Рішення № 111277379, 30.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023Справа № 910/10055/20Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еврогрупмаш"

про визнання недійсним договору

Представники:

від позивача: Бухеник І.Б.

від відповідача: Пасенко В.П.

від третьої особи 1: не з`явився,

від третьої особи 2: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" про визнання недійсним договору від 27.11.2017 №Л/НХ-171426/НЮ, укладеного Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та ТОВ "Укрінтросервіс" за результатами проведення процедури закупівлі UA-2017-10-18-001059-b (далі - договір).

Позов мотивовано тим, що договір укладено з порушенням антиконкурентного законодавства, оскільки процедура закупівлі, за результатами якої укладено договір, супроводжувалася антиконкурентими узгодженими діями між відповідачем та ТОВ "Еврогрупмаш", що встановлено у рішенні Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2019 №63/112-р/к у справі № 3-01-11/2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі №910/10055/20 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі №910/10055/20 скасовано; справу №910/10055/20 направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За наслідками проведеного автоматизованого розподілу справу №910/10055/20 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 суд ухвалив: прийняти справу № 910/10055/20 до розгляду; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 27.07.2021.

22.07.2021 електронною поштою до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 27.07.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 суд ухвалив: відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 27.07.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 910/10055/20.

26.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

26.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

27.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 27.07.2021 прибув представник позивача, представники відповідача та третіх осіб не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 27.07.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 14.09.2021.

28.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

04.08.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача надійшли письмові пояснення.

09.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 14.09.2021 прибули представники сторін, представники третіх осіб в підготовче засідання не прибули.

За наслідками розгляду клопотання позивача про об`єднання справ в одне провадження, судом відмовлено у його задоволенні.

У підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 21.09.2021.

16.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 21.09.2021 прибули представники сторін, представники третіх осіб в підготовче засідання не прибули.

Представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, представник відповідача проти задоволення зазначеного клопотання заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 суд ухвалив: зупинити провадження у справі № 910/10055/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еврогрупмаш" про визнання недійсним договору, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення даної справи, у справі № 910/11625/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" про визнання недійсним результату публічної закупівлі; зобов`язати учасників справи надати суду докази усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/10055/20.

20.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про поновлення провадження у справі, до якої додано копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі №910/11625/21.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі №910/11625/21 залишено без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"; рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/11625/21 залишено без змін; матеріали справи №910/11625/21 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Приписами ст. 230 ГПК України передбачено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 суд ухвалив: поновити провадження у справі № 910/10055/20; підготовче засідання призначити на 11.04.2023.

11.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 11.04.2023 прибув предстаник позивача, представники інших учасників справи у підготовче засідання не прибули.

За наслідками розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у підготовчому засіданні 11.04.2023 судом задоволено зазначене клопотання та оголошено перерву до 02.05.2023.

20.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь в підготовчому засіданні 02.05.2023 в режимі відеоконференції.

За наслідкам розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. у справі № 910/10055/20 прийнято рішення про можливість проведення засідання 02.05.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

01.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 02.05.2023 прибув представник відповідача, представник позивача взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, представники третіх осіб в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 02.05.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.05.2023.

22.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні 30.05.2023 в режимі відеоконференції.

За наслідкам розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. у справі № 910/10055/20 прийнято рішення про можливість проведення засідання 30.05.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

У судове засідання 30.05.2023 прибув представник відповідача, представник позивача взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, представники третіх осіб в судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 30.05.2023, за відсутності представників третіх осіб, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 30.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2017 регіональною філією "Львівська залізниця" ПАТ Українська залізниця" опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі "Prozorro" (https://prozorro.gov.ua/) оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-10-18-001059-b, згідно із якими предмет закупівлі: "Екскаватор" (Код ДК 021:2015:43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка) у кількості 1 шт.; місце поставки товару: 81400, Україна, Львівська область, м. Самбір, вул. Промислова, 4; строк поставки товару: до 29.12.2017; розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 2 797 600,00 грн; розмір мінімального кроку пониження ціни: 27 976,00 грн; математична формула, яка буде застосовуватися при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки: відсутня; кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 09.11.2017 17:00 год.; дата та час розкриття тендерних пропозицій: 10.11.2017 15:10 год. після завершення електронного аукціону; дата та час проведення електронного аукціону: 10.11.2017 14:49 год.

