Рішення № 11127522, 25.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

25.08.10                                                                                           Справа№ 19/106

За позовом: ВАТ “Західенергоавтоматика”, м.Львів;

До відповідача: ВАТ “НПК “Галичина”, м.Дрогобич Львівської області;

Про: стягнення 266651,00грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Гарда С.М.-предст.(дов. №354 від 27.07.2010р.);

Відповідача: не з’явився;

Позивачу, який взяв участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ВАТ “Західенергоавтоматика”, м.Львів; до Відповідача: ВАТ “НПК “Галичина”, м.Дрогобич Львівської області про стягнення 266651,00грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 02.07.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 27.07.2010р.

В судовому засіданні 27.07.2010р. позивачем подано клопотання не здійснювати технічну фіксацію судового процесу по справі згідно ст.81-1 ГПК України.

Ухвалою суду від 27.07.2010р. розгляд справи відкладено на 17.08.2010р. у зв’язку із неявкою відповідача та повідомленням ним причин неявки у Телеграмі (вх.№ канц.324-07 від 27.07.2010р.).

В судове засідання 17.08.2010р. представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог (вх.№ канц.15673 від 17.08.2010р.).

Відповідач в судове засідання вдруге не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 17.08.2010р. розгляд справи відкладено на 25.08.2010р.

В судове засідання 25.08.2010р. позивач з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 25.08.2010р. не з’явився, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвали надсилались на адресу відповідача рекомендованим листом).

Справа роглянута за наявними у ній матеріалами, керуючись вимогами ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів та копії документів, оригінали яких вилучені під час проведення слідчих дій відділом ПМ ДПІ у м.Львові з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог (протокол обшуку від 26.03.2010р. з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог додано Позивачем до клопотання вх.№ канц.14463 від 30.07.2010р.), доданих до справи, та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

12.11.2007р. між ВАТ “Західенергоавтоматика” (Підрядник,позивач) та ВАТ “Нафтопереробний комплекс “Галичина” (Замовник,відповідач) було укладено Договір підряду № 61 (надалі-Договір).

Згідно п.1.1. Договору Підрядник зобов’язується на власний ризик виконати,відповідно до умов цього Договору роботи, а Замовник прийняти ці роботи та оплатити їх.

В п.п.1.1. Додатку №1 до Договору передбачено виконання Підрядником наступних видів робіт: монтажні роботи КІА, пожежної сигналізації та зв’язку, монтаж електроустаткування, електромонтажні роботи, електроосвітлення на об’єкті “Центральний розподільчий пристрій 6 кВ (ЦРП-6). Насосна пожежогасіння (піна,вода)”.

Ціна робіт, що виконуються Підрядником, згідно з Додатком №1 до Договору становить 494629,20грн. в тому числі ПДВ-20%.

ВАТ “Західенергоавтоматика” виконало свої зобов’язання перед ВАТ “Нафтопереробний комплекс “Галичина” на загальну суму 227256,00грн., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт №1 за вересень 2008р. на суму 61720,80грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт до цього Акту, актом приймання виконаних підрядних робіт №2 за вересень 2008р. на суму 132776,40грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт до цього Акту, Актом приймання виконаних підрядних робіт №3 за жовтень 2008р. на суму 32758,80грн. та довідкою про вартість виконаних робіт до нього.

У відповідності до п.3.2. Договору Замовник зобов’язувався сплатити Підряднику ціну виконаних робіт поетапно, на протязі 20 календарних днів після підписання проміжного акту виконаних робіт, пред’явлення рахунку та податкової накладної.

Зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт відповідачем не виконано, незважаючи на надіслання йому позивачем претензій від 18.02.2009р. №71 та від 28.01.2010р. №38.

На момент подання позову борг відповідача перед позивачем, згідно з Актом звірки взаєморозрахунків від 28.01.2010р. становив 227256,00грн.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 227256,00грн. є підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Крім цього, згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання —господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”). Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що за прострочення термінів оплати Замовник сплачує Підряднику, на його вимогу, неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 11521,57грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону та Договору підряду №21/10 від 12.05.2008р., позивачем підставно нараховано відповідачу 40691,75грн –індекс інфляції.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача –судові витрати слід покласти на нього, керуючись ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України,-

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс “Галичина” (82103, м.Дрогобич Львівської області, вул.Бориславська,82, ЄДРПОУ 00152388, р/р 26002053801787 в Дрогобицькому відділенні “Приватбанк”, МФО 325321) на користь Відкритого акціонерного товариства “Західенергоавтоматика” (79034, м.Львів, вул.Буйка,2, ЄДРПОУ 20784660, р/р 26000053808038 у ЗГРУ “Приватбанк” ЛМВ “Сихівське”, МФО 325321) 227256,00грн.- основного боргу, 11521,57грн –пені, 40691,75грн –індексу інфляції, а також 2794,69грн - витрат на оплату державного мита та 236,00грн.–витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя                                                                                                     Левицька Н.Г.