Рішення № 111249443, 31.05.2023, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/487/23

Номер провадження 2/573/134/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

31 травня 2023 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Калініченко А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2023 року до суду надійшов вказаний позов, мотивований тим, що 04 березня 2007 року ОСОБА_1 підписала заяву з метою отримання у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредиту у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та отримала у користування кредитну картку. Надалі розмір кредитного ліміту збільшився до 38000 грн. Відповідачка свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 29 січня 2023 року у неї утворилася заборгованість у сумі 32444,72 грн. Посилаючись на викладені вище обставини, банк просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму боргу та сплачений судовий збір.

Ухвалою від 27 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 85).

09 травня 2023 року від представника відповідачки - адвоката Ейсмонта Є.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що в матеріалах справи відсутня Пам`ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг відповідачка не підписувала. Згідно із заявою позивача банком надано строковий кредит на 12 місяців з 04.03.2007 по 03.03.2008. Враховуючи, що строк договору закінчився 03.03.2008, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Нарахування відсотків та комісії не підтверджуються умовами договору. Позивачем не надано доказів на встановлення та зміну процентної ставки за згодою відповідачки, тому безпідставно нараховано і погашено 39114,64 грн відсотків, чим штучно збільшено тіло кредиту. Зважаючи на викладене, представник відповідачки просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та застосувати строк позовної давності (а. с. 92-94).

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, одночасно з позовом надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 77).

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник -адвокат ЕйсмонтЄ.А. у судове засідання також не з`явилися, останній подав клопотання про розгляд справи без їх з відповідачкою участі, просив відмовити у позові (а. с. 98).

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 04 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" із заявою позичальника №SUXRF111080141 про видачу строкового кредиту в сумі 2907 грн на строк 12 місяців з 04.03.2007 р. по 03.03.2008 включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 0,42% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 72,68 грн та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 грн в обмін на зобов`язання відповідача на повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії, зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку щомісячно в період сплати, за який приймається період з «20» по «25» числа кожного місяця. Позичальник повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 321,69 грн для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії а також інших витрат згідно з Умовами.

Для виконання зобов`язань Банк відкриває Позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам.

Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов.

Товар та/або інше майно Позичальника є предметом застави та відповідно до п. 2.3, 2.4, 2.5 Умов забезпеченням зобов`язань, інформація про товар (його найменування, вартість, заводський номер) визначені у супроводжувальних документах на товар, колії яких додаються до Заяви Позичальника. Товар належить/буде належати у майбутньому Позичальникові на правах власності.

Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується Предметом застави, складає 3860,28 грн. Предмет застави знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 4.2 Умов, при порушенні Позичальником зобов`язань із погашення Кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користуванням Кредитом в розмірі 10,0 % в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Відсоткова ставка за кредитом може змінюватися в залежності від змін облікової ставки НБУ чи в інших випадках, відповідно до п, 3.3 Умов (а.с.22).

До кредитного договору банк додав Умови та правил надання банківських послуг, які містять терміни та поняття, умови обслуговування, обов`язки банку та клієнта, права клієнта, відповідальність сторін та інші умови, які відповідачкою не підписані (а. с. 23-32).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 21 березня 2007 року їй було встановлено кредитний ліміт в сумі 500 грн на картку, який станом на 26 грудня 2022 року складає 0,00 грн (а. с. 20-21).

Як вбачається із заяви позичальника та довідки АТ КБ «ПриватБанк», цього не заперечувала і відповідачка, 04 березня 2007 року вона також отримала кредитну картку Універсальну № НОМЕР_2 з терміном дії до 01/09, яка уподальшому декілька разів перевипускалася і на яку вона постійно вносила кошти на погашення кредиту, у тому числі і ті, що отримала від позивача згідно із строковим кредитом від 04 березня 2007 року (а. с. 19, 22).

Згідно з розрахунками заборгованості за договором б/н від 04 березня 2007 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 29 січня 2023 року у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 32444,72 грн, яка складається з: 26539,93 грн заборгованість за кредитом; 5904,79 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом (а. с. 3-18).

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок надавати послуги, в т. ч. банківське обслуговування кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім осіб, яким закон надає пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договори приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, і споживач послуг банку лише приєднався до них, про що свідчить його підпис на тексті вказаного договору (статті 633,634 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, які були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

До матеріалів позовної заяви додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «ПриватБанк», які не містять відмітки про ознайомлення відповідачки з їх умовами та його підпису.

Також судом встановлено, що в анкеті-заяві позичальника, підписаній сторонами, не зазначено процентної ставки за користування кредитними коштами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, заява не містить строку повернення кредиту.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Такий правовий висновок зазначений і у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, постанові Верховного Суду від 24.02.2021 по справі №754/4211/18-ц.

Позивачем не доведено, що долучений до позовної заяви витяг є саме витягом з цих Умов, які розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Із наданогопозивачемрозрахункузаборгованості задоговором б/нвід 04березня 2007року,укладеного міжПриватБанком іклієнтом ОСОБА_1 ,та випискиза договоромб/нза періодз 04.03.2007-31.01.2023вбачається,що нею03травня 2019року булоповністю погашенозаборгованість передпозивачему сумі 11566,03 грн (а. с. з. 14, 45).

05 травня 2019 року відповідачкою знову витрачено кредитні кошти у сумі 19807,61 грн і, за інформацією позивача, з цього часу у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка станом на 29 січня 2023 року становить 32444,72 грн, у тому числі: 26539,93 грн заборгованість за кредитом; 5904,79 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Однак, згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 04 березня 2007 року, укладеного між ПриватБанком і клієнтом ОСОБА_1 , та випискою за договором б/н за період з 04.03.2007 - 31.01.2023 відповідачкою у період із 05 травня 2019 року до 29 січня 2023 року витрачено кредитні кошти в сумі 107852,92 грн, тоді як внесено на погашення заборгованості 120474,67 грн. Крім цього банк самостійно здійснював списання відсотків за використання кредитного ліміту в сумі 32216,92 грн.

Доказів погодження сторонами договору в письмовій формі такого порядку погашення відсотків позивачем не надано. Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами.

Отже, шляхом погашення відсотків за рахунок тіла кредиту банк безпідставно збільшив тіло кредиту.

Оскільки із розрахунка позивача вбачається, що відповідачкою отримано кредитні кошти в сумі 107852,92 грн, тоді як внесена сума коштів нею на погашення заборгованості за кредитом становить 152691,59 грн, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення заборгованості.

Представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову, застосувавши позовну давність, строк якої, на його думку, сплив ще у 2008 році.

Але суд зазначає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню саме з підстав їх необґрунтованості.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що 04 березні 2007 року відповідачка уклала з позивачем строковий кредитний договір на 1 рік і в цей же день отримала кредитну картку Універсальну, якою постійно користувалася з моменту її отримання і до січня 2023 року, а тому строк позовної давності на теперішній час не закінчився.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 01 червня 2023 року.

Суддя