Рішення № 11127846, 19.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

19 серпня 2010 року справа № 5020-10/210 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши у судовому засіданні господарську справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро”

(вул. Центральний аеропорт, 7, кв. 40, м. Одеса, 65036)

(вул. 40-річчя Перемоги, 1, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська обл., 65496)

до Державного підприємства „Севастопольский виноробний завод”

(вул. Портова, 8, м. Севастополь, 99009)

про стягнення 9609,26 грн.,

За участю представників:

позивача –Влаєва А.С., довіреність № 39 від 01.09.2009;

відповідача –Харчишиної А.А., довіреність №104/1 від 28.02.2010.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вин Агро” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Державного підприємства „Севастопольский виноробний завод” (далі –Відповідач) про стягнення 9609,26 грн., у тому числі: 5309,12 грн. –інфляційні втрати, 1897,23 грн. –3% річних, 2402,91 грн. - пеня.

                    Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України та статті 229-232 Господарського кодексу України мотивовані тим, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.10.2009 у справі №5020-5/241 з Відповідача було стягнуто на користь Позивача 50000,01 грн. основного боргу, 20365,07 грн. пені за період з 27.02.2009 по 30.04.2009, 12134,69 грн. інфляційних втрат за період з 27.02.2009 по 30.04.2009, 2592,57 грн. 3% річних за період з 27.02.2009 по 30.04.2009, 5244,97 грн. державного мита та 312,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначену заборгованість Відповідач у повному обсязі погасив тільки 26.03.2010, у зв’язку з чим Позивач вважає, що за час прострочення виконання зобов’язання Відповідач повинен сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму стягненого за рішенням суду.

17.08.2010 представник Позивача надав заяву від 13.08.2010 (вх. №12215-д) про уточнення позовних вимог /а.с.52-54/, відповідно до якої збільшив позовні вимоги, просить стягнути з Відповідача 9 988,25 грн., у тому числі: 5 309,12 грн. –інфляційні втрати з травня 2009 року по березень 2010 року, 1 990,78 грн. –3% річних за період з 01.05.2009 по 26.03.2010, 2 688,35 грн. –пеня за період з 01.07.2009 по 26.03.2010.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову з урахуванням заяви від 13.08.2010 наполягає.

          Відповідач надав відзив на позовну заяву, позов визнав частково у розмірі 5824,83 грн., у тому числі: 2 147,02 грн. –інфляційні втрати, 1 468,97 грн. –3% річних, 1 421,20 грн. –пеня /а.с.55-56/.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

          З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.10.2009 у справі №5020-5/241 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро” до Державного підприємства „Севастопольский виноробний завод”, у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки виноматеріалів №14/3 від 21.01.2009 з Відповідача було стягнуто на користь Позивача 50000,01 грн. основного боргу, 20365,07 грн. пені, 12134,69 грн. індексу інфляції, 2592,57 грн. 3% річних, 5244,97 грн. державного мита та 312,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (далі –Рішення).

          Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, станом на 05.08.2010 /а.с.57/, що підписаний представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств, сума основного боргу стягнута за вищевказаним Рішенням, погашена Відповідачем 14.08.2009.

          Несвоєчасне виконання Відповідачем зобов’язань щодо сплати грошових коштів за Рішенням, з’явилось підставою для звернення Позивача до суду з вимогою про сплату інфляційних втрат за весь час прострочення, трьох процентів річних та пені.

          Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Причиною виникнення спору у справі Позивач визначає наявність у нього підстав для отримання процентів за користування Відповідачем його грошовими коштами за період з 01.05.2009 по 26.03.2010 у розмірі 1897,23 грн., інфляційних втрат за період з травня 2009 року по березень 2010 року у розмірі 5309,12 грн. та пені за період з 01.07.2009 по 26.03.2010 у розмірі 2402,91 грн., які він нараховує на суму грошових коштів, стягнутих за рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.10.2009 у справі №5020-5/241 (основний борг, пеня, інфляційні втрати та 3% річних).

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо відшкодування інфляційних втрат, сплати 3% річних та пені виникли з факту визнання рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки виноматеріалів №14/3 від 21.01.2009 та стягнення відповідної заборгованості

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на те, що в країні відбулися інфляційні процеси, Позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв’язку з його невиконанням.

                    Так, діюче законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення, відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню або надання розстрочки такого виконання, та не припиняє грошових зобов’язань Відповідача й не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Крім того, визначені в статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні не є санкцією, а тому положення статті 614 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання на вказані нарахування не розповсюджуються.

                    Право Позивача вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення. Зазначена правова позиція викладена у пункті 2 Інформаційного Листа Вищого господарського суду України №01-08/685 від 20.11.2008 „Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства” та постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 №1/384-07.

                    Сума пені, 3% річних та інфляційних втрат була стягнута по вищевказаному Рішенню за період з дня виникнення заборгованості по 30.04.2009 включно.

