Рішення № 111245471, 18.05.2023, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7475/17

Номер провадження 2/404/1126/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Тригубенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова група», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, просила суд стягнути з ПАТ «СК «Українська Страхова група» на свою користь суму страхового відшкодування з урахуванням інфляційних витрат в розмірі 27 897,41 грн., пеню в розмірі 3 414,06 грн. та три відсотки річних - 416,13 грн., а всього - 31 727,60 грн., стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 7 675,39 грн.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 15 лютого 2017 року відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Мітцубісі Лансер», д/н НОМЕР_1 рухалась в м. Кропивницькому по вул. Металургів, при цьому не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечного інтервалу, не впоралась з керуванням, в результаті чого скоїла зіткнення з належним позивачу транспортним засобом «Кіа Сід», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався на зустріч.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено її автомобіль та завдано матеріальної шкоди в розмірі 107 175,39 грн., що підтверджується звітом про оцінку автомобіля № 35/17 від 24 березня 2017 року.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2017 року, яка набрала законної сили, встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини відповідача ОСОБА_2 , внаслідок порушення нею вимог п. п. 2.36, 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП по договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності була застрахована в ПАТ «СК «Українська Страхова група», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн., франшиза - 500 грн.

Вказано, що 13 травня 2017 року на користь позивача страховою компанією було сплачено страхове відшкодування в розмірі 73 767,07 грн., що підтверджується банківською довідкою від 30 травня 2017 року. Проте, враховуючи ліміт відповідальності та розмір матеріального збитку, вважає, що страховою компанією не в повному обсязі здійснено виплату страхового відшкодування та з неї підлягають стягненню на користь позивача грошові кошти в розмірі 26 232,93 грн. (100 000 грн. - 73 767,07 грн.).

З урахуванням того, що виплату страхового відшкодування позивачу було здійснено частково 13 травня 2017 року, заборгованість становить 26 232,93 грн. та станом на 22 листопада 2017 року прострочення складає 193 дні, вважає, що зі страхової компанії підлягає стягненню несплачена сума страхового відшкодування з урахуванням інфляційних витрат - 27 897,41 грн., пеня - 3 414,06 грн. та три відсотки річних - 416,13 грн., а всього - 31 727,60 грн.

Оскільки, ліміту відповідальності недостатньо для покриття матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП та враховуючи франшизу, визначену страховим полісом, вважає, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 7 675,39 грн. (107175,39 грн. -100 000 грн. + 500 грн.).

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 грудня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2018 року визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

16 лютого 2018 року від представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова група» до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2018 року підготовче засідання відкладено.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2019 року по справі призначено судову товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2019 року провадження по справі поновлено та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 вересня 2019 року задоволено клопотання експерта та надано дозвіл на проведення автотоварознавчої експертизи по матеріалам справи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 липня 2020 року у зв`язку з отриманням висновку за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи провадження по справі поновлено та призначено підготовче засідання.

02 листопада 2020 року від представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова група» до суду надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням висновку судової автотоварознавчої експертизи.

24 лютого 2021 року представником позивача, адвокатом Репело О.В. поданого заяву про збільшення позовних вимог, відповідно якої він остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 105 377,09 грн. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Українська Страхова група» про стягнення суми страхового відшкодування з урахуванням інфляційних витрат, пені та трьох відсотків річних просив залишити без розгляду.

Зазначав, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, тому із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Відносини між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Українська страхова група», яким було застраховано автомобіль «Мітцубіші Лансер», д/н НОМЕР_1 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Крім того, договором (полісом) обов`язкового страхування № АІ/9632769 від 01 квітня 2016 року передбачено франшизу в сумі 500,00 грн.

Таким чином, різниця між виплаченою позивачеві страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За таких обставин саме відповідач ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити позивачеві ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , вважає за можливе взяти за основу звіт про оцінку автомобіля № 35/17 від 24 березня 2017 року, використаний ПАТ «СК «Українська Страхова група» при визначенні страхового відшкодування.

Згідно даного звіту, вартість відновлювального ремонту склала - 212 052,48 грн., а вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) -107 175,39 грн. Страховиком виплачено позивачеві 88 812,82 грн. (із розрахунку 107 175,39 грн. майнового збитку з урахуванням зносу - 500,00 грн. франшизи - 17 862,57 грн. ПДВ).

ПДВ в сумі 17 862,57 грн. входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто позивачеві страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.

Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 105 377,09 грн. із розрахунку 212 052,48 грн. - 88 812,82 грн. - 17 862,57 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2021 року прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 24 лютого 2021 року, підготовче засідання відкладено.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 липня 2021 року позовну заяву в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова група» про стягнення суми страхового відшкодування з урахуванням інфляційних витрат, пені та трьох відсотків річних залишено без розгляду.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 липня 2021 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено, витребувано з Регіонального сервісного центру МВС 3541 в Кіровоградській області відомості за ким зареєстрований транспортний засіб автомобіль марки Кіа Сід, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в період часу з листопада 2017 року по теперішній час.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

02 березня 2023 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли до суду пояснення, у яких вказано, що її цивільно-правова відповідальність була застрахована на момент ДТП в ПАТ «Страхова компанія «Українська Страхова група» згідно полісу обов`язкового страхування. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну 100 000 грн., франшиза 500 грн.

