Рішення № 111224204, 22.05.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9212/22

2/760/4931/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Соколовській А.А.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про участь батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про участь батька у вихованні дитини.

Позов обґрунтовується тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.09.2017 року, який 18.04.2022 року було розірвано за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва.

Від цього шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки відповідач не бажав утримувати дитину, Солом`янським районним судом м. Києва 13.12.2021 року був виданий судовий наказ про стягнення аліментів, які на даний час стягуються з боржника у примусовому порядку (ВП 68576242). Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідач за період з грудня 2021 року по червень 2022 року має заборгованість в розмірі 7892,30 грн.

Посилається, що сімейне життя не склалося через систематичне застосування домашнього насильства з боку відповідача по відношенню до позивачки та її малолітнього сина.

Акти домашнього насильства (діяння як психологічного, так і економічного та фізичного насильства) в різних проявах почали вчинятись систематично після народження у сторін спільного сина.

Так, спочатку відповідач зводив іншим людям на позивача наклепи, згодом почав грубо поводитись з нею, шантажувати, погрожувати, що вб`є, не дозволяв їй спати поряд з немовлям, не дозволяв давати дитині призначені лікарем ліки, які вважав недоречними. Останнім часом відповідач почав проявляти протиправні дії відкрито, зокрема, в присутності сторонніх осіб, при цьому з кожним разом його поведінка стає агресивнішою, ніж була до цього.

У зв`язку з цим наприкінці весни - початку літа 2021 року позивачка заявила про бажання розірвати шлюб. Відповідач сприйняв це вкрай негативно і став виганяти її з квартири, де вона зареєстрована та постійно проживає разом з сином, та створювати їй умови неможливого сумісного проживання: постійні образи та погрози, нецензурна лайка, погрози, псування та викрадення особистих речей позивача.

Окрім цього, відповідач з метою вигнати позивачку та «покарати» її став використовувати їх спільну дитину як інструмент тиску, а саме: став заявляти їй, що він визначить місце проживання дитини з собою, а її позбавить батьківських прав.

Для цього він став чинити психологічне насилля над дитиною: налаштовувати малолітнього ситна проти матері і просити, щоб хлопчик говорив та повторював батькові слова, після чого записував все на мобільний телефон.

Так, дитина під час прогулянки подряпала обличчя на гойдалці. Батько попросив дитину сказати на мобільний телефон, що це його вдарила мати. Як тільки мати запитала сина, чому він так сказав, той відповів, що тато сказав, що це така гра, і попросив це сказати. При цьому відповідач став повідомляти такі завідомо неправдиві факти у компетентні органи з заявами про те, що мати б`є дитину, відмовилася від неї, не любить і не цікавиться нею.

Також батько постійно нецензурно лається в присутності дитини, через що чотирирічна дитина також застосовує нецензурну лайку. Така виховна поведінка відповідача свідчить про те, що батько чинить психологічне насильство над дитиною, змушуючи її брехати, а також створює у свідомості дитини спотворений образ матері, нормальних сімейних цінностей.

Спотвореність виховної поведінки відповідача вбачається і в тому, що батько не намагається розвивати дитину інтелектуально, а маніпулює примітивно-фізіологічними потребами дитини, намагаючись відігравати роль тата-свята та тата-балагура, з яким завжди весело та все дозволено, після чого дитина перезбуджується під час гри, починає вередувати, а відповідач навіть не намагається заспокоїти дитину, вирівняти її психоемоційний стан.

Після оголошення в Україні воєнного стану та систематичних обстрілів м. Києва позивачка неодноразово наполягала на евакуації з м. Києва до західного регіону країни. Відповідач погоджувався виїхати, але виключно разом з ним. Після того, як його на залізничному вокзалі м. Києва зняли з потяга, він став перешкоджати позивачці виїзду з дитиною у безпечне місце. І лише втручання сторонніх осіб дозволило їй з дитиною евакуюватися у безпечне місце до м. Дрогобич.

Після прибуття до м. Дрогобич позивачка забезпечила дитині безпечні та комфортні умови проживання, відвідування дитячого садочку, дозвілля, тощо.

Відповідач регулярно спілкується по відеозв`язку з сином. При цьому, відповідач регулярно звертається до компетентних органів, зокрема, до правоохоронних органів, служб у справах сім`ї в м. Києві та м. Дрогобич, повідомляючи неправдиві відомості про те, що позивач, начебто, викрала дитину, тощо.

