Ухвала суду № 111291077, 01.06.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21229/23-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

25.05.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів, із забороною володіння, розпоряджання та користування на майно, вилучене на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.04.2023 №757/14840/23-к, у ході обшуку Київської міської військової адміністрації, проведеного в період з «09» год. «29» хв. до «18» год. «56» хв. 11.05.2023.

01 червня 2023 року, до початку розгляду клопотання, стороною кримінального провадження, прокурором було подане клопотання про розгляд клопотання у його відсутність, також, прокурором у заяві зазначено, що клопотання підтримує в повному обсязі, із підстав, наведених у ньому та просить слідчого суддю задовольнити вказане клопотання.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.

Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий вказує, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023113330000001 від 21.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 командир першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти сержант ОСОБА_4 , стрілець першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти солдат ОСОБА_5 , водій першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти солдат ОСОБА_6 , стрілець другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу сьомої стрілецької роти солдат ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану, вчинили нез`явлення вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_1 та станом на 21.03.2023 проводять час на власний розсуд.

Таким чином, в діях вказаних військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез`явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.04.2023 №757/14840/23-к, в період з «09» год. «29» хв. 11.05.2023 до «18» год. «56» хв. проведено обшук приміщень та службових кабінетів Київської міської військової адміністрації, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, серед іншого, мобільний телефон iphone білого кольору, а також чохол зелено-прозорого кольору, що на праві власності належить ОСОБА_8 .

У ході досудового розслідування з`ясовуються обставини ухилення від проходження військової служби військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , а також обставини, які зумовили вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, факти та обставини, що свідчать про володіння мобільним телефоном iphone білого кольору, а також чохлом зелено-прозорого кольору ОСОБА_8 встановлені та підтверджені в ході проведення обшуку від 11.05.2023.

У зв`язку із викладеним, 12.05.2023 мобільний телефон iphone білого кольору, а також чохол зелено-прозорого кольору, що на праві власності належить ОСОБА_8 постановою визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023113330000001 від 21.03.2023.

Прокурор вказує, що незастосування такого заходу забезпечення як накладення арешту на вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, псування, перетворення у зв`язку із чим буде неможливо досягти меті дієвості кримінального провадження, установлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, та доведення вини в суді.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: речових доказів.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, слідчим суддею встановлено, що 12.05.2023 мобільний телефон iphone білого кольору, а також чохол зелено-прозорого кольору, що на праві власності належить ОСОБА_8 постановою визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023113330000001 від 21.03.2023.

Слідчим доведено, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою конфіскації майна, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, із забороною володіння, розпоряджання та користування на майно, вилучене на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.04.2023 №757/14840/23-к, у ході обшуку Київської міської військової адміністрації, проведеного в період з «09» год. «29» хв. до «18» год. «56» хв. 11.05.2023, а саме на: мобільний телефон iphone білого кольору, а також чохол зелено-прозорого кольору, що на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1