Згідно висновку №11/19 від 01 липня 2020 року вартість матеріального збитку автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складових, що підлягають заміні, складає 99 797,48 грн. з урахуванням ПДВ.

Суму страхового відшкодування в розмірі 88 812,82 грн., згідно платіжних доручень № 8864 від 13 травня 2017 року, № 303 від 09 січня 2018 року, № 304 від 09 січня 2018 року було виплачено позивачу на її картковий рахунок.

Згідно висновку № 11/19 від 10 липня 2020 року, розмір матеріального збитку транспортного засобу позивача з урахуванням зносу та без ПДВ складає 85 152,24 грн., тобто страхова компанія повністю відшкодувала збитки, спричинені ДТП.

Також вважає, що оскільки транспортний засіб позивача вибув з її володіння, тому вона втратила право на звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засідання заперечила проти позовних вимог, просила у його задоволенні позову відмовити.

Третя особа, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1,2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання , а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8,9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що 15 лютого 2017 року о 11 год. 10 хв. в м. Кропивницькому по вул. Металургів, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer 1.5 Invite», державний номер НОМЕР_1 , при русі не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечного інтервалу, не впоралась з керуванням, в результаті чого скоїла зіткнення з транспортним засобом «Kia Ceed», державний номер НОМЕР_2 , який рухався на зустріч. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями відповідач порушила п.п. 2.3б, 12.1, 13.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. ОСОБА_2 є винуватцем ДТП.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, провадження по справ про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням стоків накладення адміністративного стягнення. Постанова набрала законної сили 04 травня 2017 року.

ОСОБА_2 є винуватцем ДТП.

Цивільна відповідальність винуватця ДТП застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова група» за страховим полісом № АІ/9632769 з максимальним покриттям за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи 100 000 грн. та за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю у сумі 200 000 грн., розмір франшизи 500 грн.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків повинне мати місце у разі наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України така майнова шкода відшкодовується в і обсязі особою, яка її завдала, а ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Нормами ст. 1187 ЦК України передбачено - джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортного засобу, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання. Зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок не переробної сили або умислу потерпілого.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - розглядаючи позов про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з п. 6 вищезазначеної Постанови особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

16 лютого 2017 року відповідач звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова група» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від страхователя.

16 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова група» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від третьої особи.

Представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова група» було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, складено акт огляду транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Керуючись положеннями ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

На виконання вказаних норм Закону, страховик замовив оцінку пошкодженого транспортного засобу і відповідно до Звіту № 34/17 про оцінку автомобіля «Kia Ceed», державний номер НОМЕР_2 , складеного 23 березня 2017 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Kia Ceed», державний номер НОМЕР_2 , станом на 27 лютого 2017 року складає 107 175 грн. 39 коп.

Договором встановлено франшизу у розмірі 500 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська Страхова група» здійснило виплату на реквізитами, зазначеними в заяві про страхове відшкодування в розмірі 88 812,82 грн., що не заперечується позивачем.

Судом встановлено, що страховик вчасно провів огляд транспортного засобу позивача, перелік пошкоджень, вид робіт не викликав жодних зауважень з боку позивача, потім страховик замовив оцінку пошкодженого ТЗ, відповідно до цієї оцінки були визначено суму страхового відшкодування.

За приписами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року № 1074/8395 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до п. 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивача, транспортний засіб 2008 року випуску, тому за показником строку його експлуатації на момент ДТП (10 років) наявні підстави для обрахунку та застосування коефіцієнта фізичного зносу.

Не погоджуючись з розміром матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Kia Ceed», державний номер НОМЕР_2 , визначеного у Звіті № 34/17, відповідач заявила клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи. Відповідно до висновку експерта №11/19 від 01 липня 2020 року, матеріальний збиток, завданий власникові колісного транспортного засобу «Kia Ceed», державний номер НОМЕР_2 ( на дату ДТП 27 лютого 2017 року), складала 99 797,48 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом представник позивача зазначав, що відповідач, як винна особа у вчиненні ДТП зобов`язана сплатити позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 105 377,09 грн., із розрахунку 212 052,48 грн. (вартість відновлювального ремонту) 88 812,82 грн. (виплачено страховиком позивачу) 17 862,57 грн. ( ПДВ).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Отже, згідно зазначених вище вимог законодавства, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Крім того, відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином, при розрахунку вартості деталей, які потрібно замінити в ході відновлювального ремонту, необхідно застосування коефіцієнту фізичного зносу, поняття якого наведено в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика). Так згідно з п.1.6. Методики під поняттям «фізичний знос» розуміють втрату вартості колісного транспортного засобу (тобто автомобіля), його складників, яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей колісних транспортних засобів, його складників, порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу або його складників.

Необхідність застосування такого коефіцієнту також передбачено і статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Оскільки страховик виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справа № 686/17155/15-ц (провадження № 61-18840св18).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тобто, визначення предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частиною першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість вимог позивача щодо наявності матеріальної шкоди до відповідача та відмовляє в задоволенні позову.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: не встановлено.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: не встановлено.

Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: не встановлено.

Повний текст судового рішення складено 01.06.2023 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда