суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (а.с.32).

У відзиві на позовну заяву вих. №0300-0902/-7/18486 від 13.04.2023 (а.с.36-40) представник відповідача-1 позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що згідно наданих до заяви документів страховий стаж позивача складає 18 років 03 місяці 00 днів. До страхового стажу при обчисленні розміру пенсії за віком відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV не враховано періоди роботи згідно вкладки трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982 року, оскільки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок в установах, підприємствах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) саме лише вкладка трудової книжки не є дійсною. Відтак рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №032950007400 від 02.11.2022 (за принципом екстериторіальності) відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Окремо звертає увагу суду на те, що архівна довідка від 18.10.2022 192/15-08 видана трудовим архівом Колківської селищної ради Луцького району Волинської області на «Мережук ОСОБА_4 ». Таким чином, згідно ЦПК України позивачу потрібно встановити в судовому порядку окремого провадження факт належності ОСОБА_1 архівної довідки від 18.10.2022 192/15-08, що видана трудовим архівом Колківської селищної ради Луцького району Волинської області.

Щодо вимоги зарахувати періоди роботи позивача з 01.04.1999 по 01.01.2000 та з 01.03.2000 по 01.10.2000, зазначає що на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування такі періоди зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 .

Таким чином, пенсійним органом жодним чином не порушено законні права ОСОБА_1 , відповідач-2 дів виключно на підставі, в межах та на виконання норм чинного законодавства та правомірно прийнято рішення про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. На підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити повністю(а.с.56-58).

У відзиві на позовну заяву вих. №0600-0902/-7/41658 від 14.04.2023 представник відповідача-2 позовних вимог також не визнав (а.с.49-51). В обґрунтування своєї позиції зазначає, що засобами програмного забезпечення Управлінням за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 02.11.2022 № 032950007400 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років. За результатами розгляду документів до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи відповідно до вкладки трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, оскільки вкладка трудової книжки без трудової книжки не є дійсна. Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи позивачем не надано уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637.

Також зазначає, що позивачу не зараховано період роботи відповідно до архівної довідки №192/15-08 від 18.10.2022, оскільки в довідці зазначено імена «Мирослава, ОСОБА_5 », що не відповідають паспортним даним позивача. Відтак, дії ГУ ПФУ у Житомирській області є правомірними та вмотивованими.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачами по справі те, що 27.10.2022 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначенням пенсії відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», подавши необхідний пакет документів для призначення пенсії.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ у Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за її результатами прийнято рішення № 032950007400 від 02.11.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років (а.с.7).

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж, який враховано відповідачем-2 становить 18 років 03 місяці 00 днів.

При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи, згідно вкладки трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, оскільки вкладка трудової книжки без трудової книжки не є дійсна, що суперечить вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.1993. Для зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637. Також у даному рішенні зазначено, що не зараховано період роботи позивача згідно архівної довідки №192/15-08 від 18.10.2022, оскільки в довідці вказано імена ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ). У разі виявлення розбіжностей в написанні прізвища, імені та по батькові в наданих заявником документах, належність цих документів заявникові встановлюється в судовому порядку. Враховуючи вищевикладене відповідач дійшов висновку, що позивач матиме право на пенсійну виплату з 09.11.2027 року або при набутті необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись із діями відповідачів, щодо не зарахування вищезгаданого страхового стажу ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, починаючи з 1 січня 2022 року пенсія за віком після досягнення віку 60 років призначається за наявності страхового стажу 29 років.

З огляду на вказані вище норми пенсійного законодавства особа, для набуття права на пенсію за віком з 1 січня 2022 року, повинна досягти 60 років та мати загальний страховий стаж не менше 29 років.

Статтею 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення №032950007400 від 02.11.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком стало те, що для підтвердження стажу роботи позивач надала вкладку до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982.

Відповідач вказує, що даний документ не взятий до уваги, з огляду на відсутність трудової книжки, без якої сама вкладка згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 року вважається недійсною.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд, провівши системний аналіз наведених вище положень законодавства, зауважує, що основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Позивач при зверненні до відповідача-1 надав вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982 (а.с.16).

Дослідивши долучену до матеріалів справи копію зазначеного вкладиша, суд встановив, що наявний перший запис, а саме 21.07.1982 року ОСОБА_1 прийнято на різні роботи в КСП «Світанок». Водночас суд зауважує, що датою заповнення вкладишу в трудову книжку є 21.07.1982.

У подальшому всі записи про трудову діяльність позивача вносились саме у вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982, оскільки такий вкладиш оформлено при прийнятті позивача на роботу вперше.

Вказаний документ містить записи про всю трудову діяльність позивача, скріплені печатками роботодавців, у хронологічному порядку з посиланням на первинні документи.

Суд зазначає, що при зарахуванні періодів трудової діяльності до страхового стажу позивача, відповідач застосував суто формальний підхід, а саме зарахувавши тільки періоди: 15.08.1979 31.12.1979 робота в колгоспі; 01.01.1980 31.08.1980 робота в колгоспі; 01.09.1980 03.04.1981 навчання у вищих/середн.НЗ; 04.04.1981 31.12.2981 робота в колгоспі; 16.02.1982 15.02.1985 догляд за дитиною до 3 років; 16.02.1985 04.11.1986 догляд за дитиною до 6 років.

Проте, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача такі періоди: з 21.07.1982 по 05.11.1998 в колгоспі «Світанок» та колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) «Світанок», з 01.04.1999 по 01.01.2000 та з 01.03.2000 по 01.10.2000 в Боровичівській сільській раді Маневицького району Волинської області.

Суд виходить з того, що хоча вимога про надання саме трудової книжки і закріплена у чинному законодавстві, однак, аналізуючи надані до матеріалів справи документи: вкладиш до трудової книжки, архівні довідки, витяги з розпоряджень сільських рад, також інші довідки видані сільськогосподарськими підприємствами та паспортні дані позивача (а.с.9-10, 16, 18-27) пенсійний орган, перш за все, мав би проаналізувати їх зміст, а не лише суто форму.

У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд звертає увагу, що відомості про трудову діяльність позивача, у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982 заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № НОМЕР_2 .

Зважаючи на те, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а у позивача відсутній обов`язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї, суд дійшов висновку, що наданий позивачу вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982 має бути розглянутий пенсійним органом в підтвердження чи спростування обставин для зарахування до страхового стажу періоду його роботи.

Щодо посилання відповідачів на те, що не зараховано до страхового стажу періодів роботи згідно архівної довідки від 18.10.2022 192/15-08 виданої трудовим архівом Колківської селищної ради Луцького району Волинської області оскільки в ній наявні розбіжності в імені ОСОБА_4 , суд не бере до уваги, оскільки як слідує із довідки від 15.11.2022 №616 виданої Боровичівським старостинським округом виконкому Колківської селищної ради Луцького району Волинської області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 одна і та ж особа. Іншої такої з таким прізвищем, ім`ям та по батькові та території старостинського округу немає (а.с.29).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова позивачу в призначені пенсії за віком є передчасною, рішення ГУ ПФУ у Житомирській області №032950007400 від 02.11.2022 не обґрунтоване, в зв`язку з чим наявні підстави для визнання його протиправним та як наслідок скасування.

З приводу позовних вимог зобов`язального характеру (про зарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи та призначення позивачу пенсії з 08.11.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), то оцінивши наявні у справі докази суд дійшов переконання, що приймаючи рішення №032950007400 від 02.11.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки інформації про трудову діяльність позивача, а саме відомостям із вкладишу до трудової книжки, усім архівним довідкам, що містяться у матеріалах справи.

У зв`язку з чим зробив передчасний висновок про неможливість зарахування позивачу до страхового стажу періодів його роботи, що зазначені у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1982.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції відповідача.

Разом з тим відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном (п. 34).

Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (п. 35).

У справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004 року, п. 53) Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), яке згадувалося вище, параграф 78).

У відповідності до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як уже було зазначено судом згідно з частиною першою 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 29 років по 31 грудня 2022 року. Починаючи з 1 січня 2022 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Таким чином, для призначення пенсію за віком позивачу слід відповідати певним критеріям, зокрема: досягнути 60 років, мати 29 років страхового стажу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернулася за призначенням пенсії за віком до пенсійного органу не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку, отже, право на пенсію вона набула з 09.11.2022, тобто з наступного дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

У зв`язку із тим, що зарахування періодів роботи позивача з 21.07.1982 по 05.11.1998 в колгоспі «Світанок» та колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) «Світанок», з 01.04.1999 по 01.01.2000 та з 01.03.2000 по 01.10.2000 в Боровичівській сільській раді Маневицького району Волинської області дає позивачу необхідний стаж для призначення пенсії за віком, як це передбачає стаття 26 Закону №1058-ІV суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV з 09.11.2022, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення виникала б не необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 1 073,60 грн. згідно з квитанцією від 15.03.2023 номер платежу 1146612783 (а.с.5), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 073,60 грн., сплаченого квитанцією від 15.03.2023 номер платежу 1146612783. При цьому, на думку суду, судові витрати необхідно стягнути саме з ГУ ПФУ у Житомирській області, позаяк судом задоволена самостійна позовна вимога немайнового характеру, та саме внаслідок прийняття відповідачем-2 спірного рішення були порушені права позивача, а звернена до ГУ ПФУ у Волинській області позовна вимога про зобов`язання вчинити дії є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №032950007400 від 02.11.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 21.07.1982 по 05.11.1998 в колгоспі «Світанок» та колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) «Світанок», з 01.04.1999 по 01.01.2000 та з 01.03.2000 по 01.10.2000 в Боровичівській сільській раді Маневицького району Волинської області та призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.11.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський