Рішення № 111275767, 02.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1543/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Приватного підприємства "Сармат" (Дніпропетровська обл., Широківський р-н, смт Широке)

про стягнення коштів

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія" звернулось з позовною заявою до Приватного підприємства "Сармат" про стягнення заборгованості за договором поставки №2021-04 від 25.01.2021 в загальному розмірі 51291,65грн, з яких: 49007,88грн коштів за проданий товар, 2283,77грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2021-04 від 25.01.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані до стягнення з відповідача 3% річних.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду від 03.04.2023 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Дніпропетровська обл., Широківський р-н, смт Широке, вул. Соборна, буд. 114.

Доказом вручення ухвали суду від 03.04.2023 є поштове повідомлення про вручення №4930021134637, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 18.05.2023 (а.с. 140 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду 18.05.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 02.06.2023 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 02.06.2023 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

25.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія" (далі постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Сармат" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №2021-04 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити: Сантехнічні вироби, труби та фітинги, водогрійне та опалювальне обладнання (далі товар).

Найменування, асортимент, загальна кількість товару, одиниця виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами у рахунках та видаткових накладних, які є додатками до цього договору та його невід`ємними частинами (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили порядок розрахунку за товар: покупець зобов`язується оплатити товар в гривнях України за цінами, зазначеними у видаткових накладних: 70% передоплати і 30% при отриманні товару шляхом перерахування грошових коштів в безготівковому порядку на поточний рахунок постачальника, визначений в даному договорі, або іншим способом, не забороненим законодавством України. У разі підписання іншого документу, що підтверджує передачу товару, оплата проводиться на його підставі на рахунок вказаний у договорі.

Згідно з пунктом 3.1 договору передача товару здійснюється представнику покупця на складі постачальника на протязі 5-ти робочих днів з моменту отримання відповідного замовлення. Доказом приймання-передачі товару є видаткова накладна, або інший документ, який свідчить про передачу товару, підписаний відповідними особами кожної із сторін. При отриманні товару, покупцем ретельно перевіряється на відповідність асортимент, кількість та якість поставленого товару. Після приймання товару, претензії до кількості та якості прийнятого товару не приймаються, за винятком прихованих заводських дефектів.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 або до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору у випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №2021-04 від 25.01.2021 був чинним протягом відповідного періоду.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 449316,91грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- №165 від 25.02.2021 на суму 124235,53грн;

- №266 від 26.02.2021 - 32646,89грн;

- №267 від 01.03.2021 - 1546,90грн;

- №413 від 29.03.2021 - 9330,00грн;

- №766 від 28.05.2021 - 2709,68грн;

- №768 від 28.05.2021 - 2999,75грн;

- №769 від 28.05.2021 - 6712,86грн;

- №942 від 25.06.2021 - 615,47грн;

- №1166 від 29.07.2021 - 134549,19грн;

- №1428 від 02.09.2021 - 9976,86грн;

- №1429 від 02.09.2021 - 905,86грн;

- №1430 від 02.09.2021 - 3575,97грн;

- №1631 від 29.09.2021 - 1249,83грн;

- №1725 від 12.10.2021 - 7112,88грн;

- №1891 від 04.11.2021 - 7702,16грн;

- №1928 від 09.11.2021 - 4620,82грн;

- №2182 від 13.12.2021 - 38444,45грн;

- №2359 від 24.12.2021 - 3055,40грн;

- №210 від 04.02.2022 - 25800,00грн;

- №494 від 16.06.2022 - 8350,00грн;

- №832 від 30.09.2022 - 8567,24грн;

- №919 від 18.10.2022 - 8220,27грн;

- №1076 від 30.11.2022 - 4502,50грн;

- №1165 від 22.12.2022 - 1886,40грн (а.с. 32-55 том 1).

Як зазначає позивач та підтверджується, наданими ним банківськими виписками (а.с. 59-106том 1), відповідач здійснив часткову оплату у загальній сумі 400309,03грн.

Отже, поставлено і не оплачено товар по наступним видатковим накладним:

- №1166 від 29.07.2021 на суму 134549,19грн (заборгованість у сумі 34549,19грн);

- №1428 від 02.09.2021 - 9976,86грн (заборгованість у сумі 9976,86грн);

- №1429 від 02.09.2021 - 905,86грн (заборгованість у сумі 905,86грн);

- №1430 від 02.09.2021 - 3575,97грн (заборгованість у сумі 3575,97грн).

У зв`язку з частковою оплатою у відповідача виникла заборгованість у загальній сумі 49007,88грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 2.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за спірними видатковими накладними, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

- 30.07.2021 за видатковою накладною №1166 від 29.07.2021 на суму 134549,19грн (заборгованість у сумі 34549,19грн), прострочення з 31.07.2021;

- 03.09.2021 за видатковою накладною №1428 від 02.09.2021 на суму 9976,86грн, прострочення з 04.09.2021;

- 03.09.2021 за видатковою накладною №1429 від 02.09.2021 на суму 905,86грн, прострочення з 04.09.2021;

- 03.09.2021 за видатковою накладною №1430 від 02.09.2021 на суму 3575,97грн, прострочення з 04.09.2021.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 49007,88грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 49007,88грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с. 5, 6 том 1).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані у загальній сумі 2283,77грн за загальний період з 01.08.2021 по 01.03.2023 (а.с. 6 том 1).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. При здійсненні перерахунку судом встановлено, що загальна суму 3% річних буде більшою ніж заявлена.

Однак, враховуючи межі позовних вимог до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заявлена сума 3% річних у загальному розмірі 2283,77грн за загальний період з 01.08.2021 по 01.03.2023.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 51291,65грн, з яких: 49007,88грн основна заборгованість, 2283,77грн 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00грн.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявляв.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані договір про надання правової допомоги від 28.02.2023, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №00000000000000002 із визначеною та заявленою у підсумку сумою до стягнення 2500,00грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3877 (а.с. 128-131 том 1).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 2500,00грн, яка заявлена позивачем.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2684,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія" до Приватного підприємства "Сармат" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 51291,65грн, з яких: 49007,88грн коштів за проданий товар, 2283,77грн трьох відсотків річних задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Сармат" (53700, Дніпропетровська обл., Широківський р-н, смт. Широке, вул. Соборна, буд. 114; ідентифікаційний код 31037360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, буд. 26, прим. 31, ідентифікаційний код 32974279) 49007,88грн основного боргу, 2283,77грн 3% річних, 2684,00грн витрат по сплаті судового збору та 2500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 02.06.2023.

Суддя В.О. Татарчук