Постанова № 11127498, 31.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.10                                                                                           Справа№ 25/275-А

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом:Державної податкової інспекції у Яворівському районі (м.Яворів)

до відповідача:Приватного підприємства “Тіко” (смт.Івано-Франкове)

про:Стягнення податкового боргу в сумі 1 768 449,00 грн.

Головуючий суддя : Пазичев В.М.

Секретар :Башак І.Є.

Представники сторін:

від позивача:Салтиський С.О.-представник, довіреність від 22.06.2010 року

Антонюк І.Б.-представник, довіреність від 19.10.2009 року

від відповідача:Не з”явився Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз’яснено їхні процесуальні права та обов’язки, а також видано пам’ятки про їхні права та обов’язки.

Суть спору: До господарського суду Львівської області Державною податковою інспекцією у Яворівському районі (м.Яворів) подано позов до Приватного підприємства “Тіко” (смт.Івано-Франкове) про стягнення податкового боргу в сумі 1 768 449 (один міліон сімсот шістдесять вісім тисяч чотириста сорок дев’ять) грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 15.08.2007 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 29.08.2007 року. Ухвалою від 29.08.2007 року закінчено підготовче провадження і призначео справу до судового розгляду на 06.09.2007 року. Ухвалою від 06.09.2007 року судовий розгляд справи відкладено до 15.10.2007 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 15.10.2007 року судовий розгляд справи відкладено до 22.10.2007 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 22.10.2007 року провадження у справі зупинено. Ухвалою від 02.08.2010 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 09.08.2010 року. Ухвалою від 09.08.2010 року розгляд справи відкладено до 16.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 16.08.2010 року розгляд справи відкладено до 26.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 26.08.2010 року розгляд справи відкладено до 31.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимоги ухвал суду суду про відкриття провадження у справі від 15.08.2007 року та про відкладення справи від 29.08.2007 року, від 06.09.2007 року, від 15.10.2007 року, від 09.08.2010 року, від 16.08.2010 року, від 26.08.2010 року, про зупинення провадження від 22.10.2007 року, про поновлення провадження від 02.08.2010 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.08.2007 року позивач подав уточнення до позовної заяви, згідно якого просить суд стягнути з ПП “Тіко” суму податкового боргу у розмірі 1 768 449,00 грн.

В судовому засіданні 22.10.2007 року позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду по справі №5/616-13/86 (5/1648-3/24).

12.07.2010 року за вх.№13161 позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі.

16.08.2010 року за вх.№15468 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 26.08.2010 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

31.08.2010 року за вх.№16449 позивач подав довідку для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимоги ухвал суду суду про відкриття провадження у справі від 15.08.2007 року та про відкладення справи від 29.08.2007 року, від 06.09.2007 року, від 15.10.2007 року, від 09.08.2010 року, від 16.08.2010 року, від 26.08.2010 року, про зупинення провадження від 22.10.2007 року, про поновлення провадження від 02.08.2010 року в повному обсязі не виконав, відзив на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не повідомив про причини неявки та від нього не надходило заяви про розгляд справи у його відсутності, хоча і був належно, відповідно до ст. 107 КАС України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №б/н від 03.08.2010 року, № б/н від 09.08.2010 року, №б/н від 17.08.2010 року, №б/н від 26.08.2010 року.

Повний текст постанови виготовлено, оголошено та підписано 31.08.2010 року.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

ДПІ у Яворівському районі проведено перевірку по дотриманню вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 року по 31.12.2003 року, по результатах якої складено акт за № 8/26-2/210/22392179 від 02.02.2004 року.

