Рішення № 111282331, 30.05.2023, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/384/21

Провадження № 2/367/1670/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

при секретарі судових засідань Валюх В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Буча Головного Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся з позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Буча Головного Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності на земельну ділянку.

Позов мотивує по тим підставам, що 11.09.2008 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали у рівних частинах 58/100 житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запісочною О.А. було посвідчено договір купівлі-продажу.

11.09.2008 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 придбали по частині кожний земельну ділянку, площею 0,0314 га (кадастровий номер 3210945300:01:085:0045) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, з призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запісочною О.А. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - мати ОСОБА_1 - померла. Придбана ОСОБА_1 та його матір`ю ОСОБА_3 земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №328985. Одна, станом на сьогодні, ОСОБА_1 позбавлений можливості у позасудовому порядку отримати державний акт на половину частини земельної ділянки, площею 0,0314 га (кадастровий номер 3210945300:01:085:0046), власником якої він являється як її добросовісний набувач за договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 11.09.2008 року між ОСОБА_2 та ним і ОСОБА_3 , оскільки відповідач відмовляється виготовити та видати йому державний акт.

Просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на половину 1/2 придбаної ним земельної ділянки, площею 0,0314 га (кадастровий номер 3210945300:01:085:0046), власником якої він являється за договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 11.09.2008 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зобов`язати Міськрайонне управління у Бородянському районі та м. Буча Головного Управління Держгеокадастру у Київській області виготовити та видати ОСОБА_1 Державний акт на право власності на половину придбаної ним земельної ділянки, площею 0,0314 га (кадастровий номер 3210945300:01:085:0046), власником якої він являється за договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 11.09.2008 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений. Так, згідно матеріалів справи, позивач по справі перебував в місцях позбавлення волі, разом з тим, згідно рекомендованих повідомлень про вручення судових повісток, що містяться в матеріалах справи, позивач за місцем проживання отримував судові повістки 16.06.2021, 22.09.2021, До суду представник позивача подавала заяву про розгляд справи у відсутність позивача та представника позивача. Представником позивача також подавалось клопотання про заміну відповідача на Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Бучанської міської ради. Разом з тим, позивач та представник позивача в судові засідання не з`являлись, заяв про розгляд клопотання про заміну відповідача без участі позивача та представника позивача до суду не надходило, а відтак, питання щодо заміни неналежного відповідача судом не вирішувалось.

В судове засідання представник відповідача - Міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Буча Головного Управління Держгеокадастру у Київській області не з`явився.

До суду подавали відзив на позовну заяву, згідно якого зазначають про те, що в позові визначено відповідачем Міськрайонне управління у Бородянському районі та м. Буча Головного Управління Держгеокадастру у Київській області, яке, в свою чергу, не є юридичною особою публічного права, а являється структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Київській області (ЄДРПОУ 39817550).

З набуттям, чинності змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», повноваження територіальних органів Держгеокадастру в частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земель, права сервітуту, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), які передбачалися Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, яка втратила чинність з 1 січня 2013 року,- припинилися.

Тобто, Держгеокадастр та його територіальні органи, на даний час, не виготовляють, не видають, не скасовують державні акти. Також, не здійснюють державну реєстрацію державних актів на земельні ділянки, ні прав на них. Адже такі повноваження відповідно до законодавства припинилися ще з 01 січня 2013 року.

Також зазначають про те, що втратив чинність від 23.08.2013 Наказ №43 від 04.05.1999 Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди) та договорів оренди землі (Наказ на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства №404 від 03.07.2013. а тому, відповідно до вищенаведеного, державні акти не видаються.

Звертають увагу суду, що іншого порядку складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно-правовими актами не передбачено та в програмному забезпеченні Державного земельного кадастру відсутні функціональні можливості для виготовлення, реєстрації чи поновлення державного акта, зокрема, і на підставі рішення суду.

Таким чином, вказують про те, що Держгеокадастр та його територіальні органи не визнають, не реєструють та не скасовують право власності та не проводять реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки. Зважаючи на викладене, в задоволені позову просять відмовити, розгляд справи проводити за їх відсутності.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, виходив з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Згідно із ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як вбачається із ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Так, судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, позивач пред`явив позов до Міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Буча Головного Управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18).

За таких обставин, суд вважає, що Міськрайонне управління у Бородянському районі та м. Буча Головного Управління Держгеокадастру у Київській області не є належним відповідачем у даній, оскільки не наділене повноваження та функціями, які б забезпечили реалізацію порушеного права позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.

Керуючись ст. 7,10,12, 13, 76, 81, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міськрайонного управління у Бородянському районі та м. Буча Головного Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання права власності на земельну ділянку,- відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.В.Мерзлий