Окремо зауважує, що, навіть, враховуючи нестабільну ситуацію в країні, позивач забезпечує нормальні умови проживання, виховання та розвитку малолітнього сина у м. Дрогобич. У дитини наразі сформований режим дня, відповідно до якого дитина: о 08.00 год. прокидається; у період 14.00 - 16.00 год. має денний сон; о 21.00 год. лягає спати.

У будні дні син відвідує місцевий дитячий садок. При цьому мати постійно займається його активним розвитком за місцем проживання.

Зауважує, що відповідач працює в Обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Супутник» на посаді охоронця та має встановлений графік роботи охоронця - доба через три доби, а також за сумісництвом двірником, графік роботи якого відсутній, а обсяги і терміни виконання робіт визначаються виробничими потребами і контролюються головою кооперативу.

Відповідач регулярно спілкується з сином по телефону, а також приїздить до м. Дрогобич та бачиться з сином за місцем його проживання. При цьому, відповідач не бажає узгодити з позивачем графік своїх відвідань дитини та їх тривалість, не бажає враховувати режим дня дитини, стан здоров`я.

Спілкуючись з дитиною, відповідач постійно наполягає на тому, що поверне дитину до м. Києва будь-якою ціною, пропонує дитині збирати речі тощо. Наведені факти свідчать про те, що відповідач без згоди позивача та всупереч інтересам безпеки може вивезти дитину до м. Києва. Зауважує, що по м. Дрогобич з часу оголошення воєнного стану не було завдано жодного удару чи пострілу, а по м. Києву - величезна кількість.

Таким чином, позивачка вважає, що у найкращих інтересах дитини буде встановлення такого графіку спілкування відповідача з сином, який буде враховувати: режим дня дитини, зайнятість дитини у дошкільних навчальних закладах, а зустрічі відповідача будуть проводитися виключно у присутності позивачки або представника органу опіки за місцем проживання у м. Дрогобич Львівської області.

Зокрема, просить встановити графік спілкування відповідача з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності матері та/або представника Відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради: кожної другої суботи місяця з 10.00 год. до 20.00 год. в межах м. Дрогобич.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.08.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Відповідач 29.09.2022 року звернувся із зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, в якому просить йому визначити порядок спілкування зі своїм сином за наступним графіком: кожні перші та треті вихідні дні кожного місяця - з 16.00 год. п`ятниці до 21.00 год. неділі, а також в літній період - 1,5 місяці з батьком.

Обов`язок забирати з дитячого садка в п`ятницю або з місця перебування матері та відвозити до дитячого садка або до місця перебування матері відповідач бере на себе.

Спілкування його з сином має відбуватися без присутності позивачки та/або третіх осіб на території його фактичного проживання (орендованого житла) або на його розсуд.

Також просить зобов`язати позивачку не чинити йому перешкодити у спілкуванні з сином та повідомляти його як батька, про термін від`їзду та місце перебування сина за межі місця проживання шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом та повідомленням) не пізніше за 10 днів перед від`їздом.

Вважає викладені в позові обставини такими, що не відповідають дійсності, та в обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що він неодноразово звертався до служби у справах захисту дітей з питань неналежного виховання дитини з боку матері, порушення нею прав та ігнорування інтересів дитини.

Так, вказує, що позивачка почала проживати з іншим чоловіком та перешкоджала йому як батьку у спілкуванні з сином. Тому 14.02.2022 року він звернувся із заявою до служби у справах захисту дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації з заявою про встановлення графіку побачень з дитиною, яка внаслідок воєнних дітей розглянута не була.

Стверджує, що з початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну позивачка залишила сина зі відповідачем за місцем їх реєстрації, а сама проживала зі своїм співмешканцем за місцем його проживання.

24-го та 25-го лютого позивачка лише на пару годин приходила додому, на ніч не залишалася, дитину з собою не забирала, що підтверджується актом від 16.06.2022 року.

01.03.2022 року позивачка зі своїм співмешканцем під час повітряної тривоги, коли відповідач біг з дитиною до укриття, на вулиці насильно забрала у нього дитину та зникла у невідомому напрямку. З цього приводу він звертався і до правоохоронних органів, і до служби у справах захисту дітей.

Через деякий час в телефонному режимі позивачка повідомила, що вона з сином знаходяться у м. Трускавець, потім сказала, що вони переїхали до Львова . Однак повідомити точну адресу проживання відмовилася.

За його запитами до Трускавецької і до Львівської міських рад отримав відповіді, що позивачка з сином зареєстровані як тимчасово переміщені особи.

Після чергового звернення до Служби у справах захисту дітей Солом`янської адміністрації м. Києва йому повідомили, що позивачка перебуває у м. Дрогобич Львівської області, у зв`язку з чим він звернувся з заявою до служби у справах захисту дітей виконкому Дрогобицької ради.

Після цього звернення позивачка запросила його на зустріч з сином до м. Дрогобич та зазначила адресу.

Хоча позивачка й подзвонила згодом та, посилаючись на, начебто, хворобу сина, заборонила приїжджати для побачення з дитиною, то відповідач, так як таку зустріч було обумовлено раніше, приїхав до м. Дрогобич 01.07.2022 року та намагався знайти свого сина.

Однак за адресою, вказаною позивачкою в листуванні, знаходилась школа, на його телефонні дзвінки позивачка не відповідала.

Після звернення до місцевих правоохоронних органів з відповідною заявою та до служби у справах захисту дітей йому повідомили адресу, за якою мешкала позивачка.

Прийшовши за вказаною адресою, де проживає позивачка з сином в квартирі батьків її співмешканця, він найшов свого сина здоровим, який був дуже радий зустрічі з ним, розповів, що мати та «бабуся» його часто сварять, ставлять в куток для покарання, а коли мама іде на роботу, хлопчика залишають на ОСОБА_8 - вітчима співмешканця, який часто дратується на нього, навіть б`є чого паском.

Позивачка щодо цієї ситуації розізлилася на сина та пригрозила, що «поставить його в куток, щоб не обманював». З цього відповідач зробив висновок, що син розповідає правду.

Таким чином, вважає, що позивачка застосовує до дитини психічне та фізичне насилля, залишає дитину на чужих людей, які погано ставляться до хлопчика, ображають його, а вона ігнорує скарги дитини, свідомо допускає таке ставлення до дитини.

Відповідач посилається, що син був дуже засмучений розставанням з ним, плакав та просився до нього, що розлютило позивачку, хоча він ніяким чином не налаштовував сина проти матері, не спонукав його повертатися додому.

Після його від`їзду позивачка подзвонила та повідомила, що його візит погано впливає на дитину, тому вона забороняє відповідачу зустрічатися з сином.

За таких обставин він неодноразово намагався вирішити питання побачень з сином та його проживання позасудовим шляхом, але безуспішно.

В червні 2022 року відповідач звернувся до Відділу-служби у справах виконкому Дрогобицької міської ради з заявою про встановлення графіку побачення з дитиною.

Проте, замість того, щоб дати комісії свої пояснення чи заперечення проти його заяви, позивачка звернулася до суду, що, на його думку, свідчить про умисне затягуванні вирішення питання про встановлення графіку його побачень з дитиною, тобто порушення його прав як батька.

Вважає, що позивачка самочинно та безпідставно монополізувала право на виховання дитини, маніпулює її розумом та поведінкою. Однак він дуже прив`язаний до своєї дитини, син також його дуже любить.

Між тим, протягом всього часу з 01.03.2022 року вони бачаться рідко і під час їх зустрічей або телефонних розмов позивачка знаходиться поруч, навмисно провокує відповідача та навіює дитині, що він «страшний», що він «бив маму» і «хоче вбити ОСОБА_9 ». Тобто, керуючись особистим неприязним ставленням до відповідача, надає сину неправдиву інформацію про батька, лякає ним дитину, внаслідок чого відбувається зміна ставлення сина до батька, що може негативно позначитися на сприйнятті дитиною образу батька, чоловіка в сім`ї, формування негативної моделі поведінки.

В теперішній час між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини, оскільки з народження дитини він опікувався нею, доглядав, виховував, ніяким чином ніколи не засовував до дитини ні психологічного, ні фізичного насильства, обожнює дитину і хоче, щоб вона проживала разом з ним.

Всі адміністративні провадження відносно нього за правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, закриті за відсутністю складу, т.я. обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження.

При цьому позивачка своїми діями грубо порушує його права як батька, а також права дитини на спілкування з ним як з батьком.

Він має бажання бачитися та спілкуватися з сином, приймати участь у його розвитку вихованні. Характеризуюся він позитивно, забезпечений житлом, в якому у сина є своє спальне місце, іграшки та його особисті речі, за віком дитини є можливим побачення з сином без присутності матері. Крім того, в присутності матері син веде себе напружено, що перешкоджатиме нормальним з ним стосункам.