При проведенні перевірки ревізори для визначення сум валового доходу, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ врахували дані підприємства, згруповані в регістри бухгалтерського обліку по рахунках 30 "каса" поступлення готівкових коштів в касу підприємства від продажу товарів, 31 „поточні рахунки в національній валюті" (поступлення безготівкових коштів від покупців, замовників) від продажу товарів, робіт, послуг), 36 "розрахунки з вітчизняними покупцями", 70 "доходи від реалізації", книга обліку продажу товарів (робіт, послуг), податкові накладні. Порушення, які викладені в акті перевірки ПП "Тіко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 р. по 31.12.2003 р. від 02.02.2004 року № 8/26-2/210/22392176, допущені приватним підприємством "Тіко" внаслідок ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, оскільки валовий дохід визначався без дотримання вимог п.4.1. ст. 4, пп. 11.3.1 п.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "№283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами і доповненнями).

Внаслідок виявлених в ході перевірки порушень податкового законодавства, ДПІ у Яворівському районі Львівської області виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000102320/0 від 04.02.2004 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 1 600 293,00 грн. (в т. ч. основний платіж - 1 073 922,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 526 371,00 грн.), та податкове повідомлення-рішення № 0000112320/0 від 04.02.2004 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у розмірі 167 856,00 грн. (в т. ч. основний платіж - 0,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 167 856,00 грн.), на загальну суму 1 768 149,00 грн.

Крім того, відділом по боротьбі з корупцією в органах ДПС ДПА у Львівській області встановлено, що 29.11.2003 року до ВБКБ в органах ДПС ДПА у Львівській області з письмовою заявою звернувся гр. Тлустий С.І., директор приватного підприємства "ТІКО". Заявник повідомив, що в 2002р. він вирішив припинити свою фінансово-господарську діяльність, в зв'язку з чим попросив свою родичку гр. Петрівську М. П. зняти підприємство з обліку. При цьому він передав їй установчі документи підприємства. Однак, зі слів заявника, Петрівська М. Л. установчі документи ПП "Тіко" передала одній особі, що без його дозволу шляхом фальсифікації використала їх для проведення фінансових операцій.

Позивач зазначає, що попередньою перевіркою було встановлено, що гр. Тлустий С. І. є директором приватного підприємства "ТІКО", яке зареєстроване в ДПІ у Яворівському районі. В 2000 р. в зв'язку з припиненням фінансово-господарської діяльності, ним було прийнято рішення про ліквідацію та зняття з обліку його підприємства. Процедуру ліквідації ПП "ТІКО" він, як власник підприємства, доручив здійснити гр. Петрівській М. П., бухгалтеру однієї із приватних фірм. Однак, Петрівська М. П. ліквідацію підприємства в порядку, визначеному чинним законодавством, не здійсняла, натомість установчі документи та печатку ПП "Тіко" передала гр. Куньо Л. С., при цьому Петрівська М. П., підробивши підпис Тлустого С. Т., самовільно видала Наказ № 1 від 10.04.2003р., наділивши повноваженнями директора ПП "Тіко" Л. С. Куньо (Шпак), яка шляхом подальших фальсифікації здійснювала незаконну підприємницьку діяльність з метою відмивання коштів в особливо великих розмірах. Про це свідчать результати документальної перевірки підприємства, проведеної в січні 2004р. працівниками управління дослідчих перевірок УПМ ДПА у Львівській області на письмовий запит ВБК (акт № 8/26-2/210/223921 від 02.02.2004р.).

