Рішення № 111239587, 01.06.2023, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/438/23

провадження №2/578/99/23

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2023 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника позивача - адвоката Кушнеренка Євгена Юрійовича, в інтересах дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , за участю органу опіки та піклування - Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, адреса місцезнаходження: вул. Левка Лук`яненка, 2-Д, м. Київ, 04212, код ЄДРПОУ 37445484 про позбавлення батьківських прав,

установив:

29.03.2023 представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; покласти на відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 01.06.2011 шлюб між сторонами було розірвано. Після припинення стосунків дитина залишилася проживати з матір`ю. Відповідач після припинення відносин між сторонами, жодного разу не ініціював зустрічі з дитиною та не цікавився її життям, дитина вже більше 10 років не бачила батька. Фактично батько самоусунувся від виконання своїх обов`язків щодо дитини та не приймає участі у його вихованні, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться здоров`ям та успіхами дитини, не хвилюється за його добробут. 07.10.2021 позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 і дитина вважає батьком саме теперішнього чоловіка позивачки.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 10.04.2023 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.05.2023 об 11:00 год, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, залучено у порядку ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування. В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін підготовче судове засідання було відкладено на 01.06.2023.

Відповідач у підготовче засідання не прибув. 12.05.2023 надіслав до суду заяву за вх. №1966 про визнання позову в повному обсязі.

У підготовче судове засідання 01.06.2023 позивач та його захисник не прибули, 05.05.2023 та 31.05.2023 від представника позивача надійшли заяви про розгляд справи без його участі та участі позивача, не заперечували проти ухвалення рішення у справі за результатами підготовчого засідання, просили не стягувати з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації у підготовче судове засідання не прибув, 23.05.2023 орган опіки надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, просив долучити до матеріалів справи висновок Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та врахувати його під час ухвалення рішення.

Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207цього Кодексу.

Згідно ст. 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав пред`явлений позов, про що свідчить його заява, визнання позову не суперечить закону, тому суд враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 200, ст. 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у підготовчому засіданні та ухвалити рішення у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є батьком дитини -ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 20.05.2009.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовного його дитини ОСОБА_2 позивач посилається, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, не цікавиться його здоров`ям.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При цьому за положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У ході розгляду даної справи судом встановлено, що з моменту розірвання шлюбу батько дитини ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина ОСОБА_2 , не цікавився його здоров`ям, не приймав участі у його вихованні при тому, що мати дитини не заперечувала проти спілкування батька з сином.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх обов`язків стосовно виховання дитини, не проявляє батьківської турботи, не цікавиться здоров`ям, не турбується про фізичний та духовний розвиток сина. Наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини.

Виходячи із оцінки доказів у справі таке ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, суд вважає свідомим та умисним, що дає підстави для обрання крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Нормами статей 12, 13 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно із частинами 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд з урахуванням інтересів дитини, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, враховуючи факт визнання відповідачем позову про позбавлення його батьківських прав, доходить висновку, що у ході розгляду справи встановлено беззаперечні докази повного відсторонення відповідача ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, а тому його слід позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч. 2 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Представник позивача у своїй заяві від 05.05.2023 просив суд в разі визнання позову відповідачем не стягувати з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись статтями 12, 13, 77, 81, 142, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Кушнеренка Євгена Юрійовича до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 відносно дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Орган опіки та піклування: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, адреса місцезнаходження: вул. Левка Лук`яненка, 2-Д, м. Київ, 04212, код ЄДРПОУ 37445484.

Суддя Ю.О. Зеря