                    Як вже зазначалось вище, остаточний розрахунок за поставлений товар за договором поставки виноматеріалів №14/3 від 21.01.2009 був проведений Відповідачем 14.08.2009, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, станом на 05.08.2010 /а.с.57/, що підписаний представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.3 договору поставки виноматеріалів №14/3 від 21.01.2009, за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Так, рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.10.2009 у справі №5020-5/241 встановлено, що зобов’язання по оплаті продукції у Відповідача виникло 27.02.2009.

          Згідно з частиною другою статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тобто, нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання припиняється 27.08.2010. Проте, як вже вказувалось, остаточний розрахунок за договором поставки виноматеріалів №14/3 від 21.01.2009 був здійснений 14.08.2009.

                    Згідно з вказаними нормами заявлені вимоги про стягнення пені за період з 01.07.2009 по 26.03.2010 у розмірі 2402,91 грн. підлягають задоволенню частково, пеня, що стягується за період з 01.07.2010 по 13.08.2010, складає 1387,02 грн.:

                     01.07.2009 –05.07.2009 ( 5 днів) 71604,50 грн. х22%х5:365 = 215,79 грн.

06.07.2009 –11.08.2009 (37 днів) 50000,01 грн. х22,2%х37:365 = 1115,07грн.

                     12.08.2009 –13.08.2010 (2 дні) 50000,01 грн. х20,5%х2:365 = 56,16 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3 % річних та інфляційних втрат /а.с.54/ визнаний судом неправильним, зокрема, 3% річних та інфляційні втрати нараховані ним по 26.03.2010 включно, тоді як остаточний розрахунок за поставлений товар був проведений Відповідачем 14.08.2009.

                    Суд звертає увагу на те, що відповідно до розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені, які надані Позивачем, вбачається, що ним, починаючи з 15.08.2009, нараховуються пеня, 3% річних, інфляційні втрати на суму пені за період 27.02.2009 по 30.04.2009, 3% річних за період 27.02.2009 по 30.04.2009, інфляційних втрат за період з 27.02.2009 по 30.04.2009, які стягнуті за рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.10.2009 у справі №5020-5/241, що є неправомірним та не передбачено чинним законодавством України.

                    Виходячи із зазначеного, заявлені вимоги про стягнення 3% річних за період з 01.05.2009 по 26.03.2010 у розмірі 1897,23 грн. підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних за період з 01.05.2009 по 13.08.2009, які підлягають стягненню з Відповідача за договором поставки виноматеріалів №14/3 від 21.01.2009, складають 1468,97 грн.:

                    з 01.05.2009 по 07.05.2009 ( 7 днів) 444404,50 грн. *3%/365 * 7 днів = 255,68 грн.

                    з 08.05.2009 по 31.05.2009 ( 24 дні) 429404,50 грн. *3%/365 * 24 дні = 847,04 грн.

                    з 01.06.2009 по 05.07.2009 ( 35 днів) 71604,50 грн. *3%/365 * 35 дні = 205,98 грн.

                    з 06.07.2009 по 13.08.2009 ( 39 днів) 50000,01 грн. *3%/365 * 39 дні = 160,27 грн.

Відповідно до зазначеного та правил рекомендаційного листа Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997, заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат за періоди: травень-червень, вересень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, у розмірі 5309,12 грн. підлягають задоволенню частково, а саме, інфляційні втрати за період травень-червень 2009 року, які підлягають стягненню з Відповідача за договором поставки виноматеріалів №14/3 від 21.01.2009, складають 2934,67 грн.:

                    за травень 2009 року грн. (429404,50 грн. * 100,5% = 431551,52 грн.) - 429404,50 грн. = 2147,02 грн.

                    за червень 2009 року грн. (71604,50 грн. * 101,1% = 72392,15 грн.) - 71604,50 грн. = 787,65 грн.

                    Отже, заявлені Позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 5790,66 грн., з яких: 2934,67грн. –інфляційні втрати, 1468,97 грн. –3% річних, 1387,02 грн. –пеня.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Севастопольский виноробний завод” (вул. Портова, 8, м. Севастополь, 99009, ідентифікаційний номер 05431414, р/р 26008301000780 в СФ ВАТ «ВТБ Банк», МФО 384997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро” (вул. Центральний аеропорт, 7, кв. 40, м. Одеса, 65036, ідентифікаційний код 34253750, р/р 2600301541578 в філії «Відділення Промінвестбанку міста Одеса», МФО 328135) заборгованість в сумі 5790,66 грн. (п’ять тисяч сімсот дев’яносто грн. 66 коп.), з яких: 2934,67грн. –інфляційні втрати, 1468,97 грн. –3% річних, 1387,02 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 57,91 грн. (п’ятдесят вісім грн. 83 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 136,74 грн. (сто тридцять шість грн. 74 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                     О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 25.08.2010.