Постанова № 11128370, 02.02.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

02 лютого 2010 року Справа № 2-22/3291-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Плута В.М.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 07.10.2009 у справі №2-22/3291-2009

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВІА" (вул. Готська, 15, місто Севастополь, 99006)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" (вул. Севастопольська, 31а/2, місто Сімферополь, 95000)

про стягнення 26 991,88 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІА" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" 25751, 10 грн заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у сумі 248, 15 грн та 992, 63 грн процентів за користування чужими грошовими коштами (а. с. 3, 42).

Під час розгляду справи позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подана заява, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 1772, 75 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 248, 15 грн та 992, 63 грн процентів за користування чужими грошовими коштами (а. с. 55). У частині стягнення 23978, 35 грн позивач відмовився від позову у зв’язку з погашенням відповідачем вказаної суми заборгованості.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2009 у справі №2-22/3291-2009 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВІА" 1 772, 75 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 248, 15 грн, а також 269, 92 грн державного мита та 312, 50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у позові в частині стягнення 992, 63 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 23 978, 35 грн заборгованості.

Суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується прострочення оплати вартості поставленого товару. У стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами суд відмовив з тих підстав, що така вимога не відповідає вимогам статті 536 Цивільного кодексу України. Дана норма передбачає нарахування процентів за необґрунтоване користування боржником грошовими коштами кредитора, у той час як предметом у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов’язання з оплати поставленого товару.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову, прийняти нове рішення в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що продаж товару за видатковими накладними №№ 22, 24, 27 не пов’язаний з договором купівлі-продажу № 103 від 03.12.2008. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що вказані видаткові накладні не містять посилань на договір, на підставі якого позивачем пред’явлено вимоги. У зв’язку з цим відповідач вважає, що строк оплати придбаного товару за накладними не настав, а тому є неправомірним стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних.

Представники сторін у судові засідання апеляційної інстанції не з’явилися. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, проте не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність їх представників.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

03.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "АВІА" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Декоста" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 103, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов’язався продати товар покупцю, а покупець – прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження факту продажу покупцю товару за вказаним договором позивачем надано видаткові накладні №№ 22, 24, 27 (а. с. 9 -11), згідно з якими 30.01.2009 продано товар на суму 10418, 10 грн, 31.01.2009 –на суму 24062, 25 грн, 04.02.2009 - на суму 6498 грн. Усього на суму 40978, 35 грн.

Вказаний товар відповідачем оплачено: 17000 грн до пред’явлення позивачем позову в рамках даної справи та 23978, 35 грн під час судового розгляду, що підтверджується платіжними дорученнями, актом звірки взаєморозрахунків (т. 1, а. с. 12 –19, 45 –51).

Несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 23978, 35 грн боргу та нарахованих на вказану суму інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АВІА" ґрунтуються на договорі купівлі-продажу № 103 від 03.12.2008 (а. с. 8). Факт продажу товару за цим договором позивач підтверджує видатковими накладними №№ 22, 24, 27 (а. с. 9 -11). Проте, судова колегія дійшла висновку, що дані обставини не підтверджуються матеріалами справи, оскільки продаж товару за договором № 103 від 03.12.2008 відповідно до його пункту 2.1 здійснюється за заявкою (замовленням) покупця або відповідно до пункту 2.2 договору з кожною поставкою товару продавець надає (якщо такі документи є обов’язковими для конкретної партії товару) товарно-транспортну накладну, податкову накладну, якісне посвідчення або ветеринарне свідоцтво. Позивачем заявок (замовлень) та/або інших документів, які б підтверджували продаж товару згідно з умовами договору, не надано. Наявні видаткові накладні не містять будь-яких посилань на договір купівлі-продажу № 103 від 03.12.2008. У зв'язку з зазначеним судова колегія, враховуючи, що відповідач заперечує факт купівлі-продажу за договором № 103 від 03.12.2008, а відповідачем не надано заперечень щодо його доводів, вважає, що немає підстав для висновку про пов'язаність видаткових накладних та договору № 103 від 03.12.2008.

З огляду на викладене продаж товару, факт якого підтверджується накладними №№ 22, 24, 27 (а. с. 9 -11), здійснений на підставі договору поставки, укладеного в усній формі. У зв'язку з цим строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару визначається моментом пред'явлення в порядку статті 530 Цивільного кодексу України вимоги, а штрафні санкції підлягають нарахуванню після спливу семиденного терміну з дня пред'явлення вимоги (термін прострочення починається з наступного дня після семиденного строку, встановленого статтею 530 Цивільного кодексу України). Оскільки позивачем така вимога не направлялася, то позовні вимоги про стягнення на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 1772, 75 грн інфляційних витрат та 3% річних у сумі 248, 15 грн задоволенню не підлягають.

За цих обставин доводи заявника апеляційної скарги про помилкове стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими.

Висновки місцевого господарського суду про припинення провадження в частині стягнення 23 978, 35 грн заборгованості у зв’язку з оплатою відповідачем вказаної суми заборгованості є правомірними, оскільки відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Місцевий господарський суд також дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність позовних вимог в частині стягнення 992, 63 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Таким чином, проценти у даному випадку виступають як плата за користування чужими коштами (пункт 9 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань") –коштами, що належать кредиторові. У даному випадку вказана стаття не підлягає застосуванню, оскільки предметом справи є стягнення грошових коштів, які виступають як заборгованість за отриману продукцію.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Частина 2 вказаної статті встановлює, що, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки відповідачем сума заборгованості в розмірі 23 978, 35 грн сплачена лише під час судового розгляду справи, то державне мито, визначене, виходячи з цієї суми - 239, 78 грн, покладається на товариство з обмеженою відповідальністю "Декоста". Такого положення щодо розподілу витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Господарський процесуальний кодекс України не містить. У даному випадку підлягає застосуванню частина 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З наведеної норми слідує, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у даному випадку покладаються на позивача.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, що призвело до порушення норм матеріального права, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в цій частині, апеляційна скарга - задоволенню.

          Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2009 у справі №2-22/3291-2009 скасувати в частині стягнення 1 772, 75 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 248, 15 грн.

3.Прийняти нове рішення в цій частині.

4.Відмовити у позові в частині стягнення 1 772, 75 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 248, 15 грн.

5.У решті рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2009 у справі №2-22/3291-2009 залишити без змін.

6.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" (95000, місто Сімферополь, вул. Севастопольська, 31а/2, ідентифікаційний номер 339077206, р/р 26001051935100 в АКБ "УкрСіббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВІА" (99040, місто Севастополь, пр. Ген. Острякова, 166-б - юридична адреса, 99006, місто Севастополь, вул. Готська, 15 - фактична адреса, ідентифікаційний номер 32561545, р/р 26005945563151 КРФ АКБ УСБ, МФО 324010) 239, 78 грн державного мита.

7.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  І.В. Черткова

Судді                                                                                В.М. Плут

                                                                                Ю.М. Гоголь