Ухвала суду № 111301962, 05.06.2023, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/491/23

Провадження № 2-о/708/17/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Попельнюха А.О.,

за участю:

секретаря судових засідань - Пасічної Л.А.,

представника заявника - адвоката Куріловича С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, про встановлення факту належності заявнику правовстановлюючих документів, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Куріловича С.О., звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності заявнику правовстановлюючих документів, відповідно до якої просила суд встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючих документів - архівної довідки від 06.09.2022 за № 612/05-01, архівної довідки від 06.09.2022 за № 613/05-01, архівної довідки від 06.09.2022 за № 614/05-01, виданих КУ «Об`єднаний трудовий архів Городищенської міської ради», а також архівної довідки від 21.07.2022 за № 144, виданої підрозділом КП «Єдиний розрахунковий центр» Чигиринської міської ради «Трудовий архів». На обґрунтування поданої заяви заявниця зазначила, що 03.11.2022 вона звернулась до Відділу обслуговування громадян № 11 ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком. Разом із заявою ОСОБА_1 надала трудову книжку, трудову книжку колгоспника, архівні довідки та паспорт громадянина України. На її звернення заінтересована особа надала відповідь від 14.11.2022 із доданим до неї рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.11.2022. Згідно вказаного рішення при проведенні розрахунків заінтересованою особою не взято до уваги надані ОСОБА_1 архівні довідки, оскільки ім`я особи, якій вони видані записані як « ОСОБА_1 », що не відповідає зазначеному у паспорті громадянина України імені заявниці - ОСОБА_1 . Також у архівних довідках зазначено прізвище « ОСОБА_1 », замість правильного « ОСОБА_1 ». Через це страховий стаж заявниці визначено тривалістю 16 років 06 місяців 12 днів, чого не вистачає для призначення пенсії за віком. Тому рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку. Зазначені архівні довідки є правовстановлюючими документами, оскільки породжують виникнення у заявниці права на отримання пенсії за віком, тому наявна потреба встановлення факту належності їй вказаних архівних довідок. Внести зміни у бухгалтерську документацію, яка вже передана на зберігання до архівних установ, неможливо, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.05.2023 провадження у зазначеній справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник заявниці - адвокат Курілович С.О. заяву підтримав та просив суд її задовольнити.

Представниця заінтересованої особи ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ - за довіреністю Маслій А.А. суду надала письмові пояснення. У вказаних поясненнях представниця зазначила, що при розгляді справи покладається на розсуд суду та просить провести її розгляд без участі представника.

Представниця заінтересованої особи ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ - за довіреністю Фесовець В.М. суду надала письмові пояснення, у яких просила відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та закрити провадження у справі, розгляд справи провести без участі представника. На обґрунтування наявних заперечень зазначила, що визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Наведені заявницею обставини справи свідчать про наявність спору щодо трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження. У свою чергу чинним законодавством урегульовано порядок підтвердження періодів роботи, який є позасудовим та передбачає надання уточнюючих довідок. Із наведених обставин справи вбачається спір про право на призначення пенсії, тому обраний заявницею спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права.

Суд, заслухавши представника заявниці, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 Розділу ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

За своєю правовою природою між учасниками справи виникли правовідносини щодо реалізації права на соціальний захист, гарантованого державою та закріпленого у статті 46 Конституції України, і стосується наявності підстав призначення заявниці пенсії за віком.

Питання призначення, перерахунку і виплати пенсій урегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV).

З аналізу статті 26 вказаного закону вбачається, що право на призначення пенсії за віком (за умови досягнення 60-річного віку у період часу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року) мали особи зі страховим стажем не менше 29 років.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ст. 24 Закон № 1058-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637).

Загальними положеннями Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

З наданих заявницею документів вбачається, що спірний період її трудової діяльності (1983-2001 роки) відображений в наявних у ОСОБА_1 трудовій книжці серії НОМЕР_1 та трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 (а.с. 13-15). Натомість вказані відомості органами пенсійного фонду не були враховані, так само як і відомості у наданих нею архівних довідках, у зв`язку із чим прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 23245001991 від 09.11.2022 та роз`яснено порядок оскарження вказаного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 105 Закону № 1058-IV застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.

З наведеного суд приходить до висновку, що між учасниками справи наявний спір щодо наявності/відсутності у заявниці ОСОБА_1 необхідного страхового стажу для призначення їй пенсії за віком, що є визначальним критерієм при прийнятті відповідного рішення органами пенсійного фонду.

Ініційоване питання про встановлення факту, що має юридичне значення, шляхом визнання належності заявниці архівних довідок як правовстановлюючих документів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки пов`язане із доведенням наявності у заявниці підстави для визнання за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язане із будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані із публічно-правовими відносинами заявниці із державою, а отже не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

При цьому суд враховує, що архівна довідка є документом архівної установи, оформленим відповідно до законодавства, що містить інформацію про предмет запиту на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних (стаття 1 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи»), тобто архівна довідка не є правовстановлюючим документом, а тому такий факт не може бути встановлений на підставі пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України.

Встановити факт належності архівної довідки на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку із оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у призначенні пенсії. У адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а передумовою задоволення адміністративного позову. Аналогічні висновки висловлені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 по справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20).

Визначаючи, чи пов`язується з встановленням факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України, за змістом якої цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових,сімейних або житлових правовідносин. Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального законодавства визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

З наданого у статті 4 КАС України визначення вжитих термінів вбачається, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пенсійний фонд України (його територіальні органи) є суб`єктом владних повноважень, наділеним державою владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. У свою чергу на підставі пункту 3 частини 6 вказаної статті для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 256, 293, 315-319, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, про встановлення факту належності заявнику правовстановлюючих документів - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право за наявності відповідних підстав звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