Рішення № 111263828, 01.06.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 червня 2023 року Справа № 520/3030/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказу, висновків, зобов`язання вчинити, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Сагайдак Едуард Сергійович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі за текстом - ГУ НП в Харківській області, відповідач), в якому просить суд, з урахуванням уточненої позовної заяви від 27.02.2023:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Харківській області № 1706 від 26.12.2022 про початок службового розслідування, у зв`язку з невідповідністю вимогам п. 3 розділу ІІ наказу МВС України № 893 від 07.11.2018;

- визнати протиправними висновок службового розслідування проведеного на підставі наказу ГУ НП в Харківській області №1706 від 26.12.2022 та продовженого наказом ГУ НП в Харківській області №41 від 06.01.2023 та наказ ГУ НП в Харківській області №52 від 27.01.2023 в частині визнання в діях позивача дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;

- скасувати висновок службового розслідування від 23.01.2023, номер висновку відсутній, винесений комісією у складі: голови комісії ОСОБА_2 , член комісії: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , затверджений 23.01.2023 т.в.о. начальника ГУ НП в Харківській області Сергієм Болвіновим, проведеного на підставі наказу ГУ НП в Харківській області №1706 від 26.12.2022 та продовженого наказом ГУ НП в Харківській області №41 від 06.01.2023 та наказ ГУ НП в Харківській області №52 від 27.01.2023 в частині визнання в діях позивача дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;

- зобов`язати відповідача вилучити з особової справи позивача висновок службового розслідування від 23.01.2023, номер висновку відсутній, винесений комісією у складі: голови комісії ОСОБА_2 , член комісії: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , затверджений 23.01.2023 т.в.о. начальника ГУ НП в Харківській області Сергієм Болвіновим, проведеного на підставі наказу ГУ НП в Харківській області №1706 від 26.12.2022 та продовженого наказом ГУ НП в Харківській області №41 від 06.01.2023 та наказ ГУ НП в Харківській області №52 від 27.01.2023;

- зобов`язати відповідача внести до послужного списку, який знаходиться в особовій справі позивача відомості щодо скасування наказу ГУ НП в Харківській області №52 від 27.01.2023 в частині визнання в діях позивача дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;

- зобов`язати відповідача письмо повідомити позивача про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, є порушення процедури проведення службового розслідування по відношенню до позивача. Наказ про призначення службового розслідування винесений в порушення змісту наказу МВС України від 07.11.2018 № 893. З боку відповідача не було повно, всебічно та неупереджено встановлено всі обставини події, оскільки підлеглий позивач перебував у вільний від служби час, без зброї. Крім того зазначено, що з боку відповідача не конкретизовано, що саме позивач порушив, чи чого не вчинив.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову, які були 27.02.2023 усунуті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 1 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 21.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якої відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що до ГУ НП в Харківській області 26.12.2022 надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУ НП в Харківській області полковника поліції Тюніна В.О. № 1520/119-15/01-2022 про те, що 20.12.2022 до ЧЧ УОАЗОР ГУ НП в Харківській області з УПП в Харківській області ДПП НП України надійшла інформація про те, що цього ж дня приблизно о 00:28 год., після настання комендантської години, поліцейськими УПП в Харківській області ДПП НП України за адресою: вул. Холодногірська, буд. 6 м. Харків, був зупинений автомобіль «Mercedes-Benz Е-200», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням інспектора відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 ..

Поліцейськими УПП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 було направлено до КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», де останній пройшов огляд на стан сп`яніння, адже відповідно до пояснень поліцейських УПП в Харківській області ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що містяться в матеріалах службового розслідування, ОСОБА_9 відмовився проходити тест на алкогольне сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest.

Висновком № 1850 КНП ХОР «ОНД» підтверджено, що ОСОБА_9 , 20.12.2022, перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Наказом ГУ НП в Харківській області № 1706 від 26.12.2022 розпочате службового розслідування.

Наказом ГУ НП в Харківській області № 52 від 27.01.2023 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУ НП в Харківській області», до капітана поліції ОСОБА_5 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Харківській області № 95 о/с від 22.02.2023 капітана поліції ОСОБА_5 , звільнено зі служби, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Висновком службового розслідування проведеного на підставі наказу ГУ НП в Харківській області №1706 від 26.12.2022 та продовженого наказом ГУ НП в Харківській області № 41 від 06.01.2023 та наказом ГУ НП в Харківській області №52 від 27.01.2023 визнано в діях позивача дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні вимог п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог та доводам відповідача, суд виходить з таких норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини у цій справі врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі за текстом - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII (надалі за текстом - Дисциплінарний статут, Закон № 2337-VIII), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 № 1355/32807 (надалі за текстом - Порядок № 893).

Стосовно правового обґрунтування позивача про те, що наказ ГУ НП в Харківській області від 26.12.2022 № 1706 «Про призначення та проведення службового розслідування» є таким, що винесений з порушенням вимог п. 3 розділу ІІ наказу МВС України № 893, та щодо процедури проведення самого службового розслідування, суд зазначає наступне.

Розділом ІІ наказу МВС України № 893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ наказу МВС України № 893, службове розслідування не призначається в разі надходження до органу (підрозділу, закладу, установи) поліції чи закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі - ЗВО), матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. У цьому разі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Судом встановлено, що службове розслідування розпочалось через надходження інформації до ЧЧ УОАЗОР ГУ НП в Харківські області з УПП в Харківській області ДПП НП України, а не через надходження до органу поліції матеріалів вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Крім того, дисциплінарною комісією наказ ГУ НП в Харківській області від 26.12.2022 № 1706 «Про призначення та проведення службового розслідування» винесений з дотриманням вимог наказу МВС України № 893, а не з порушенням вимог даного наказу, як зазначає позивач, є те, що сам протокол про адміністративне правопорушення серії АДД №455545 складений від 09.01.2023, тобто вже після призначення службового розслідування, та самі матеріали адміністративного правопорушення, що були складенні у відношенні ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до ст. 221 КУпАП розглядаються в суді, а не в ГУ НП в Харківській області.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.

У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.

Інші, крім зазначених у ч. 1 цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Статтею 221 КУпАП розгляд матеріалів складених щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, здійснюється лише в порядку судового розгляду. Тобто, якщо б стосовно ОСОБА_5 були б складені матеріали у вигляді постанови або протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, що відповідно до ст. 221 КУпАП не повинні розглядатись в порядку судового розгляду, дані б матеріали направлялись би до суб`єкта владних повноважень, тобто до ГУ НП в Харківській області

За таких обставин на підставі п. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту, ГУ НП в Харківській області службове розслідування не призначало а вирішувало питання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності на підставі наявних матеріалів про адміністративне правопорушення

Суд зважаючи на правову позицію позивача, зазначає, що положення ст. 130 КУпАП передбачають саме адміністративну відповідальність в силу віднесених законодавцем питань та зважаючи на сферу дії самого КУпАП та розмежовані з питаннями притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно змісту ст. 61 Конституції України суд зазначає наступне, що відповідно до ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином законодавець визначив неможливість притягнення до юридичної відповідальності одного виду.

Суд констатує, що залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційну, матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову, кримінальну.

Таким чином положеннями законодавства розмежовано адміністративну та дисциплінарну відповідальності.

Отже враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що твердження позивача про винесення наказу відповідачем від 26.12.2022 № 1706 «Про призначення та проведення службового розслідування» з порушенням норм наказу МВС України № 893, є таким, що не відповідає дійсності та сформовано на помилковому трактуванні законодавства.

Суд констатує, що службове розслідування розпочалось через надходження інформації до ЧЧ УОАЗОР ГУ НП в Харківській області з УПП в Харківській області ДПП НП України, а не через надходження матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_5 до ГУ НП в Харківській області.

Відповідно до ст. 221 КУпАП адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, розглядається виключно судом, а не суб`єктом владних повноважень - ГУ НП в Харківській області.

Разом з цим суд зазначає, що сам факт надходження матеріалів стосовно позивача в порядку ч. 1 ст. 130 КУпАП є законодавчо обумовленим рухом цих документів (документообіг) до уповноваженого на їх розгляд суб`єкту (відповідний суд), та не може вважатись надходженням документів в розумінні положень наказу МВС України № 893.

Принагідно суд зазначає, що згідно Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі за текстом ПДР України), водій для забезпечення безпеки дорожнього руху під час керування механічним транспортним засобом зобов`язаний дотримуватись вимог пункту 2.9 «а», згідно з яким забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності до вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний (тобто норма права імперативна) не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно з ст. 15 КУпАП поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху останні несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та наказів керівництва.

Серед іншого суд зазначає, що в Постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 420/3659/19 зазначено, що вирішення питання щодо наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні поліцейського не залежить від результатів провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки посадова особа за наслідками службового розслідування притягується до дисциплінарної відповідальності не у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, а у зв`язку із порушенням службової дисципліни, Дисциплінарного статуту і, відповідно, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язань в частині неухильного дотримання нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та виконання наказів керівництва, що призвело до дискредитації звання поліцейського і негативно вплинуло на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства

За таких обставин правова позиція позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП в Харківській області від 26.12.2022 № 1706, з підстав невідповідністю вимогам п. 3 розділу ІІ наказу МВС України № 893 є такою, що не ґрунтується на положеннях законодавства та як наслідок не підлягає задоволенню.

Щодо твердження позивача про визнання протиправним висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУ НП в Харківській області від 29.12.2022 № 1706, продовженого наказом ГУ НП в Харківській області від 06.01.2023 № 41 та наказу ГУ НП в Харківській області від 27.01.2023 № 52 частині визнання в діях позивачки дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, суд зазначає наступне.

Згідно зі змістом функціональних обов`язків начальника відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУ НП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 , затверджених 20.10.2022 начальником УОАЗОР ГУ НП в Харківській області полковником поліції Євгеном Маслієм, встановлено, що позивачка контролює забезпечення високого рівня фізичної, вогневої та службової підготовки підлеглого особового складу (п. 12), організовує у системі службової підготовки навчання працівників відділу диспетчерської служби УОАЗОР у відповідності з навчальними планами, проводить з підлеглими індивідуально-виховну роботу (п. 16), несе персональну відповідальність за дотримання дисципліни та законності працівниками диспетчерської служби УОАЗОР (п. 22).

Разом з цим визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Як зазначалось вище, порушення службової дисципліни ОСОБА_5 виразилися в порушенні вимог пункту 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання Законів України, Присяги поліцейського; пунктів 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту в частині бути вірним Присязі поліцейського та утримуватись від протиправних дій, які підривають авторитет Національної поліції України; порушенні положень абзацу 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» в частині обов`язку неухильно дотримуватися ПДР України та порушенні положень абзацу 8 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» в частині керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, пункту 2.9 «а» ПДР України.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Професійний обов`язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно - правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян.

Поліцейський, як представник держави зобов`язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2018 у справі № 813/4074/16 зазначив, що зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті.

Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.

В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках бути зразком чесності, внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 по справі № 804/177/17.

Окремо суд звертає увагу, що наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських» а саме у розділі V зазначено, що керівник органу (підрозділу) поліції зобов`язаний запобігати проявам неетичної поведінки своїх підлеглих поліцейських шляхом організації роботи з розвитку професійної етики, у тому числі через проведення навчань, інформаційно-роз`яснювальної роботи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни.

З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.

