Рішення № 111246699, 26.05.2023, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/705/23

провадження № 2/136/143/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2023 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач), через представника, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачі) та просив:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 28.03.2016 у розмірі 31575,13 грн, станом на 13.03.2023, яка складається: 25832,13 грн - заборгованість за кредитом; 5743,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 28.03.2016. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг». «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача AT КБ «ПРИВАТБАНК», публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публіку умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Станом на 13.03.2023, заборгованість відповідача складає: 25832,13 грн - за кредитом; 5743,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Ухвалою суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Суд, оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається зі змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку №б/н від 28.03.2016, відповідач ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку, однак крім анкетних даних відповідача не зазначено вид картки та бажаний кредитний ліміт. Наданий до позовної заяви витяг з Умов та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а паспорт споживчого кредиту був підписаний значно пізніше 17.08.2021. Представником позивача надано суду довідку про зміну умов кредитування де зазначалося, що відповідачу 12 разів змінювали кредитний ліміт за картковим рахунком. Згідно з довідкою про видачу кредитних карток відповідачу видавалися 3 різні картки. Разом з тим, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач станом на 13.03.2023, має заборгованість в сумі 31575,13 грн, яка складається: 25832,13 грн - заборгованість за кредитом; 5743,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як визначено в ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом було встановлено, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана відповідачем 28.03.2016, містить його анкетні дані, однак крім них не зазначено вид картки та бажаний кредитний ліміт.

Суд вважає таку анкету-заяву неналежним доказом про отримання кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі. При цьому передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника є надання останнім інформації про банківський картковий рахунок, на який кредитодавець має перерахувати необхідні позичальнику кошти.

Також наявний паспорт відповідача, копія якого ним була посвідчена 12.12.2021 значно пізніше після анкети-заяви.

Представником позивача надано суду довідку про зміну умов кредитування де зазначалося, що відповідачу 12 разів змінювали кредитний ліміт за картковим рахунком. Згідно з довідкою про видачу кредитних карток відповідачу видавалися 3 різні картки.

Суд вважає довідки про зміну кредитного ліміту та про видачу карток неналежними та недопустимими доказами існування заборгованості в заявленому представником позивача до стягнення розмірі, оскільки вони не містять обов`язкових реквізитів таких документів (вихідного номера та дати створення) у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що ці довідки стосуються саме кредитного договору, за яким представник позивача просив стягнути заборгованість з відповідача.

Суд вважає неналежним доказом наданий представником позивача витяг з Умов та Правила надання банківських послуг, оскільки він не містять підпису відповідача, отож не доведено, що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника (правова позиція Верховного Суду від 03.07.2019, у справі № 342/180/17/14-131цс19, Великої Палати). Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15). До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 (провадження №61-8915св19). Водночас суд вважає, що відомості отримані в результаті огляду веб-сайту своєю суттю є фіксацією на час такого огляду певного стану речей, відповідної інформації, отож не може достовірно спростувати чи підтвердити наявність станом на час написання анкети-заяви тієї чи іншої редакції Умов/Правил.

Суд вважає неналежним та недопустимим доказом виписку за договором, оскільки у ній відсутня інформація про те, яка саме картка є кредитною карткою, за якою позивач нарахував заявлену до стягнення заборгованість, з виписки вбачається, що операції здійснювалися за кількома картками.

Крім того, згідно п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018 форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Однак, зазначеним вимогам надана позивачем виписка не відповідає, оскільки не містить всіх обов`язкових реквізитів, зокрема: номеру особового рахунку, коду валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, а відтак не може бути прийнята судом в якості доказу проведених за рахунком операцій.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон №996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом №996-XIV.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц.

Сама по собі виписка з особового рахунку без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником не є підтвердженням наявності заборгованості. Вона є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, така виписка не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не відповідає вимогам Закону №996-XIV.

Суд зауважує, що ні під час звернення до суду із даним позовом, ні під час розгляду справи, представник позивача не надав доказів на підтвердження зарахування відповідачці кредитних коштів (первинних бухгалтерських документів).

Суд зауважує, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача не може бути підтвердженням існування заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки цей розрахунок не є первинним документом, він не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Суду не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі та розміру наданого кредиту, а також належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором саме у зазначеному в позовній заяві розмірі, а тому суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.03.2016 у розмірі 31575,13 грн, не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено суд відносить судові витрати понесені позивачем на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 258 259, 263, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ - 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО