Постанова № 111301885, 05.06.2023, Соснівський районний суд м. Черкас

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 703/982/13-к

Провадження № 1/712/4/23

05 червня 2023 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соснівського районного суду м.Черкас, перебуває на розгляді кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судове засідання повторно не з`явився підсудний, неодноразово надавав суду заяви про відкладення судових засідань у зв`язку з хворобою, фактичних доказів на підтвердження хвороби не надав та інших причин.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про оголошення в розшук ОСОБА_6 , у тому числі міжнародний, зупинення провадження по справі та обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варто.

Захисник підсудного в судове засідання не з`явився, повідомлявся навлежним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КПК України (в редакції 1960 року), запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КПК України (в редакції 1960 року), запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 155 КПК України (в редакції 1960 року), взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якої визначає покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.

Відповідно до ч. 6 ст. 165-2 КПК України (в редакції 1960 року), суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності-особи лише у разі оголошення її в міжнародний розшук. У таких випадках після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки до місця провадження у справі суд за її участю розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну та виносить постанову.

Відповідно до ст. 262 КПК України (в редакції 1960 року), розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Відповідно до ст. 274 КПК України (в редакції 1960 року), під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного. При обранні запобіжного заходу у вигляді застави або тримання під вартою суд повинен керуватися відповідними статтями глави 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 288 КПК України (в редакції 1960 року), коли підсудний не з`явиться без поважних причин в судове засідання в справах, в яких явка його є обов`язковою (стаття 262 цього Кодексу), суд відкладає розгляд справи і може покласти на підсудного судові витрати по відкладеному засіданню. Крім того, суд має право винести ухвалу, а суддя - постанову про привід підсудного і про заміну запобіжного заходу на більш суворий або про обрання запобіжного заходу, коли його не було обрано раніше.

Крім того, Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року, яка є основною міжнародною угодою України з іншими державами з питань екстрадиції, передбачено, що Договірні Сторони зобов`язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.

Відповідно до ст. 12 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, запит запитуючої Сторони супроводжується оригіналом або завіреною копією обвинувального вироку та постанови суду або постанови суду про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку ж силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої сторони.

Згідно зі ст. 25 вказаної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова про утримання під вартою означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув`язнення або замість нього.

З урахуванням того, що підсудний ОСОБА_6 знаходиться за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури, передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі вказаними вище Конвенціями, а також Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, згідно ст. 5. ч. 1, п. 1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що у випадку, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.

Необхідність в обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обумовлена тим, що останній 13.10.2022 перетнув державний кордон України і назад не повертався, тобто може перебувати на території іноземних держав, і в разі його затримання чи встановлення місцезнаходження на території іноземної держави до нього буде застосована процедура екстрадиції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 453 КПК України (в редакції 1960 року), до документів про видачу особи в Україну, зокрема, додається копія постанови судді про взяття особи під варту або про дачу дозволу на її затримання і доставку в суд під вартою або копія вироку з підтвердженням про набрання ним законної сили.

Тобто, виходячи з аналізу як міжнародно-правових норм законодавства так і Кримінально-процесуального кодексу України щодо застосування правових норм, передбачених у процесі екстрадиції особи, необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без визначення будь- яких інших альтернатив чи зобов`язань.

Водночас зазначення строку дії такої ухвали, винесеної відповідно до вимог ч. 6 ст. 165-2 КПК України (в редакції 1960 року), є необгрунтованим, оскільки строк дії ухвали передбачений для ухвал, якими вже застосовано запобіжний захід безпосередньо до особи, а в даному випадку ухвала про обрання запобіжного заходу діє з моменту затримання особи до доставки її в суд для розгляду питання про застосування запобіжного заходу у передбачені законом терміни.

Крім того, з метою публікації червоного оповіщення у базах даних Генерального секретаріату Інтерполу щодо міжнародного розшуку ОСОБА_6 (арешт з метою подальшої екстрадиції) необхідно надати на їх адресу гарантії відповідного центрального органу України при здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження щодо направлення запиту про видачу (екстрадицію) останнього, а також засвідчену копію чинної ухвали суду про тримання особи під вартою.

Також, слід врахувати те, що в останні судові засідання, під час розгляду кримінальної справи Соснівським районним судом м. Черкаси, ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату та час їх проведення, не з`являвся, скеровував до суду клопотання про відкладення розгляду справи, але доказів, які б підтверджували факти неможливості участі у судових засіданнях, не надавав, а виїхав за межі України.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та передбаченого за нього покарання, існує великий ризик того, що підсудний, перебуваючи на волі, може продовжувати ухилятись від суду з метою уникнення відповідальності у разі доведення його вини, вчиняти нові злочини, а більш м`які запобіжні заходи, ніж взяття під варту, не можуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підсудного.

Відповідно до ст. 280 КПК України (в редакції 1960 року), коли підсудний ухилився від суду або коли він захворів на психічну або іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає розгляд справи, суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до його розшуку або видужання і продовжує розгляд справи щодо інших підсудних, якщо в справі притягнуто до відповідальності декількох осіб. Розшук підсудного, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду чи постановою судді.

Так, КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (як державного так і міжнародного) має бути винесена відповідна ухвала суду чи постанова судді (ст. 280 КПК України в редакції 1960 року) про оголошення особи в державний чи міжнародний розшук.

Фактично дата винесення судом відповідної ухвали чи постанови про оголошення в міжнародний розшук підсудного і є початком перебування особи в міжнародному розшуку в розумінні ст. 280 КПК України в редакції 1960 року.

Питання організації та процедури міжнародного розшуку регламентується Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України (далі - Інструкція).

Керуючись вимогами ст. ст. 148, 155, 158, 165, 165-2, 274, 288 КПК України (в редакції 1960 року),-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, п. 2 ч. 2 ст. 115 ч. 2 КК України - зупинити.

Оголосити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Черкаської області, громадянина України, українця, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в розшук, у тому числі міжнародний.

Обрати відносно підсудного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Черкаської області, громадянина України, українця, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Після затримання ОСОБА_6 , не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, розглянути за участю підсудного питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Здійснення міжнародного розшуку доручити працівникам Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та сектору міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Виконання постанови доручити працівникам Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та сектору міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Контроль за виконанням постанови доручити процесуальному прокурору.

Постанова оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: