Рішення № 111261915, 31.05.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2023 року № 320/342/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України» в особі начальника Коробки Василя про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до державної установи «Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України» в особі начальника Коробки Василя в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення (зміну) позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність начальника державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», виражену у ненаправленні солдата строкової служби військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проведення військово-лікарської експертизи після його стаціонарного лікування протягом 56 днів (з 17 жовтня 2022 року по 12 грудня 2022 року) та зобов`язати начальника державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» направити солдата строкової служби військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за результатами лікування, яке проводилось з 17 жовтня 2022 року по 12 грудня 2022 року, до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Міністерства внутрішніх справ, що функціонує на базі Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ, для проходження військово-лікарської експертизи для визначення його придатності (непридатності) до військової служби та визначення причинного зв`язку захворювань з проходженням військової служби.

Ухвалою суду від 18 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Свої вимоги позивач мотивує безпідставним невжиттям відповідачем заходів щодо направлення позивача на військово-лікарську комісію для проведення військово-лікарської експертизи з огляду на наявні у позивача захворювання, у зв`язку з якими він має бути визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

За час розгляду справи відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву або будь-якого іншого документа, зі змісту якого можливо було б встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу, за результатами медичного огляду військово-лікарської комісії (протокол № 19 від 28 жовтня 2021 року) визнаний придатним до військової служби.

Відповідно до довідки Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» від 27 вересня 2022 року № 324/с позивач визнаний обмежено придатним до військової служби та йому рекомендована робота, яка не пов`язана з надмірними фізичними і психоемоціональними навантаженнями.

Позивач проходив стаціонарне лікування у розпорядженні відповідача у період з 17 жовтня 2022 року по 12 грудня 2022 року.

В подальшому солдат строкової служби ОСОБА_1 був виписаний у військову частину № НОМЕР_1 для вирішення питання про подальше планове лікування його захворювання.

Вважаючи, що з огляду на наявні у позивача захворювання він мав бути направлений до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Міністерства внутрішніх справ, що функціонує на базі Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ, для проходження військово-лікарської експертизи для визначення його придатності (непридатності) до військової служби та визначення причинного зв`язку захворювань з проходженням військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до пункту 6.10 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі також Положення), Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Листом № 33/4-19А3 від 27 грудня 2022 року представника позивача було повідомлено, що оскільки результат захворювання ОСОБА_1 є невизначеним, а сам позивач потребує подальшого лікування, проведення військово-лікарської комісії на цьому етапі є недоцільним. У зв`язку з наведеним позивач був виписаний у військову частину № НОМЕР_1 для вирішення питання про подальше планове лікування його захворювання.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів наявності визначеного наслідку його захворювання у відповідності до вимог Положення, який би відрізнявся від встановленого довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» від 27 вересня 2022 року № 324/с, якою позивач визнаний обмежено придатним до військової служби.

У даному контексті безпідставним є посилання позивача на обставини його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку.

Так позивач стверджує, що відповідно до Довідки № 324/с ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» від 27 вересня 2022 року у позивача виявлена (серед інших) наступна хвороба: вторинна артеріальна гіпертензія І стадії, ступінь 3, високого ризику.

Відповідно до статті 39 Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби - Додаток 2 до Положення, до пункту «а» належать: симптоматичні артеріальні гіпертензії з підвищенням артеріального тиску до 3 ступеня.

Водночас, відповідно до графи 39 Розкладу хвороб (Таблиці) Додатку 1 до Положення при І стадії вказаного захворювання, яку саме діагностовано позивачу, особа визнається непридатною до військової служби в мирний час та обмежено придатною у воєнний час.

Таким чином вказані доводи позивача про наявність обставин, які свідчать про його непридатність до військової служби не підтверджуються матеріалами справи.

Тобто вказаний ступінь непридатності позивача не відрізняється від визначеного йому довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» від 27 вересня 2022 року № 324/с.

При цьому посилання позивача на те, що Інститутом урології НАМН України йому поставлений діагноз: «склероз шийки сечового міхура з рефлюксом та з вторинним двустороннім пієлонефритом», що відповідно до пункту «а» статті 67 вказаних вище Пояснень є підставою для визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку як у мирний час, так і у воєнний, суд оцінює критично, оскільки такий доказ, всупереч вимогам частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не був долучений до матеріалів справи.

Враховуючи наведене суд не вбачає обставин протиправної бездіяльності у діях відповідача, у межах правовідносин, що досліджувались судом, а тому судом визнаються відсутніми підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана бездіяльність відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до державної установи «Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України» в особі начальника Коробки Василя (04116, місто Київ, вулиця Бердичівська, будинок 1; код ЄДРПОУ 08735882) визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.