Рішення № 111315259, 30.05.2023, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/26151/22

Провадження № 2/686/236/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький в порядку ст. 247 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТзОВ «ФК «Ріальто» звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що відповідно до укладеного договору № 201117-23274-6 від 17.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі8000, 00 грн., строком на 30 днів, шляхом переказуна її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом одноразовимідентифікатором, відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію». 11.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги № 11/06/2021-Р/М від 11.06.2021 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 201117-23274-6 від 17.11.2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто». У зв`язку з невиконанням зобов`язань заборгованість за договором 201117-23274-6 від 17.11.2020 станом на 24.11.2022 становить12080,00 грн., яка складається з:8000 грн. заборгованість за кредитом;4080 грн., заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1,7% за кожен день користування кредитом за період з17.11.2020 по17.12.2020, просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі становить12080,00 грн., яка складається з:8000 грн. заборгованість за кредитом;4080 грн., заборгованість за нарахованими процентами, судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 9000грн.

Представник позивача направив до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просить задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подала заяву про розгляд справи за відсутності представника, просить в задоволенні позову в частині стягнення відсотків відмовити, у зв`язку з їх безпідставним нарахуванням, оскільки відповідачка ніяким чином не погоджувала та згоди на їх нарахування не надавала, кредитного договору, який надавав би підстави для нарахування таких відсотків не підписувала, також заперечує проти задоволення вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу оскільки вони є завищеними, безпідставними та необгрунтованими, в ОСОБА_1 на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей та вона не в змозі оплатити такі витрати.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступі обставини та відповідні правовідносини.

17.11.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 уклали договір № 201117-23274-6, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі9000 грн. 00 коп. строком на 30 днів, шляхом переказуна її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення терміну повернення кредиту.

Пунктом 13. Договору передбачено, що строк кредитування становить 30 днів.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом одноразовимідентифікатором, відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію».

11.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги № 11/06/2021-Р/М від 11.06.2021 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 201117-23274-6 від 17.11.2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».

Станом на 24.11.2022 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 201117-23274-6 від 17.11.2020 становить 12080,00 грн., яка складається з:8000 грн. заборгованість за кредитом,4080 грн., заборгованість за нарахованими процентами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 даного Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у позику № 201117-23274-6, шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, за яким ОСОБА_1 отримала кошти на умовах строковості, зворотності, платності для власних потреб, у розмірі 8 000,00 грн., та зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом. Термін платежу 17 грудня 2020 року.

У розділі 1 кредитного договору визначено процентну ставку за користування кредитом, порядок його повернення та порядок нарахування процентів тощо, графік розрахунків в т.ч. сукупна вартість кредиту визначені в графіку розрахунків (додаток № 1 до договору).

Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - Правила), які розміщені на сайті monetka.ua.

Ці Правила є публічною пропозицією (офертою), згідно зі статтями 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого сторони погодили проценту ставку за користування кредитом 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом в межам строку кредитування, а тому доводи відповідачки щодо непогодження процентів за користування кредитом, слід відхилити.

Відповідно до ч.1ст. 526 ЦК Українизобов`язаннямає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК Українивстановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч.1ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3ст.1049 ЦК Українипозика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно дост.599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідност.625 ЦК України- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задоволитита стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позикив сумі12 080 грн.,з яких: 8000 грн. заборгованість за кредитом;4080 грн., заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1,7% за кожен день користування кредитом за період з17.11.2020 по17.12.2020.

Також, суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.

До позовної заяви представником позивача додано копії: Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23.10.2018, довіреності, виданої товариством адвокату Руденку К.В.; договору № 02/06/2022 від 02.06.2022 року про надання юридичних послуг; акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 15.07.2022 року та платіжного доручення про сплату витрат на правничу допомогу, а згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1 ОСОБА_2 займався підготовкою позовних заяв щодо стягнення заборгованості з різних боржників, в тому числі і щодо ОСОБА_1 , вартість наданих послуг щодо кожного боржника окремо складає по 9 000 грн.

За п. 1.1. договору в рамках цього договору Виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, в тому числі і зі складання позовних заяв, запитів, представництва інтересів замовника.

Також адвокатом Руденком К.В. подано до суду довіреність ТзОВ «ФК «Ріальто» від 17.06.2022 року, за якою ТОВ уповноважує адвоката Руденка К.В. представляти його інтереси в судах України з усіма правами, наданими законом позивачу, в тому числі підписувати та подавати позовні заяви.

Також в п.п. 3.1, 3.4 договору № 02/06/2022 від 02.06.2022 року про надання юридичних послуг зазначено, що вартість послуг адвоката становить 8000 грн. за складання позовної заяви та 1000 грн. за складання та надсилання адвокатського запиту. Замовник оплачує адвокату послуги шляхом перерахунку на банківський рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту наданих послуг.

До позовної заяви додано платіжне доручення про сплату витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

В заяві представник відповідачки послалася на ту обставину, що суд при оцінці розміру витрат на правничу допомогу має застосовувати критерії співмірності і реальності витрат, просила відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі і з підстав не співмірності їх розміру вимогам ст. 137 ЦПК.

Як вбачається із Акту приймання передачі наданих послуг до Договору про надання юридичних послуг послуги, які надавалися адвокатом складаються з складання з підготовки позовної заяви та складання адвокатського запиту про витребовування доказів.

При цьому в даному акті зазначено 14 осіб, щодо яких вчинялось такі дії, тобто адвокатом одночасно вчинялись тотожні дії щодо значного кола осіб боржників з аналогічних правовідносин в категорії справ, які не є складними.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 1000 грн.

Відповідно дост.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі2684 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,141,247,258,259,263-265,280-289,354 ЦПК України, ст.ст.526,599,625,627,629,1048,1049,1054 ЦК України,Законом України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» 12080 грн. заборгованості за кредитним договором, 2 684 грн.судового збору та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

В решті вимог відмовити

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»», код ЄДРПОУ 43492595, 03124, м. Київ, бульвар Варцлава Гавела, 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_1 .

Дата складання повного тексту рішення суду 02.06.2023.

Суддя :