Рішення № 111261901, 31.05.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2023 року № 320/15850/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського центру зайнятості

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій Київського міського центру зайнятості щодо відмови у поверненні на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс» (код ЄДРПОУ 32918146), адресованої ОСОБА_1 допомоги по частковому безробіттю на період карантину за грудень 2020 року травень 2021 року в розмірі 30 094,18 грн.; зобов`язати Київський міський центр зайнятості звернутися із поданням відповідно до вимог чинного законодавства до головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про повернення на поточний рахунок товариства з обмеженою діяльністю «Н-Транс» (код ЄДРПОУ 32918146), адресованої ОСОБА_1 допомоги по частковому безробіттю на період карантину за грудень 2020 року травень 2021 року в розмірі 30 094,18 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем «Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.202 №306, оскільки в період за який відбулося нарахування допомоги по безробіттю на період карантину між ним та роботодавцем було оформлені трудові відносини. Також зазначає, що положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №635, якою було внесено зміни до Постанов КМУ від 19 вересня 2018 р. № 792 і від 22 квітня 2020 р. № 306, не передбачено повернення Роботодавцем коштів (допомоги) Фонду, які адресувалась працівнику звільненому з роботи відповідно до частини 1 статті 38 КзПП України. Більше-того, положення Постанови КМУ від 16.06.2021 №635 не мають зворотної дії у часі, зокрема до правового регулювання процедури нарахування та виплати допомоги по частковому безробіттю за період: за період: грудень 2020 р. - травень 2021 р., відповідно до приписів статті 58 Конституції України

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначає, що відсутні підстави для повернення коштів на рахунок роботодавця, оскільки положеннями пункту 6 Порядку №306 та ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що право на допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, мають усі застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 у період з 04.07.2017 по 23.10.2021 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС» на посаді юрисконсульта та начальника юридичного відділу.

01.07.2020 між Печерською районною філією Київського міського центру зайнятості та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС» (далі-роботодавець) було укладено договір №660 про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Предметом Договору є надання центром зайнятості роботодавцю коштів, передбачених у бюджеті, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі Фонд) для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі карантин), відповідно до Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. №306 із змінами внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 453 (далі за текстом Порядок), у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності.

Відповідно до пункту 2 розділу 5 Договору, Роботодавець зобов`язаний подавати щомісяця до 10 числа (до закінчення строку дії цього договору) центру зайнятості відомості про осіб відповідно до пункту 15 Порядку, що є підставою для перерахування коштів Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Відповідно до пункту 15 Порядку, Роботодавець виплачує допомогу працівникам у строк не більш як три робочих дні після надходження коштів на рахунок роботодавця: за. окремою платіжною відомістю для виплати допомоги (відомістю на виплату грошей).

На підставі поданих відомостей про осіб відповідно до пункту 15 Порядку, за період з квітня 2020 року по листопад 2020 року ТОВ «Н-Транс» щомісячно отримував від Київського міського центру зайнятості допомогу по частковому безробіттю та здійснював виплату даної допомоги працівникам, в тому числі допомоги яка адресувалась ОСОБА_1 .

На виконання вимог Порядку та умов Договору, ТОВ «Н-Транс» були подані Київському міському центру зайнятості відомості про осіб, в тому числі відомості по Позивачу, за період з грудня 2020 року по червень 2021 року, по яким Київським міським центром зайнятості не було здійснено виплати допомоги у зв`язку із відсутністю фінансування.

23.10.2021 р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням з підстав передбачених ч. 1 ст. 38 КзПП України, що підтверджується Наказом №01/23-10-к/тр від 23.10.2021 р. та записами в трудовій книжці.

01.11.2021 на поточний рахунок ТОВ «Н-Транс» надійшли кошти від Київського міського центру зайнятості для виплати працівникам ТОВ «Н-ТРАНС» допомоги по частковому безробіттю за період: грудень 2020 р. - травень 2021 р., в тому числі допомога по частковому безробіттю ОСОБА_1 сумі 30 094,18 (тридцять тисяч гривень 18 коп.) грн. Однак, як вбачається з повідомлення від ТОВ «Н-ТРАНС» за вих.№211102 від 02.11.2021 р., роботодавець повернув на розрахунковий рахунок відповідача адресовану ОСОБА_1 допомогу по частковому безробіттю в розмірі 30 094,18 грн. з наступних підстав: «у зв`язку із звільненням з роботи 23.10.2021 р. згідно Постанови КМУ від 16.06.2021 р. №635».

