Рішення № 111225185, 18.05.2023, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.05.2023

Справа № 334/3607/23

Провадження № 2-а/334/45/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Коломаренко К.А., розглянувши в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування постанови та закриття справи,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування постанови серії БАБ №624209 від 26.04.2023 року та закриття справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.04.2023 року поліцейським СРПП ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Дзигун В.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №624209 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 гривень. Відповідно до постанови позивач 26.04.2023 року о 16-10 годині в Запорізькому районі, на автошляху між с. Долинське та Мар`ївка, водій, керуючи транспортним засобом поза населеними пунктами не ввімкнув ближнє світло фар або денні ходові вогні на транспортному засобі, не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив пп. 9.8, 2.3 «в» ПДР України. З винесеною постановою позивач не згодний, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням суб`єктом владних повноважень обставин, що мають значення для цієї справи, невідповідністю зроблених ним висновків, а також очевидним порушенням з боку останнього законодавства. Зазначає, що ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі був пристебнутий, проте через прохання поліцейського відкрити багажне відділення автомобіля та надати документи був вимушений відстебнутися. До того ж ОСОБА_1 надав інспектору поліції пенсійне посвідчення по інвалідності другої групи, проте поліцейський проігнорував те, що п. 2.3 «в» дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки. Крім того, просить стягнути витрати на правову допомогу у сумі 2500 гривень.

Ухвалою судді від 09.05.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк подання заяв по суті спору, витребувано у відповідача докази.

Ухвалу суду разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено відповідачу та третій особі.

18.05.2023 року від відповідача Головного управління національної поліції в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву з доданими до відзиву доказами, а саме: копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №624209 від 26.04.2023 року; копія рапорту від 26.04.2023 року; копія довідки з бази даних ІПН НПУ від 26.04.2023 року о 16-20 год., підстава: «Перевірка документів водія транспортного засобу»; компакт-диск з відеозаписом від 26.04.2023 року, зафіксований на службовий відеореєстратор. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що доказом вини Позивача в порушенні ПДР України, а саме: керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом NISSAN LEAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , не пристебнутим паском безпеки є відеозапис, здійснений поліцейським СРПП відділу поліції №6 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшим сержантом поліції Дзегун Володимиром Миколайовичем на відеореєстратор «GLOBEX» № DSJ 101485760 зроблено відеозапис № DSJ 00000000 000000 від 26.04.2023 року (час запису 16:08:03), на якому саме й зафіксовані вчинені Позивачем адміністративні правопорушення, що передбачені ч.2 ст. 122, ч.5 ст. 121 КУпАП. Крім того, обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Постанову було винесено з дотриманням порядку розгляду справи, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень інспектора в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури т з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Вважає, що підстав для задоволенню позову немає, оскільки відповідачем правомірно накладено на Позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення ПДР. Заявлені до стягнення з відповідача судові витрати, понесені позивачем на професійну правову допомогу вважає документально не підтвердженими, а отже відсутні підстави для відшкодування таких витрат.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що 26.04.2023 року поліцейським СРПП ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Дзигун В.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №624209 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 26.04.2023 року о 16-10 годині в Запорізькому районі, на автошляху між с. Долинське та Мар`ївка, водій, керуючи транспортним засобом поза населеними пунктами не ввімкнув ближнє світло фар або денні ходові вогні на транспортному засобі, не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив пп. 9.8, 2.3 «в» ПДР України, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 122 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2КАСУкраїни завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст.5КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст.122КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Пунктом 11 ч. 1 ст.23Закону України«Про національнуполіцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 1.9.ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 9.8ПДР України регламентовано, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар.

Частина 2 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п. 2.3 «в» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020).

Частина 5 ст. 121 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно зі ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою ст.279КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно з вимогами ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно з статтею 283КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від23.12.2005№14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з матеріалів справи, виносячи вказану постанову працівник поліції в порушення вимог ст.252, 280, 283КУпАП не зазначив належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які ним були зібрані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч. 5 ст. 121КУпАП та якими спростовуються заперечення останнього щодо не вчинення цього правопорушення, зокрема, не було зафіксовано покази свідків та відсутні інші джерела доказування, які б давали можливість суду перевірити підстави притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, не зазначено конкретний підпункт пункту 9.8 ПДР України.

Також в оскаржуваній постанові у графі 7 «до постанови додаються» відсутні будь-які записи про долучення до постанови фото та відеоматеріалів, при цьому вказаного відео на вимогу суду.

Водночас, до відзиву на позовну заяву представник відповідача долучила відеозапис № DSJ 00000000 000000 від 26.04.2023 року, зроблений на відеореєстратор «GLOBEX» № DSJ 101485760, проте вказаний відеозапис не є належним та допустимим доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 та не приймається судом до уваги, оскільки з відеозапису неможливо встановити чи був пристебнутий позивач паском безпеки. Крім того, неможливо встановити факт керування автомобілем «Nissan leaf» саме водієм ОСОБА_1 та саме за межами населеного пункту. З відеозапису вбачається лише марка автомобіля, проте неможливо ідентифікувати автомобіль за державним номерним знаком.

Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушень, зокрема керування транспортним засобом поза межами населеного пункту з неувімкненим ближнім світлом фар та не пристебнутим ременем пасивної безпеки, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №624209 від 26.04.2023 року, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.122, ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідачем суду не подано.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 77КАСУкраїни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 72КАСУкраїни доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90КАСУкраїни суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що позивач заперечив свою провину у вчиненні правопорушень, Суд вважає, що провина позивача у порушенні Правил дорожньогоруху України та вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.122, ч. 5 ст. 121 КУпАП, не доведена, в той час, як відповідно до ч.2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак представником відповідача не надано суду доказів, які б спростували пояснення позивача та доводили правомірність винесеної постанови.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст.286КАСУкраїни за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №624209 від 26.04.2023 року є підставним та підлягає до задоволення, шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.

Згідно із ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Представництво інтересів ОСОБА_1 здійснює адвокат Стариченко Микола Петрович на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 Серії АР №1040532 адвокатом Стариченко М.П., що виданий адвокатом Страченко М.П..

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4, 5 ст. 134 КАС України).

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

В даному випадку, адвокатом Стариченко М.П. долучено копію договору про надання правничої допомоги №б/н від 04.05.2023 року, копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 04.05.2023 року, копію акта виконаних робіт від 05.05.2023 року та копію розрахункової квитанції Серії СЖТІ №898319 від 05.05.2023 року.

З розрахункової квитанції Серії СЖТІ №898319 від 05.05.2023 року вбачається, що адвокат Стариченко М.П.. прийняв від клієнта ОСОБА_1 гонорар в розмірі 2500,00 гривень за складання позовної заяви.

Вказана сума, на думку суду є співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання), що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 Серії НОМЕР_3 , виданого 02.11.2022 року, а тому відповідно до п.9 ч.1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» є звільненим від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, з відповідача Головного управліннянаціональної поліціїв Запорізькійобластіза рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави підлягає стягнення в сумі 536,80 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управліннянаціональної поліціїв Запорізькійобласті,третя особа: ОСОБА_2 ,про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Визнати протиправноюта скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №624209 від 26.04.2023 року, винесену поліцейським СРПП ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Дзигун В.М., якою на ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.5 ст.121 КУпАП та накладено стягнення штраф у розмірі 50 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.ст.121КУпАП - закрити.

Стягнути з Головного управліннянаціональної поліціїв Запорізькійобласті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати за надання правничої допомоги в сумі 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Стягнути з Головного управліннянаціональної поліціїв Запорізькійобласті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в сумі 536,80 гривень (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головного управління національної поліції в Запорізькій області, код ЄДРПОУ: 40108688, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29.

Суддя: Коломаренко К. А.