Рішення № 111284174, 02.06.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2023 року Справа № 280/2577/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10; адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40 код ЄДРПОУ 22933548)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі-відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 №084050014509 від 04.04.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов`язати відповідача-1 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з дати звернення 28.03.2023;

- стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду у сумі 1073,60грн.

Ухвалою суду від 26.04.2023 відкрито провадження у справі №280/2577/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 23.04.2023 (вх.№16966 від 24.04.2023) та відповіді на відзив на позовну заяву від 21.05.2023 (вх.№20549 від 22.05.2023). Зокрема зазначено, що 28.03.2023 у зв`язку із досягненням необхідного пенсійного віку та наявністю необхідного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На час звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилось 48 років та вона правомірно розраховувала на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки мала всі обов`язкові для цього умови. Однак листом від 07.04.2023 № 0800-0296-8/20543 відповідачем-1 було повідомлено позивача, про те що відповідно до рішення відповідача-2 №084050014509 від 04.04.2023 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV). Разом з тим зауважено, що посилання відповідачів на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 114 Закону №1058-IV не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать Конституції України. Крім того вказано, що виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України така обов`язкова умова, як пенсійний вік має застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України№ 1-р/2020 від 23.01.2020. Додатково наголошено, що оскаржуваним рішенням відповідач-2 порушив її право на соціальний захист, передбачений статтею 46 Конституції України. З огляду на вищевказане та посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення відповідача-1 проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 10.05.2023 (вх.№18982). Зокрема зазначено, що позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок № 22-1) відповідальним за розгляд заяви позивача та винесення відповідного рішення було визначено відповідача-2, яким і було прийнято оскаржуване рішення №084050014509 від 04.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Разом з тим зауважено, що відповідно до вказаного рішення вік позивача 48 років, а страховий стаж становить 49 років 06 днів у тому числі пільговий стаж за Списком№1 становить 21 рік 06 місяців 21 день. Наголошено, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на день звернення за призначенням пенсії вона не набула віку 50 років. Зауважено, що позивач набуде право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-IV лише при досягненні вказаного віку. До того ж вказано, що рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 було визнано неконституційною статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон №1788-XII), зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Водночас наголошено, що питання призначення дострокових пенсій за віком на пільгових умовах на даний час врегульовано саме статтею 114 Закону №1058-IV, а тому призначити пенсію на пільгових умовах можливо з урахуванням всіх необхідних складових відповідно саме до вимог Закону №1058-IV. Крім того зауважено, що оскільки, в даній справі визнаються протиправними дії та рішення відповідача-2, то призначення пенсії повинно здійснювати саме це Управління. На підставі вищевикладеного відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позиція відповідача-2 викладена у відзивах на позовну заяву від 05.05.2023 (вх.№19820 від 16.05.2023) та від 08.05.2023 (вх.№19584 від 15.05.2023), згідно з якою останній заперечив проти задоволення позовних вимог та окрім іншого зазначив, що у зв`язку з впровадженням принципу екстериторіальності звернення позивача від 28.03.2023 було направлено для опрацювання в Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів прийнято рішення №084050014509 від 04.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-IV, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії (10.01.2023) ОСОБА_1 не досягла віку встановленого статтею 114 Закону №1058-IV. Наголошено, що норми Закону № 1788-ХІІ в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком № 1 не підлягають застосуванню, так як, з 11.10.2017 порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 регулюється виключно Законом №1058-ІV, а тому умови призначення пільгової пенсії позивачу мають визначатися саме на підставі Закону №1058-ІV, а не на підставі пункту «а» ст. 13 Закону 1788-ХІІ. Отже, оскільки на дату звернення (28.03.2023) ОСОБА_1 виповнилося 48 років, при необхідних 50-ти, то для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно із статтею 114 Закону №1058-ІV відсутні будь-які законні підстави. Водночас зауважено, що позивач матиме право на призначення пенсії по досягненню 50-ти річного віку, тобто з 02.03.2025. З огляду на вищевикладене наголошено, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 Управління діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому підстави для задоволення позовних вимог повністю відсутні.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.12-13).

Відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_3 від 21.03.1983, довідкою Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №49 від 28.02.2022 та довідкою Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №125-518 від 07.12.2022, підтверджено роботу ОСОБА_1 із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 (а.с.15-25).

28.03.2023 позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

У відповідності до положень Порядку № 22-1 заява позивача від 28.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 в порядку екстериторіальності розглянута відповідачем-2.

За результатами розгляду заяви відповідачем-2 було прийнято рішення №084050014509 від 04.04.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку№1 з посиланням на недосягнення позивачем передбаченого статтею 114 Закону №1058-IV 50-ти річного віку (а.с.27).

Вважаючи протиправними дії відповідача-2 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Підстави надання пенсії за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV.

03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-І, який містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років які народилися по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.»

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають: чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам…».

При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, відповідно до яких: «…на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV…».

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, посилання відповідача-2 на те, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії не досягла пенсійного віку, є необґрунтованими та судом відхиляються.

Разом з тим, суд зазначає, що зі змісту рішення №084050014509 від 04.04.2023 судом встановлено, що відповідач підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 49 років 06 днів, в тому числі стажу роботи за Списком №1 21 рік 06 місяців 21 день (а.с.27).

Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:

- достатності у позивача загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку №1;

- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;

- зайнятості повний робочий день із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_2 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 28.03.2023 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 досягла 45-річного віку (а.с.12-13).

З огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.

На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

На підставі вищевикладеного у сукупності, здійснивши аналіз доказів у справі, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №084050014509 від 04.04.2023 є протиправним та необґрунтованим у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

В даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивач звернулась 28.03.2023.

Разом з тим Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1.

Наведене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження для вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки зазначеним Управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось будь-яких рішень, що порушують права позивача.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу викладеного, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового та з метою повного і ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 28.03.2023 (дата звернення із заявою про призначення пенсії).

В Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією № 32528798800006764128 від 23.04.2023 (а.с.11).

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10; адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40 код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10; адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40 код ЄДРПОУ 22933548) від 04.04.2023 № 084050014509 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10; адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40 код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з дати звернення - 28.03.2023.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10; адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40 код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.06.2023.

Суддя І.В.Садовий