03.11.2021 ОСОБА_1 було направлено на адресу Київського міського центру зайнятості заяву, в якій Позивач просив перерахувати (повернути) Роботодавцю кошти для виплати Позивачу допомоги по частковому безробіттю на період карантину за грудень 2020 р. - травень 2021 р. в розмірі 30094,18 гривень.

Листом від 10.11.2021 року за №05-2720/10-23/21 Київському міському центру зайнятості ОСОБА_1 було відмовлено в поверненні на поточний рахунок Роботодавця суми допомоги по частковому безробіттю адресованої Позивачу. Підставою відмови в поверненні коштів є положення пункту 6 Порядку №306 та ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: право на допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, мають усі застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.

Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI) визначено, що зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Законом України № 5067-VI «Про зайнятість населення» встановлено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI) для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:

1) заяву у довільній формі;

2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;

3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;

4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності

Статтею 471 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції чинній на момент звернення відповідачем з заявою про призначення допомога по частковому безробіттю на період карантину) визначено підстави надання такої допомоги та коло осіб, які мають право на її отримання.

Відповідно до частини 1 статті 471 цього Закону допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (надалі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.

Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.

За частиною 3 статті 471 цього Закону право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).

Механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначено Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), в разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу в зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини.

Відповідно до пункту 6 Порядку, виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини (крім осіб, які працюють у роботодавця за сумісництвом).

Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства встановлено право застрахованої особи, з якою роботодавцем оформлено трудові відносини, на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, на підставі звернення роботодавця для її виплати. Головною умовою виплати працівникам допомоги по безробіттю на період карантину, в разі втрати ними частини заробітної плати, є наявність трудових відносин між роботодавцем та працівником.

У відповідності до ч. 6 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Аналогічні положення за змістом положення закріплені у п.20 Порядку, згідно якого в разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 частини першої статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України, кошти, отримані роботодавцем, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої звільненій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

За умовами ч.7 ст. 471 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва. Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину у разі, якщо роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, вживалися заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю на період карантину з причин виробничого характеру.

Як встановлено судом, на звернення позивача Київським міським центром зайнятості листом від 10.11.2021 року за №05-2720/10-23/21 надано відповідь, якою було відмовлено в поверненні на поточний рахунок Роботодавця суми допомоги по частковому безробіттю адресованої Позивачу. Як вбачається із змісту даної відповіді, підставами у відмові в поверненні коштів є положення пункту 6 Порядку №306 та частини З статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: право на допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, мають усі застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.

Порядок надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, її розмір, строки надання, а також порядок повернення коштів, спрямованих на фінансування такої допомоги, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 47-1 Закону № 5067-VI).Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 р. № 306 ( Порядок № 306, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5 Порядку № 306 передбачено, що сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності та протягом 30 календарних днів після завершення карантину в разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 306 фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину може здійснюватися в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 306 роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) діяльності.

Абзацами першим та другим пункту 10 Порядку № 306 встановлено, що рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається обласним або Київським міським центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

Порядком № 306, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, в тому числі працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою. Сума допомоги по частковому безробіттю надається роботодавцям із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва за період проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Як, встановлено судом 01.07.2020 між Печерською районною філією Київського міського центру зайнятості та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС» було укладено договір №660 про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З Порядку №306 та укладеного договору слідує, що відносини по наданню допомоги по частковому безробіттю на період карантину виникають виключно між центром зайнятості та роботодавцем.

Як підсумок, суд дійшов висновку про те що позивачем порушений порядок звернення до центру зайнятості про надання допомоги по частковому безробіттю, оскільки він не є роботодавцем та не є фізичною особою-підприємцем. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Позивачем було оскаржено протиправні дії роботодавця щодо не виплати допомоги за період коли у роботодавця та позивача було оформлені трудові відносини, а також дії щодо повернення даних коштів на рахунки центру зайнятості.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено порушень прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача.

Доводи позивача, що викладені у позовній заяві, як підстава для задоволення позовних вимог, спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України Про судовий збір від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач Київський міський центр зайнятості (ЄДРПОУ 03491091, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Б).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.