Позивач наголошує, що в ході документальної перевірки ПП "Тіко" було встановлено, що підприємство, під час незаконного керівництва Куньо Л. С. (Шпак), з метою ухилення від сплати податків, у своїй звітності декларувало валові доходи практично рівними валовим витратам, а податкові зобов'язання - рівними податковому кредиту. Так, при задекларованій сумі валових доходів за 2003р. в розмірі 12 247 900,00 грн, підприємство задекларувало податкові зобов'язання з податку на прибуток лише на суму 1 900,00 грн. В результаті документальної перевірки податковими ревізорами було донараховано 1 768 000,00 грн. податків та інших платежів. Службовою перевіркою також встановлено, що Куньо Л. С. (Шпак) була розроблена спеціальна схема відмивання грошей із залученням інших підприємств, зокрема ПП "Львівметалбуд" та ПП "ІЛС", зареєстрованих в ДПІ у Галицькому р-ні м. Львова. Будучи засновником та директором цих підприємств, Куньо Л. С. (Шпак) використовувала ПП "Тіко" як останню ланку в розробленій нею схемі відмивання грошей. Позивач зазначає, що перевіркою встановлено, що на рахунки ПП "Тіко" з ПП "Львівметалбуд", ПП "ІЛС" та інших підприємств надходили значні суми грошей, які того ж дня знімались Куньо Л. С. (Шпак) у вигляді готівки. Так як видно з аналізу руху коштів ЛФ ВКБ "Брокбізнесбанк", ВАТ банк "БІГ Енергія", ВАТ "'Кредит Банк Україна" за період з 01.01.2003р. до 31.12.2003 р. на рахунки ПП "Тіко" надійшли кошти на загальну суму 13 590 957,00 грн., які були зняті Куньо Л.С. (Шпак) у вигляді готівки. В процесі здійсненої працівниками УДП УПМ ДПА у Львівській області в лютому 2004р. документальної перевірки ПП "Львівметалбуд" (Акт № 7/26-2/210/32053687 від 02.02.2004р.) було виявлено порушення податкового законодавства, а саме заниження сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 219 844,00 грн., заниження сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 580 405,00 грн. Позивач зазначає, що в результаті документальної перевірки ПП "І.Л.С." (акт № 8/26-0/20837125/79 від 30.01.2004 року) встановлено, що підприємство в 2002р. без ліцензії на право проведення будівельних робіт надало ТзОВ "Львіврембудсервіс" будівельні послуги на суму 660 000,00 грн. За даним фактом ЛМУ УМВСУ у Львівській області 14.05.2004р. було порушено кримінальну справу за вчинення посадовими особами ПП „І.Л.С." порушення порядку здійснення господарської діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст. 202 ч. 1 КК України.

Позивач наголошує, що ПП „Тіко" діяльність не здійснює, остання звітність подана у 2003 році, за вказаною юридичною адресою не знаходиться.

Приватне підприємство "Тіко" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ДПІ у Яворівському районі № 0000112320/0 від 02.02.2004 р. яким визначено податкове зобов”язання по податку на прибуток в сумі 167856,00 грн. та. № 0000102320/0 від 04.02.2004 року, яким визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 1 600 293,00 грн., оскільки не погоджувалося з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями і вважало їх такими, що порушує його законні права та інтереси, з підстав, викладених у позовній заяві.

В зв”язку із скасуванням ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду України від 03.06.2008 р. ухвали господарського суду Львівської області від 19.06.2007 р. та направленням справи для розгляду, господарським судом Львівської області, ухвалою від 02.03.2010 р. прийнято справу і призначено до розгляду. Постановою Господарського суду Львівської області від 29.04.2010 року у справі №5/616-13/86 в задоволенні позову –відмовлено.

Отже, як зазначає позивач, є узгодженим податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 600 293,00 грн. (в т. ч. основний платіж - 1 073 922,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -526 371,00 грн.), та податкове повідомлення-рішення № 0000112320/0 від 04.02.04., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 167 856,00 грн. (в т. ч. основний платіж - 0,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 167 856,00 грн.), на загальну суму 1 768 149,00 грн.

Таким чином, станом на 13 серпня 2007 року податковий борг відповідача становить: 1 768 149,00 грн. + 300,00 грн. = 1 768 449,00 грн.

Відповідач на час розгляду справи проти позову не заперечив, докази погашення боргу не подав, явку уповноваженого представника не заперечив.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до Державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Відповідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ цей Закон спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-111, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Податкові органи є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно п. 1.2. ст. 1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.1.3. ст. 1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.4.1. п.5.4. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Абзацом 2 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 6.2.1. п.6.2. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами відповідно до законодавства. Визначення сум податкового боргу за податками, зборами (обов'язковими платежами), які надходять до бюджетів та державних цільових фондів , здійснюється за даними особових рахунків платників податків, що ведуться органами ДПС згідно з "Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів", затвердженою наказом Головної Державної податкової адміністрації України від 12.05.1994 р. №37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09 .2001 р. №342 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2001 р. за № 887/6078).

Відповідно до п.7 Розділу II Інструкції підставою для нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників є документи, які подаються платником (податкові декларації, звіти, розрахунки, платіжні повідомлення, довідки про авансові платежі, та інші документи), документи, які готуються податковими органами (рішення за актами перевірок з донарахування або скасування раніше нарахованих сум платежу, фінансових санкцій та пені), документи, які надходять від інших контролюючих органів.

Згідно з п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "№283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами і доповненнями), валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами.

Відповідно до пп. 11.3.1 пп. 3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "№ 283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами і доповненнями), датою збільшення валового

доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт(послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (із змінами і доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пп. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків від такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пп. 3.1.3 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97/ВР від 03.04.97. (із змінами і доповненнями ), об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору ) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно з п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (із змінами і доповненнями), база оподаткування операцій з продажу товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і не матеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів, проданих таким платником податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", № 168-97/ВР від 03.04.97р. (із змінами і доповненнями), не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що непідтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт-актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, ДПІ у Яворівському районі Львівської області, на підставі проведеної перевірки по дотриманню вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001р. по 31.12.2003р., про результати якої складено акт за № 8/26-2/210/22392179 від 02.02.2004р., винесено податкові повідомлення-рішення: від 04.02.2004 р. № 0000102320/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 1 600 293,00 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 1 073 922,00 грн., штрафна санкція в сумі 526 371,00 грн., та від 02.02.2004р. № 0000112320/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 167 856 грн.

Порушення, що викладені в акті перевірки від 02.02.2004 року №8/26-2/210/22392176, допущені приватним підприємством "Тіко" внаслідок ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку - валовий дохід визначався без дотримання вимог п.4.1. ст. 4, пп. 11.3.1 п.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "№283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами і доповненнями), а податок на додану вартість без дотримання вимог п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.7.3, п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97.

Внаслідок виявлених в ході перевірки порушень податкового законодавства, ДПІ у Яворівському районі Львівської області податковими повідомленнями рішеннями визначено ПП "Тіко" податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 167 856,00 грн. та податок на додану вартість в сумі 1600293,00 грн.

Крім того, станом на 13.08.2007 року сума податкового боргу за податковими зобов'язаннями відповідача становить 300,00 грн. по податку на прибуток, який виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання, відповідно до поданої декларації з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2003 № 17987 від 24.12.2003 року.

Отже, ПП „Тіко" має перед Державним бюджетом податковий борг у розмірі 1 768 449,00 грн.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем позовні вимоги обґрунтовані та доведені матеріалами справи.

Згідно з ч.2 ст.128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Державної податкової інспекції у Яворівському районі до Приватного підприємства “Тіко” про стягнення заборгованості в сумі 1 768 449,00 грн. є обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного, а також, в зв’язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.19, 67 Конституції України, ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", п. 1.1, п. 1.12 ст. 1, ст.ст. 2, 3, 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 121, 122, 123, 124, 128,138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Тіко” (81000, Львівська область, Яворівський р-н, смт.Івано-Франкове, вул.Львівська,36А, код ЄДРПОУ 22392176, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету через Державну податкову інспекцію у Яворівському районі (81000, м.Яворів, вул.Львівська,42, код ЄДРПОУ 20801378; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) –1 768 449 (один мільйон сімсот шістдесят вісім тисяч чотирсита сорок дев”ять) грн. 00 коп. податкового боргу.

3.          Стягнути з Приватного підприємства “Тіко” (81000, Львівська область, Яворівський р-н, смт.Івано-Франкове, вул.Львівська,36А, код ЄДРПОУ 22392176, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) в дохід державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) –3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

4.          Виконавчі листи видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                     Пазичев В.М.