Рішення № 111239160, 02.02.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2510/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної Поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди завданої протиправними діями та бездіяльністю органами досудового слідства та прокуратури, стягнення судових витрат -,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, свої вимоги мотивує тим, що постановою прокурора Сокальського району Львівської області Мисяк В.М. від 21.05.2009р, було порушено кримінальну справу № 168-0097 за ознаками злочину передбаченого ч.І ст. 366 КК України (службове підроблення), по тому факту, що, нібито, позивач як фізична особа-підприємець, будучи службовою особою, в період з квітня 2008р. по травень 2008р., склав і видав завідомо неправдиві довідки про доходи громадянам ОСОБА_2 за № 57 від 30.04.2008р. та ОСОБА_3 за № 69 від 23.05.2008р., і другому ОСОБА_4 за № 70 від 26.05.2008р. для пред`явлення в Сокальське відділення при ФЛРУ AT «Індекс-Банк», з метою отримання вказаними особами кредиту.

В ході досудового розслідування цієї кримінальної справи постановою старшого слідчого прокуратури Сокальського району Львівської області від 22.06.2009р., вже відносно позивача було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 222 КК (шахрайство з фінансовими ресурсами, що вчинені повторно) та ч. 1 ст. 366 КК, а його ж постановою від 24.06.2009р. його притягнено як обвинуваченого за ч.2 ст. 222 КК та ч.І ст. 366 КК. по цій кримінальній справі № 168-009.

30.06.2009р. по цій кримінальній справі № 168-0097 було складено обвинувальний висновок, про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 222 КК та ч.І ст. 366 КК, який був переданий в Сокальський районний суд.

В той час коли у Сокальському районному суді розглядалась вищевказана кримінальна справа за № 168-0097 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 222 КК та ч.І ст. 366 КК, постановою слідчого СВ Сокальського РВ ГУ МВС у Львівській області від 11.09.2009р. відносно нього було порушено іншу кримінальну справу за № 128-0997, за нібито скоєння ним злочину передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, шахрайство у великих розмірах), по факту, нібито, заволодіння ОСОБА_1 шахрайськими способом 24 545,00 Євро, які належали ОСОБА_5 , яка їх отримала як кредит у «ПриватБанку», та передала ОСОБА_1 для тимчасового використання в підприємницької діяльності, чого він ніколи не заперечував, в т.ч. коли Банк вимагав від неї повернення коштів.

02.02.2010р. по цій кримінальній справі за № 128-0997 прокурором Сокальського p-ну було затверджено черговий обвинувальний висновок про обвинувачення його за ч.3 ст. 190 КК України, який був переданий в Сокальський районний суд для розгляду по суті.

Постановою Сокальського районного суду від 05.02.2010р. цю кримінальну справу № 128-0997 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст. 190 КК України було об`єднано в одне провадження із справою № 168-0097 по його обвинуваченню за ч.2 ст. 222 КК та ч.І ст. 366 КК. яка знаходилась в провадженні голови суду Пахута С.О. ,

07.09.2011р. по цій кримінальній справі № 128-1287 прокурором Сокальського p-ну був затверджений обвинувальний висновок про обвинувачення мене за ч. 2 ст. 190 та ч.І ст. 366 КК України, який був переданий в Сокальський районний суд для розгляду по суті, та яку ним було об`єднано з першими двома справами, які вже розглядалися в суді.

В ході судового розгляду постановою прокурора прокуратури Сокальського району від 07.09.2012р.по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст. 222 КК , ч.І ст. 366 КК, ч.3 ст. 190 КК, та ч.2 ст. 190 КК України, змінено пред`явлене органами досудового слідства обвинувачення шляхом виключення обвинувачення за ч.2 ст. 222 КК України (шахрайство з фінансовими ресурсами, що вчинені повторно) із залишенням обвинувачення за ч.3 ст. 190 КК( шахрайство відносно ОСОБА_5 на 24 545 Євро); ч.І ст. 366 КК України (службове підроблення, видача довідок ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_6 ); та ч.2 ст. 190 КК України(заволодіння кредитними коштами ОСОБА_7 на суму 10 000грн).

Постановою Сокальського районного суду від 24.09.2012р. кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.І ст. 366 КК України, по факту службового підроблення при видачі довідок ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_6 через майже 4 роки з моменту відкриття цієї кримінальної справи та знаходження його протягом цього часу під слідством і судом, було закрито та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності.

Провадження у справі щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 190 КК, та ч.2 ст. 190 КК України суд продовжив, в т.ч. стосовно обвинувачення його за ч.2 ст. 222 КК України по епізоду кримінальна справа по якому була закрита вказаною вище постановою від 07.09.2012р. стосовно його обвинувачення за ч.І ст. 366 КК України, незважаючи на те, що прокурор у справі виключив такі його діяння за ознаками ч.2 ст. 222 КК України з обвинувачення, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Вироком Сокальського районного суду від 15.04.2013р. ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст. 190 та ч.З ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 5- и років позбавлення волі, але на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.01.2014р цей вирок Сокальського районного суду від 15.04.2013р. було скасовано, а справу повернуто на новий судовий розгляд в Сокальський районний суд у іншому складі суду, у зв`язку з істотним порушенням закону при його винесенні.

При новому судовому розгляді, постановою Сокальського районного суду від 24.10.2014р. кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 повернуто прокурору Сокальського району для організації додаткового розслідування з мотивів неповноти досудового слідства.

Прокуратурою Сокальського району справу для подальшого досудового розслідування було скеровано в СВ Сокальського РВ ГУ МВС у Львівській області, де по вказаних фактах в ЄРДР було внесено відомості та присвоєно номера 2 -х кримінальних проваджень, а саме № 12014140310001299 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та № 12016140310000089 за ч.3 ст. 190 КК.

Постановою прокурора Червоноградської місцевої прокуратури, в склад якої ввійшла Сокальська районна прокуратура після реорганізації органів прокуратури, об`єднано два кримінальні провадження в одне № 12014140310001299 за ч.2, З ст. 190 КК Украйни,

Через півтора року після направлення цієї справи на додаткове розслідування, постановою слідчого Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області від 18.05.2016р. це кримінальне провадження за № 12014140310001299 було закрито на підставі п.2 ч.І ст. 284 КПК, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень передбачених ч.2, 3 ст. 190 КК Украйни.

Проте, постановою заступника прокурора Львівської області від 09.06.2016р. цю постанову слідчого було скасовано, а матеріали справи скеровано для проведення подальшого досудового розслідування, яке тривало ще майже 2 роки.

Після цього, черговою постановою прокурора Сокальського відділу Червоноградської місцевої прокуратури від 08.04.2018 року позивач отримав 25.10.2018 року при супровідному листі Сокальського відділу Червоноградської місцевої прокуратури від 25.10.2018р., це кримінальне провадження за № 12014140310001299 було вчергове і кінцево закрито на підставі п.2 ч.І ст. 284 КПК, у зв`язку з, відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень передбачених ч.2, 3 ст. 190 КК Украйни.

Після отримання такої постанови про закриття цього кримінального провадження вказаною постановою від 8.04.2018 року, в цьому ж році, звернувся в Сокальський районний суд з позовом про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями та рішеннями органів прокуратури, суду і досудового розслідування відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.12.2018 року, в зв`язку з тим, що одним із Відповідачів у вказаній справі був Сокальський районний суд, визначено підсудність цієї справи за Червоноградським міським судом, розгляд якої триває.

Після того, як суд розпочав розгляд вказаної справи, постановою,від 27.03.2019 року копія додається, тодішній перший заступник прокурора області О. Русецький з надуманих підстав, щоб уникнути на деякий час відповідальності в цивільному порядку за незаконні дії відносно ОСОБА_1 органами прокуратури слідства і суду, практично через рік, скасував постанову прокурора Червоноградського відділу прокуратури Буцького Б.В. від 08.04.2018 року про закриття цього кримінального провадження № 12014140310001299, розпочатого 28.11.2014 року.

З цього часу, тобто вже більше 2-х років, по цьому кримінальному провадженні взагалі нічого не робиться, ніяких рішень не приймається, провадження не закривається, хоч всі розумні строки для прийняття законного рішення давно сплили.

Такий стан, вигідний прокуратурі області, і теперішній Червоноградській окружній прокуратурі для того, щоб мати можливість заперечувати мій позов про відшкодування моральної шкоди завданої неправомірними діями органів, слідства, прокуратури та суду, який знаходиться на розгляді Червоноградського міського суд, - тим, що розслідування не завершене.

Таким чином, обмеження його прав розпочалось ще в 2009 році і триває вже 12 років до сьогодні.

Отже, предметом цієї справи є порушення розумних строків під час досудового розслідування і його неефективність, зокрема, після скасування постанови про закриття даного кримінального провадження від 27.03.2019 року і неприйняття рішення відповідно до ст 219 КПК України якою визначено конкретні строки для завершення роезілдування та прийняття рішення.

Із покликанням на ст. 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просить стягнути із відповідачів на його користь 300 000грн. моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.

У відзиві на позовну заяву представник Держави Україна в особі Головного управління Національної Поліції у Львівській області надав пояснення в яких зазначив, що Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу незаконних дій посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури у зв`язку з чим йому була б завдана моральна шкода, позовна заява не містить жодних доводів чим саме підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чим позивач керувався при оцінюванні в матеріальній формі заподіяної йому шкоди, а також не доведено наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача.

Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

В Даному випадку ОСОБА_1 вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовував порушенням розумних строків досудового розслідування органами прокуратури та органом розслідування, його неефективність, і бездіяльність щодо неприйняття кінцевого рішення у строк передбачений Законом, а тому просять повністю відмовити у позовних вимогах.

Відповідно до Відзиву поданого представником Львівської обласної прокуратури, посилається на те, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою, а також понесені витрати.

Підсумовуючи наведене, вважають, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.

ОСОБА_1 у відповіді на Відзиви зазначив, Доводи відзивів Відповідачів узгоджені між собою зводяться до наступного:

Відзив ГУНПу Львівській області:

1.1) Заперечення охоплюють кримінальне провадження в повному обсязі, з вказівкою на те що я не згідний із діями та процесуальними рішеннями, які приймались слідчим і прокурорами у кримінальному провадженні (в цілому авт), % в якому позивач мав статус обвинуваченого, в той час коли в його позові йдеться про період який слідує від скасування постанови про закриття кримінального провадження від 27.03.2019 року, у якому ОСОБА_1 є свідком, а інші обставини в позові зазначені як передумови досліджуваних подій.

1.2) Відповідач вказує про ненадання ним доказів, які встановлюють заподіяння йому фізичного болю та страждань у зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням та здоров`я, а також переживання душевних страждань, які зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою, зокрема не надано відповідного висновку експерта.

1.3) Зазначає про необхідність залучення співвідповідачем відповідний орган Державного казначейства України;

1.4) Стверджує що неналежне досудове розслідування оскаржується в рамках кримінального провадження;

Відзив Львівської обласної прокуратури:

2.1 ) Заперечення цього Відповідача охоплюють період кримінального провадження від 24.10.2014 року, з нагадуванням того що у 2009 році позивач якби повністю визнавав вину у інкримінованих йому злочинах будучи в статусі обвинуваченого, із зазначенням того що необхідно виконати вказівки викладені в ухвалі суду від 24.10.2014 року, хоча знову ж таки в його позові йдеться про період який слідує від скасування постанови про закриття кримінального провадження від 27.03.2019 року, у якому ОСОБА_1 є свідком, а інші обставини в позові зазначені як передумови досліджуваних подій.

2.2) Посилається на приписи ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду»;

2.3) Стверджується, що ним не доведено факт заподіяння йому моральних страждань, причинно - наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою мою шкодою.

Вважає, доводи цих Відповідачів, такими що не спростовують обгрунтувань його позову та не заслуговують на увагу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити. В обґрунтування вимог зіслалися на доводи викладені ними у позовній заяві.

Представник відповідача Держави Україна в особі Головного управління Національної Поліції у Львівській області в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причину неявки.

Представник відповідача Львівської обласної прокуратури в судовому засіданні позовних вимог не визнала, підтримала заперечення вимог позивача, що викладені у відзивах.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази в справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою прокурора Сокальського району Львівської області від 21.05.2009р. стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Постановою старшого слідчого прокуратури Сокальського району Львівської області від 22.06.2009р., вже відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 222 КК (шахрайство з фінансовими ресурсами, що вчинені повторно) та ч. 1 ст. 366 КК, а його ж постановою від 24.06.2009р. ОСОБА_1 притягнено як обвинуваченого за ч.2 ст. 222 КК та ч.І ст. 366 КК. по цій кримінальній справі № 168-009.

Постановою Сокальського районного суду від 05.02.2010р. цю кримінальну справу № 128-0997 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст. 190 КК України було об`єднано в одне провадження із справою № 168-0097 по моєму обвинуваченню за ч.2 ст. 222 КК та ч.І ст. 366 КК.

Постановою Сокальського районного суду від 24.09.2012р. кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.І ст. 366 КК України, по факту службового підроблення при видачі довідок ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_6 було закрито та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності.

Вироком Сокальського районного суду від 15.04.2013р. позтвача визнано винним за ч.2 ст. 190 та ч.3 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 5- и років позбавлення волі, але на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.01.2014р цей вирок Сокальського районного суду від 15.04.2013р. було скасовано, а справу повернуто на новий судовий розгляд в Сокальський районний суд у іншому складі суду, у зв`язку з істотним порушенням закону при його винесенні.

Постановою прокурора Червоноградської місцевої прокуратури, в склад якої ввійшла Сокальська районна прокуратура після реорганізації органів прокуратури, об`єднано два кримінальні провадження в одне № 12014140310001299 за ч.2, З ст. 190 КК Украйни.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, передбаченого, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно положень ч.1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що на правовідносини, що виниклі між сторонами розповсюджується Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом в період із 21.05.2009 року до даного моменту тобто більше 12 років.

Згідно вимог ч.3 ст. 12 Закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таким чином Закон визначає мінімальну межу відшкодування розміру моральної шкоди. Законодавець не визначив верхньої межі визначення розміру моральної шкоди.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у Постанові від 20.09.2018 року справа № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18 розмір мінімальної зарплати визначається згідно розміру на час звернення із заявою про відшкодування: «суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що на підставі положень Закону № 266/94-ВР позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Разом з тим суди не врахували, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.»

Як зазначає позивач, в період перебування під слідством та судом його життя значно погіршилося, що призвело до нервових зривів.

За таких обставин, суд встановивши всі обставини справи та з`ясувавши доводи сторін, обґрунтування позивачем своїх вимог, розмір моральної шкоди, а також виходячи з принципу співмірності, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у розмірі, як гарантований в даному випадку законом, а саме 250 000грн.

Відтак, позовну вимогу позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 300 000грн., суд задовольняє частково, на суму 250 000грн.

В свою чергу, згідно із ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пунктів 13, 17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, відшкодування громадянинові шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування чи прокуратури провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.

Пункт 35 Порядку передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

За таких обставин, у випадку прийняття судом рішення про відшкодування особі шкоди за рахунок державного бюджету, Державна Казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів відповідно до покладених на неї законом обов`язків.

Отже, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у рішенні таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номери чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

В свою чергу, згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір несправляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3000грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно акту про надання послуг адвоката та квитанції до прибуткового касового ордера, встановлено, що позивачем сплачено адвокату Бордюк М.Й. 3000грн. за надану правову допомогу.

Таким чином, суд знаходить доведеними судові витрати на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі, які понесені позивачем та за правилами статті 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди завданої протиправними діями та бездіяльністю 250 000 ( двісті п"ятдесят тисяч) гривень та 3000 (три тисячі) понесених витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О. А. Веремчук