Рішення № 111275016, 30.05.2023, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/911/23 Провадження № 2/304/229/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Галас А.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Тарчанина Р.С.,

представника третьої особи - Рашкі Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/911/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Ужгородського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2010 року розірвано шлюб між ним та відповідачем, дитину - сина ОСОБА_5 , 2006 року народження, залишено проживати разом з ним. Вказує, що від народження й до теперішнього часу син проживає разом з ним та з моменту розірвання шлюбу знаходиться на його повному утриманні та вихованні. Відповідач у свою чергу безпідставно відмовляється від утримання спільного сина, домовитися з нею про способи виконання нею батьківського обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини йому не вдається, тому бажає стягувати з неї аліменти. Зазначає, що з 2010 року відповідач життям сина не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, на їх із сином телефонні дзвінки також не відповідає. Фактично син не пам`ятає матір та не має до неї ніяких почуттів, оскільки за всі ці роки жодного разу її не бачив, у спілкуванні з ним дитина ніколи не питає та не цікавиться мамою. Ним у свою чергу забезпечені сину гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, між нами склалися доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйняттю. Наразі дитина навчається в Ужгородській гімназії, де мати так само жодного разу не була та не відвідала жодні батьківські збори. На підставі наведених обставин вважає, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, через що просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили такий задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Представник органу опіки та піклування Перечинської міської ради Рашкі Г.А. у судовому засіданні підтримала позицію представника позивача, попередньо подала суду висновок про доцільність позбавлення матері батьківських права, а також не заперечила проти вирішення справи без участі відповідача.

Відповідач у судове засідання також не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причину неявки не повідомила, відзив не подала, а тому суд зі згоди позивача та його представника ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Суд встановив, що батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого Гайворонським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградської області 09 червня 2006 року.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 вересня 2010 року шлюб між сторонами розірвано, малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати разом з батьком - ОСОБА_1 .

У червні 2023 року ОСОБА_4 завершує здобуття повної загальної середньої освіти у класичній гімназії Ужгородської міської ради Закарпатської області, та, зі слів батька, перебуває на його повному утриманні й вихованні, починаючи з часу розірвання шлюбу між сторонами. Мати ОСОБА_7 22 липня 2021 року уклала шлюб з ОСОБА_8 , її прізвище після державної реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_9 ».

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Перечинської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав матері відносно неповнолітньої дитини, затвердженим рішенням виконавчого комітету від 25 травня 2023 року № 115 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування Перечинської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відносно дітей», уповноважений орган вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У частині 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, вказано: «Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, суд приймає до уваги те, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Крім цього вирішуючи даний спір, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 402/428/16-ц від 17 жовтня 2018 року, яка зводиться до такого.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини, яка не є міжнародним договором.

Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю, та вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем та його представником доведено факт ухилення матері ОСОБА_3 від виконання своїх материнських обов`язків відносно сина ОСОБА_10 , оскільки остання зовсім не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її здоров`я, виховання, з 2010 року взагалі не спілкується з дитиною, що негативно впливає на фізичний та психологічний розвиток сина як складову виховання, а тому позовні вимоги в частині позбавлення відповідача батьківських прав підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до загальних норм права обов`язок утримувати дитину шляхом виплати аліментів покладено на батьків, які проживають окремо від дитини (ст. 180, 181 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Позивач просив суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно.

За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи вимоги чинного законодавства України, обставини справи, майновий стан позивач, відсутність у суду відомостей про неможливість сплати відповідачем аліментів, суд приходить до переконання, що з відповідача слід стягувати аліменти у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а відтак з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 073,60 грн сплаченого судового збору за позовною вимогою про позбавлення батьківських прав.

Оскільки за позовною вимогою про стягнення аліментів позивач у порядку п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому такий у розмірі 1 073,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 19, 150, 155, 164-166, 180-182, 184 СК України, ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 18 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Тарчанин Роман Семенович; місцезнаходження: 88000 Закарпатська область м. Ужгород, пров. Собранецький, 11.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області, ЄДРПОУ: 04351274; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область Ужгородський район м. Перечин, пл. Народна, 16.

Головуючий: Чепурнов В. О.