Тендерну документацію за цією закупівлею затверджено згідно із Протоколом засідання тендерного комітету від 18.10.2017 за №26 (зі змінами згідно із Протоколом засідання тендерного комітету від 02.11.2017 за №3).

Реєстр отриманих тендерних пропозицій свідчить про те, що свої пропозиції для участі у закупівлі UA-2017-10-18-001059-b подали наступні учасники: ТОВ "Еврогрупмаш", код згідно з ЄДРПОУ: 39883361 (дата та час подання тендерної пропозиції: 09.11.2017 14:40) та ТОВ "Укрінтросервіс" код згідно з ЄДРПОУ: 38390976 (дата та час подання тендерної пропозиції: 09.11.2017 16:53) та відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій, а також протоколу розгляду тендерних пропозицій від 14.11.2017 №17, найбільш економічно вигідною визнано пропозицію учасника - ТОВ "Укрінтросервіс", із ціною тендерної пропозиції після закінченого аукціону - 2 742 000,00 грн з ПДВ.

14.11.2017 замовником в системі публічних закупівель оприлюднено повідомлення про намір укласти договір з переможцем.

27.11.2017 АТ "Українська залізниця" і ТОВ "Укрінтросервіс" укладено договір №Л/НХ-Т71426/НЮ, згідно з умовами якого, ТОВ "Укрінтросервіс" зобов`язалось поставити залізниці товар, зазначений в специфікації №1, а саме екскаватор АТЕК-881, у кількості 1 шт., а залізниця зобов`язалась прийняти і оплатити такий товар.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" екскаватор "АТЕК-881", про що складено акт приймання-передачі товару від 29.12.2018 №1. Оплату вартості поставленого за договором товару, як зазначає АТ "Українська залізниця", позивачем не здійснено.

23.12.2019 Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у справі № 3-01-11/2018 прийнято рішення №63/112-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", відповідно до якого ТОВ "Еврогрупмаш" та ТОВ "Укрінтросервіс" вчинили правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом і статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2017-10-18-001059-b), тобто узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання при підготовці та участі у тендері.

Предметом позову у даній справі АТ "Українська залізниця" визначено матеріально-правову вимогу позивача про визнання недійсним договору від 27.11.2017 №Л/НХ-171426/НЮ, укладеного ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та ТОВ "Укрінтросервіс" за результатами проведення процедури закупівлі UA-2017-10-18-001059-b, підставою позову є те, що спірний договір укладено з порушенням антиконкурентного законодавства, оскільки процедура закупівлі, за результатами якої укладено договір, супроводжувалася антиконкурентними узгодженими діями між відповідачем та ТОВ "Еврогрупмаш", що встановлено рішенням Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2019 №63/112-р/к у справі № 3-01-11/2018. Правовою підставою позову АТ "Українська залізниця" зазначило статті 48, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 3, 12, 16, 17, 20, 28, 31, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 203, 215, 216, 236 ЦК України та статті 18, 20, 207 ГК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та, зокрема, зазначає, що позивачем не обґрунтовано, яким чином висновки Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 3-01-11/2018 впливають на дійсність оскаржуваного договору. Більше того, для визнання правочину недійсним, позивач має довести, що такий правочин на момент укладання суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, однак, будь-які визначені законодавством підстави для визнання договору №Л/НХ-Т71426/1ІЮ від 27.11.2017 відсутні, з огляду на що позовні вимоги в даній справі є необґрунтованими.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 у справі № 910/10055/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, позовні вимоги задоволено.

Разом з тим, Верховний Суд скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі №910/10055/20 та направляючи справу №910/10055/20 до Господарського суду міста Києва на новий розгляд виходив, зокрема, з наступного.

Так, у постанові від 10.06.2021 у справі № 910/10055/20 Верховний Суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача та третьої особи-2 під час проведення процедури закупівлі без доведення позивачем, який у даному випадку є стороною цього правочину, таких фактів як: факту порушення його права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину; факту проведення процедури закупівлі всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі"; оспорювання або визнання рішення тендерного комітету недійсними, а відтак недійсності самого правочину, який укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом за результатом розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовником, який визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Звертаючись з позовом про визнання договору недійним, позивач мав, окрім іншого, довести обґрунтованість наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, ураховуючи, що вказаний договір укладається за результатом проведених торгів.

Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вказав, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення усіх істотних обставин справи, зокрема без дослідження та надання оцінки чинності рішення тендерного комітету на обставинах, встановлених АМК в рішенні від 23.12.2019 №63/112/р/к, з огляду на предмет та підставу позову, спосіб захисту.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відтак, враховуючи висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 10.06.2021 у справі № 910/10055/20, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з огляду на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 цього Кодексу). Шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 217 зазначеного Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Як було зазначено вище, підставою позову у даній справі є те, що спірний договір укладено з порушенням антиконкурентного законодавства, оскільки процедура закупівлі, за результатами якої укладено договір, супроводжувалася антиконкурентними узгодженими діями між відповідачем та ТОВ "Еврогрупмаш", що встановлено рішенням Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2019 №63/112-р/к у справі № 3-01-11/2018.

Так, Закон України "Про публічні закупівлі" (Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Пункт п`ятий частини 1 статті 1 цього Закону (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до пункту двадцять восьмого частини 1 статті 1 Закону, тендер (торги) це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Згідно з пунктом двадцять дев`ятим частини 1 статті 1 Закону тендерна документація - документація щодо умов проведення публічних закупівель, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках. Тендерна документація не є об`єктом авторського права та/або суміжних прав.

За приписами частини 1 статті 11 Закону для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб). Тендерний комітет діє на засадах колегіальності та неупередженості. Членство в тендерному комітеті або визначення уповноваженої особи (осіб) не повинно створювати конфлікт між інтересами замовника та учасника чи між інтересами учасників процедури закупівлі, наявність якого може вплинути на об`єктивність і неупередженість прийняття рішень щодо вибору переможця процедури закупівлі. Уповноважена особа (особи) під час організації та проведення процедур закупівель повинна забезпечити об`єктивність та неупередженість під час процесу організації та проведення процедур закупівлі в інтересах замовника.

Відповідно до частини 2 вказаної статті, склад тендерного комітету та положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника. Уповноважена особа (особи) здійснює свою діяльність на підставі укладеного з замовником трудового договору (контракту) або розпорядчого рішення замовника. Уповноважена особа повинна мати вищу освіту.

Частиною 4 статті 11 Закону встановлено, що рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом. У рішенні відображаються результати поіменного голосування членів комітету, присутніх на засіданні тендерного комітету, з кожного питання. Протокол підписується всіма членами комітету, присутніми на його засіданні, або всіма уповноваженими особами. У разі відмови члена тендерного комітету або однієї з уповноважених осіб підписати протокол про це зазначається у протоколі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 статті 16 Закону, замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.

Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.

Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону документи, що не передбачені законодавством для учасників - юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, не подаються ними у складі тендерної пропозиції та не вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до пункту четвертого частини 1 статті 17 Закону, замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Згідно з пунктом сьомим частини 1 статті 17 Закону, тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника - відхиляється та замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі.

Статтею 20 Закону передбачено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Частиною 1 статті 28 Закону передбачено, що оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону, після оцінки пропозицій замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною. Строк розгляду тендерної пропозиції, яка за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, не повинен перевищувати п`яти робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції. Строк розгляду тендерної пропозиції може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів. У разі продовження строку розгляду тендерної пропозиції замовник оприлюднює повідомлення в електронній системі закупівель. У разі відхилення тендерної пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною.

Частина 6 статті 28 Закону вказує, що за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 28 Закону, замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про його невідповідність вимогам кваліфікаційних критеріїв, наявність підстав, зазначених у частині першій статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника.

Згідно з статтею 30 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо:

1) учасник не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником;

2) переможець відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю; не надав документи, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону;

3) наявні підстави, зазначені у статті 17 і частині сьомій статті 28 цього Закону;

4) тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.

Інформація про відхилення тендерної пропозиції протягом одного дня з дня прийняття рішення оприлюднюється в електронній системі закупівель та автоматично надсилається учаснику/переможцю, тендерна пропозиція якого відхилена через електронну систему закупівель.

