Рішення № 111296940, 01.06.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2855/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

представника відповідача Державного бюро розслідувань - Загороднюк Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного бюро розслідувань та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, свої вимоги мотивує тим, що 05.11.2020р. в адресу Державного бюро розслідувань він направив заяву про кримінальне правопорушення у якій просив зареєструвати таку у ЄРДР, відкрити кримінальне провадження за ст. 382 КК України відносно судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_2 , який при постановленні ухвали від 30.06.2020р. по справі №461/3014/20 не виконав Рішення КСУ №4-рп від 17.06.2020р. в результаті чого незаконно позбавив позивача доступу до правосуддя та порушив його права гарантовані ст.ст. 30,55 Конституції України. Також просив визнати позивача потерпілим у даному кримінальному провадженні.

24.11.2020р. із Державного бюро розслідувань позивач отримав лист від 13.11.2020р. в якому вказано, що заяву позивача скеровано для розгляду за належністю до ТУ ДБР в м. Львові.

Листом ТУ ДБР у м. Львові від 20.11.20220р. серед іншого зазначено, що у зверненні позивача порушено питання про вчинення суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України. Однак у зверненні не наведено достатньо відомостей про обставини, які б свідчили про факт вчинення злочину. Враховуючи наведене, підстав для вжиття заходів, передбачених ст. 214 КПК України не вбачається.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2021р., скаргу позивача на бездіяльність уповноваженої особи ДБР яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу ДБР виконати вимоги ст. 214 КПК України та невідкладно, але не пізніше 24 годин., внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_1 від 05.11.2020р., яку було отримано уповноваженою особою ДБР 09.11.2020р., розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг є ЄРДР.

Таким чином вважає, що дії посадових осіб ДБР при розгляді його заяви не відповідають вимогам ст.ст. 40, 55, 56 КПК України, а також Конституції України. Вказує, що своїми діями посадові особи ДБР грубо порушили його права передбачені ст. 40 Конституції України, і позивачу спричинено моральні страждання які полягають у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань. Просить суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в його користь кошти в сумі 1000000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій посадових осіб ДБР при розгляді заяви про вчинений злочин від 05.11.2020р..

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Державного бюро розслідувань позовних вимог не визнав. Зазначив, що ДБР є неналежним відповідачем у справі, а позивач підміняє в тексті позовної заяви дії слідчих ТУ ДБР у м. Львові на дії посадових осіб ДБР щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Крім цього, зазначає, що позивач звертаючись до суду із даним позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, що виключає можливість дослідження та встановлення судом факту того, яких моральних втрат зазнав позивач. Також звертає увагу на те, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішення, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2021р., скаргу позивача задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу ДБР виконати вимоги ст. 214 КПК України та невідкладно, але не пізніше 24 годин., внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_1 від 05.11.2020р., яку було отримано уповноваженою особою ДБР 09.11.2020р., розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг є ЄРДР.

До ДБР копія вказаної ухвали надійшла лише 07.06.2021р., після чого 08.06.2021р. її було скеровано за належністю до ТУ ДБР у м. Львові для організації виконання.

Після надходження ухвали, на її виконання зареєстровано кримінальне провадження №62021140010000204 від 11.06.2021р., що приєднано до провадження №42020000000001842 та в якому за результатами досудового розслідування прийнято рішення про закриття на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України - встановлено відсутність в діях складу кримінального правопорушення.

Таким чином, ухвала слідчого судді свідчить про реалізацію позивачем передбачених ст. 303 КПК України прав на оскарження процесуальних рішень слідчого, що підтверджує факт поновлення ймовірно порушених законних інтересів позивача.

Стверджує, що моральна шкода зазначена позивачем нічим не обґрунтовується та документально не підтверджується.

Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 повністю заперечив доводи викладені представником відповідача у відзиві.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, у наданій суду заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, всі вимоги та доводи викладені у позовній заяві підтримує.

Представник відповідача Державного бюро розслідувань Загороднюк Д.А. в судовому засіданні позовних вимог не визнав, просив у задоволенні таких відмовити, в обґрунтування заперечень зіслався на доводи, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Державної казначейської служби України будучи належно повідомленим про час розгляду справи в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причину неявки.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази в справі, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди на підставі ст.ст. 22, 23 ЦК України.

Згідно до приписів ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, згідно ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законодавством України.

Позивач ставить питання про відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами ДБР при розгляді його заяви від 05.11.2020р. щодо внесення відомостей про вчинення злочину у ЄРДР.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої (ніж передбачено в ч.ч. 1-5 цієї норми) незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. За правилами ч. 6 зазначеної статті відшкодовується на загальних підставах шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, тобто за незаконні дії або бездіяльність цих органів, які не включені до переліку незаконних рішень, дій чи бездіяльності ч 1 ст. 1176 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Як встановлено в ході розгляду справи, підставою звернення до суду із даним позовом позивачем зазначено на його думку незаконні дії посадових осіб ДБР про розгляді його заяви від 05.11.2020р., в той час із змісту позову встановлено, що дані дії стосуються не внесення до ЄРДР заяви позивача про вчинення злочину, що безпосередньо регулюється КПК України, стаття 303 якого передбачає право оскарження до слідчого судді дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2021р., скаргу позивача ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи ДБР яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу ДБР виконати вимоги ст. 214 КПК України та невідкладно, але не пізніше 24 годин., внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_1 від 05.11.2020р., яку було отримано уповноваженою особою ДБР 09.11.2020р., розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг є ЄРДР.

Із змісту відзиву на позовну заяву встановлено, що на виконання вказаної ухвали слідчого судді ТУ ДБР у м. Львові зареєстровано кримінальне провадження №62021140010000204 від 11.06.2021р.

Таким чином встановлено, що позивач реалізував своє право на оскарження процесуальних рішень слідчого, що цілком вказує на відновлення його законних інтересів.

Згідно висновків, що містяться у постанові ВСУ у справі №638/8636/17-ц від 13.05.2020р., сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог щодо спричинення позивачу моральної шкоди, останній суду не надав.

Відповідно, у задоволенні позовних вимог про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України коштів в сумі 1000000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій посадових осіб ДБР при розгляді заяви позивача про вчинення злочину від 05.11.2020р., суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне бюро розслідувань, місце знаходження - м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місце знаходження - м. Київ, вул. Бастіонна,6.

Головуючий: Т. В. Струс