Таким чином, порушення ОСОБА_5 службової дисципліни, що виразилась в порушенні вищезазначених норм Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту та Закону України «Про дорожній рух» є наслідком неналежного проведення навчань, інформаційно-роз`яснювальної роботи, індивідуально-виховної роботи з особовим складом УОАЗОР ГУ НП в Харківській області, що призводить до наслідків, у вигляді порушення службової дисципліни працівниками поліції.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII визначено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (надалі за текстом - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Враховуючи викладене, ГУ НП в Харківській області наказом від 26.12.2022 № 1706 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначило службове розслідування, відповідно до статей 14 та 15 Закону № 2337-VIII за фактом надходження інформації до ЧЧ УОАЗОР ГУ НП в Харківській області з УПП в Харківській області ДПП НП України, щодо керування позивачем вищезазначеним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Окремо суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи як запровадження у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантської години (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування.

Відповідно до розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 05.12.2022 № 199В на території Харківської області, а саме у м. Харків введена комендантська година з 23:00 до 05:00.

У зв`язку з вищевикладеним вбачається, що в діях капітана поліції ОСОБА_5 є порушення службової дисципліни, що виразилося в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм чинного законодавства України, порушенні Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського.

Авторитет поліції нерозривно пов`язується з авторитетом поліцейського, оцінкою його поведінки як у професійній сфері, так і поза межами його професійної (службової) діяльності. Поліцейський повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Капітан поліції ОСОБА_9 не залишився осторонь від протиправних дій, які підривають авторитет Національної поліції України, не виконав зобов`язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, що є порушенням пунктів 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту.

Окреслене беззаперечно підтверджує факт, що з боку позивача не здійснено належного контролю підлеглого капітана поліції ОСОБА_9 , а тому має нести персональну відповідальність за дотримання дисципліни та законності підлеглими працівниками.

Принагідно суд звертає увагу на позицію позивача зазначаючи, що будь-яке діяння поліцейського не може бути нівельовано тільки тому, що його не бачили, не впізнали чи у не робочий час дія присяги зупинена.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом (частина 1 статті 24 Закон № 580-VIII).

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Положення окресленої норми не знаходять відклик у готовності ОСОБА_9 через вживання алкогольних напоїв, що свідчить про неналежний контроль з боку позивача за дотримання підлеглим службової дисципліни.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (п. 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Відповідно до вимог абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі Правил етичної поведінки) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Отже, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

Вказане з боку позивача є неприпустимим також зважаючи на введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, у результаті чого позивач як співробітник поліції зобов`язаний виконувати як свої безпосередні функціональні обов`язки, так і завдання, пов`язані із захистом територіальної цілісності України.

Вказане свідчить, що ОСОБА_9 як співробітник поліції своєю поведінкою дискредитує звання складу органів Національної поліції без вжиття належних заходів з боку позивача за дотриманням підлеглими службової дисципліни.

Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв`язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію", у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 8, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Суд звертає увагу, що дотримання вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Крім того з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 по справі №815/4478/16.

Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00).

Згідно із частиною 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (пункти 1, 2 4, 6 та 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту).

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" не передбачено будь-яких критеріїв тяжкості проступку, за який поліцейський несе дисциплінарну відповідальність і відповідно до якого необхідно застосовувати той чи інший вид дисциплінарного стягнення.

Таким чином, начальникові ГУ НП у Харківській області одноособово надано право приймати рішення відповідно до поліцейських про застосовування виду дисциплінарного стягнення виходячи із тяжкості вчинення проступку.

Аналогічна позиція про застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 807/754/17, яка також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування складений у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Україні. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.

Зважаючи, що службовим розслідуванням підтверджено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, чим порушено службову дисципліну, обставин, що пом`якшують відповідальність, не встановлено як в ходів службового розслідування так і в ході розгляду даної справи, отже правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимог про скасування наказів, вони також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказу, висновків, зобов`язання вчинити відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 01.06.2023.

Суддя Супрун Ю.О.