Відповідно до статті 31 Закону замовник відміняє торги в разі: відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт і послуг; неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель; порушення порядку оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі, повідомлення про намір укласти договір, передбаченого цим Законом; подання для участі в них менше двох тендерних пропозицій, а в разі здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками - менше трьох пропозицій; допущення до оцінки менше двох тендерних пропозицій, а в разі здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками - менше трьох пропозицій; відхилення всіх тендерних пропозицій згідно з цим Законом. Про відміну процедури закупівлі за такими підставами має бути чітко визначено в тендерній документації. Торги може бути відмінено частково (за лотом). Замовник має право визнати торги такими, що не відбулися, у разі: якщо ціна найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції перевищує суму, передбачену замовником на фінансування закупівлі; якщо здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили; скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг. Замовник має право визнати торги такими, що не відбулися частково (за лотом). Повідомлення про відміну торгів або визнання їх такими, що не відбулися, оприлюднюється в електронній системі закупівель замовником протягом одного дня з дня прийняття замовником відповідного рішення та автоматично надсилається усім учасникам електронною системою закупівель.

Частина 2 статті 32 Закону визначено, що замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Тобто, законодавством передбачено підстави для відміни та визнання торгів такими, що не відбулися на стадії проведення торгів, а не після укладання договору з визначеним переможцем торгів, встановлення відповідності пропозиції учасника вимогам тендерної документації та вимогам Закону.

Судом встановлено, що АТ «Укрзалізниця» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Укрінтросервіс» про визнання недійсним, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій від 14.11.2017 № 17 рішення тендерного комітету у закупівлі № UA-2017-10-18-001059-b, про визнання пропозиції учасника ТОВ «Укрінтросервіс» переможцем відкритих торгів на закупівлю екскаватора та про намір укласти з ним договір (справа № 910/11625/21).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/11625/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 та постановою Верховного Суду від 11.04.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, серед підстав заявленого позову у справі № 910/11625/21 було визначено порушення учасниками спірних торгів (ТОВ «Укрінтросервіс» та ТОВ «Еврогрупмаш») законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про публічні закупівлі, зокрема, вчинення учасниками антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів (п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону) та обставину пов`язаності учасників спірних торгів через фізичну особу ОСОБА_1 (п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону).

Розглядаючи справу справу № 910/11625/21 суд зазначив, що з огляду на приписи Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, пункт 4 частини першої статті 17 цього Закону, відхилити тендерну пропозицію учасників Торгів з підстави вчинення узгоджених антиконкурентних дій замовник міг лише у випадку, якщо такий учасник протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), однак, судом не було встановлено наявності на момент прийняття ТК Філії рішення, оформленого Протоколом № 17, доказів, які свідчили б про притягнення Товариства до відповідальності; посилання позивача на Рішення №63/112-р/к не може бути покладене в основу судового рішення, оскільки Рішення №63/112-р/к не існувало на момент прийняття ТК рішення, оформленого Протоколом № 17. Крім того, Рішенню №63/112-р/к не надається преюдиційна сила в розумінні частини четвертої статті 75 ГПК України; у даній справі ТК Філії було розглянуто тендерну пропозицію Товариства на предмет відповідності її вимогам тендерної документації, і не було встановлено підстав для відхилення такої пропозиції; позовна вимога в даній справі не може бути спрямована до Товариства, воно не проводило і не могло проводити відповідну публічну закупівлю і не приймало оспорюваного за позовом рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Відтак, суд бере до уваги те, що в межах розгляду справи №910/11625/21 не було встановлено наявності підстав для відхилення тендерної пропозиції відповідача та для визнання недійсним оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій від 14.11.2017 № 17 рішення тендерного комітету у закупівлі № UA-2017-10-18-001059-b про визнання пропозиції учасника ТОВ «Укрінтросервіс» переможцем відкритих торгів на закупівлю екскаватора та про намір укласти з ним договір, тобто, зазначений протокол є чинним, а відтак, посилання позивача на наявність підстав, визначених приписами ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" судом до уваги не беруться, оскільки, по-перше, такі доводи фактично спрямовані на переоцінку обставин, яким вже надано правову оцінку в межах розгляду іншої справи, рішення в якій набрало законної сили, по-друге, зазначені обставини є підставою для відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі та відхилення тендерної пропозиції учасника, тоді-як, предметом даного спору є визнання недійсним договору.

Суд зазначає, що звертаючись з позовом про визнання договору недійним, позивач має, окрім іншого, довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним саме на момент його вчинення (укладення).

Так, суд звертає увагу, що стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У свою чергу, підставою недійсності правочину в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент його вчинення вищезазначених вимог.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Суд зауважує, що статтю 207 ГК України виключено з цього Кодексу згідно з Законом України від 06.02.2018 № 2275-VIII, тобто зазначена стаття була чинною на час укладання оспорюваного договору від 27.11.2017 №Л/НХ-Т71426/НЮ.

Як було зазначено вище, підставою поданого у справі № 910/10055/20 позову є те, що спірний договір укладено з порушенням антиконкурентного законодавства, оскільки процедура закупівлі, за результатами якої укладено договір, супроводжувалася антиконкурентними узгодженими діями між відповідачем та ТОВ "Еврогрупмаш", що встановлено рішенням Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2019 №63/112-р/к у справі № 3-01-11/2018.

Однак, суд зазначає, що рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2019 №63/112-р/к у справі №3-01-11/2018, яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Еврогрупмаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" щодо узгодження своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю "Екскаватор" "Код ДК 021-2015 (CPV): 43260000-3 - Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка", (ідентифікатор закупівлі UA-2017-10-18-001059-b, оголошення від 18.10.2017) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом четвертим частини 2 статті 6 та пунктом першим частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів, не існувало, як на момент прийняття замовником рішення про визнання пропозиції учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" переможцем відкритих торгів, так і на момент укладання оспорюваного договору.

Більше того, рішення Комітету є обов`язковим саме для осіб, яких вони стосуються, що в свою чергу, є відмінним від преюдиційності обставин, визначеної приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, тобто, обставинам встановленим в рішенні Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2019 №63/112-р/к у справі №3-01-11/2018 не надається преюдиційна сила в розумінні ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у постанові від 10.06.2021 у справі № 910/10055/20 Верховний Суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача та третьої особи-2 під час проведення процедури закупівлі без доведення позивачем, який у даному випадку є стороною цього правочину, зокрема, такого факту як порушення його права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину.

Як визначено нормами Цивільного кодексу України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

При цьому, недоведеність позивачем наявності в нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, а також, обрання неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21).

Так, позивач не зазначає та не доводить, яким чином Договір від 27.11.2017 № Л/НХ-171426/НЮ порушує його права та охоронювані законом інтереси, зважаючи, зокрема, на те, що він прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" екскаватор "АТЕК-881", про що складено акт приймання-передачі товару від 29.12.2018 №1.

Суд враховує, також те, що розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі складала 2 797 600,00 грн, у свою чергу, відповідно до п. 3.2 Договір від 27.11.2017 № Л/НХ-171426/НЮ сума цього договору на момент його підписання становила 2 742 000, 00 грн.

При цьому, посилання позивача на те, що різниця між ринкової вартістю екскаватора та його вартістю, що вказана в оспорюваному договорі станом на 27.11.2017 могла складати 2 382 700,00 грн, судом до уваги не беруться, оскільки, по-перше, така підстава позову не була визначена позивачем у поданій позовній заяві, а заяв про зміну підстав позову матеріали справи не містять, по-друге, зважаючи на приписи ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, додані позивачем до пояснень № НЮ-1/1395 від 28.04.2023 (зокрема, висновок експертів комісійної автотоварознавчої експертизи від 04.06.2019 № 13336/19-56/13337/19-54) до розгляду судом не приймаються, оскільки вони подані поза межами встановлених процесуальним законодавством строку, при цьому позивачем не надано обґрунтування неможливість їх подання у визначений строк з причин, що не залежали від нього.

З огляду на викладене, зважаючи на недоведеність позивачем наявності в нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу внаслідок укладання оспорюваного договору, а також, недоведеність наявності підстав, з якими приписи чинного законодавства пов`язують можливість визнання договору недійсним, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а відтак, відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача та витрати відповідача за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 38; ідентифікаційний код: 38390976) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.06.2023

Суддя Ю.В. Картавцева