Ухвала суду № 111281881, 02.06.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

02 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/14234/23

категорія 105000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області, Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України м. Київ про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить винести рішення, яким визнати бездіяльність Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області, Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України м. Київ протиправною та зобов`язати Звягельський відділ державної виконавчої служби зняти арешт накладений на його майно.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлений інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За правилами ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, якщо законом встановлений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений у розділі X Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII).

Статтею 3 Закону № 1404-VIII передбачений перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень іноземних судів; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Тобто, примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, а також рішення інших органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї матеріалів, у відділі ДВС перебувало на виконанні ВП №47749265 з примусового виконання виконавчого листа №285/914/13 виданого 21.10.2013 Новоград-Волинським міськрайонним судом про конфіскацію 1/2 частини особистого майна, належного ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області із зверненням щодо зняття арешту з майна, на що листом відділ ДВС повідомив про відсутність підстав для зняття арешту.

Вважаючи наведене протиправною бездіяльністю Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області, звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, позивач оскаржує бездіяльність відділу ДВС щодо незняття арешту в межах виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого документу, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом на виконання вироку, ухваленого за правилами кримінального судочинства.

Разом з цим, за змістом ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, виходячи із системного аналізу норм КАС України та Закону України "Про виконавче провадження" в порядку адміністративного судочинства підлягають вирішенню питання, пов`язані з примусовим виконанням постанов про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження та про накладення штрафу, тобто постанов, які є окремими виконавчими документами.

У свою чергу, питання правомірності прийняття самої постанови про арешт майна боржника повинно вирішуватися за загальними правилами, встановленими частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме судом, який видав виконавчий документ.

Крім того, слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано ухвалою суду під час судового провадження, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Про можливість подання клопотань про скасування арешту майна після ухвалення вироку роз`яснено в постанові № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", де зазначено, що власник майна має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються його прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Беручи до уваги ту обставину, що позивач оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо зняття арешту майна, який накладений відповідно до вироку Новоград-Волинського міськрайонного суду від 03.10.2013 у справі №289/914/13-к на примусове виконання якого видано виконавчий лист, дані позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а розгляд даного спору повинен здійснюватися судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин у відкритті провадження належить відмовити.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області, Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України м. Київ про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.А. Липа