Також час на спілкування з сином, визначений позивачкою за первісним позовом,

вважає занадто обмеженим, хоча як батько має такі ж права на участь у вихованні сина як і матір, яка, на його думку, на даний час порушує право дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості, оскільки нормальним розвитком є такий, в якому беруть участь обоє батьків, якщо інше не встановлено судом; порушує його права як батька, що передбачені ст.ст. 141, 153, 157 Сімейного кодексу, а саме право на особисте спілкування з сином; позбавила його права вирішити питання досудовим шляхом, а саме через рішення відділу-служби у справах захисту дітей.

У відзиві, поданому 16.11.2022 року стороною позивача на зустрічну позовну заяву, сторона частково заперечує проти позову, а саме, що позивачка ніколи не заперечувала проти спілкування батька з дитиною, сама наполягає на визначенні графіку такого спілкування; при цьому не погоджується із запропонованим відповідачем графіком такого спілкування, вважаючи його таким, що не відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Одночасно заперечує проти того, що вона чинить перешкоди позики у спілкуванні з дитиною. Такі твердження є надуманими, необґрунтованими та недоведеними.

Зазначає, що до літа 2021 року відповідач дитині майже не приділяв уваги, мотивуючи це тим, що дитина ще маленька, тому позивачка сама займалася дитиною: готувала здорову їжу та годувала, займалася розвитком дитини: ліпленням, малюванням, дрібною моторикою, багато читала дитині тощо, регулярно гуляла в парку та на дитячих майданчиках, соціалізувала дитину у відносинах з однолітками та дорослими, відвідувала з сином громадські місця (дитячі вистави, театри тощо).

З літа 2021 року, знаючи про бажання дружини розірвати з ним шлюб, позивач по справі став налаштовувати дитину проти матері, привчаючи сина казати на камеру про те, що його б`є мати тощо, а потім став заявляти до компетентних органів про, начебто, насилля над дитиною з боку матері.

Така поведінка батька свідчить про те, що він чинить психологічне насильство над дитиною, змушуючи її брехати, а також створює у свідомості дитини спотворений образ матері.

При цьому, батько не намагається розвивати дитину інтелектуально, а маніпулює вседозволеністю разом з ним, що негативно впливає на психоемоційний стан дитини.

Таким чином, оскільки батько вважає, що у цих правовідносинах його думка має переважати над інтересами дитини, та не бажає узгодити з матір`ю графік своїх відвідань дитини та їх тривалість, позивачка вважає, що у найкращих інтересах дитини буде становлення такого графіку спілкування відповідача з сином, який буде враховувати: режим дня дитини, зайнятість дитини у дошкільних навчальних закладах, а спілкування батька з сином будуть проводитися виключно у присутності матері дитини за місцем фактичного проживання у м. Дрогобич.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Представниками третіх осіб подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради долучив висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини про можливість встановлення певного графіку побачень батькові.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.12.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні сторони підтримали заявлені ними позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно ст.ст. 157, 159 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той з батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати цьому. Один з батьків має право на звернення до суду з позовом про усунення перешкод щодо виконання ним своїх прав та обов`язків по вихованню дитини, якщо другий з батьків, з ким проживає дитина, чинить такі перешкоди.

Судом встановлено, що сторони з 12.09.2017 року по 18.04.2022 року перебували у шлюбі, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_5 .

До березня 2022 року сторони з дитиною проживали разом у м. Києві.

З 01.04.2022 року позивачка з сином взяті на облік внутрішньо переміщених осіб в Управлінні соціального захисту Дрогобицької міської ради та фактично проживають і зареєстровані в квартирі, де проживають її чоловік - ОСОБА_10 , з яким вона уклала шлюб 12.11.2022 року, та мати чоловіка ОСОБА_11 , які є співвласниками цієї квартири.

Відділом - службою у справах дітей проведено обстеження житлово-побутових умов за адресою проживання та з`ясовано, що у 2-х кімнатній приватизованій квартирі створені добрі санітарно-гігієнічні умови, у квартирі проведений ремонт, чисто, охайно, затишно, встановлено, що за умовами проживання наявне все необхідне для задоволення потреб та виховання дитини відповідного віку.

Дитина також відвідує заклад дошкільної освіти в м. Дрогобич.

Згідно з педагогічною характеристикою на вихованця дошкільного навчального закладу дитина проживе разом з мамою, якою створені умови для розвитку та навчання дитини. Поведінка та зовнішній вигляд дитини свідчить, що мати дитини проявляє зацікавленість в успішності та поведінці сина, його настроєм та відносинами з ровесниками. Між мамою та сином помітно сильний емоційний зв`язок.

Відповідач проживає та працює в м. Києві, характеризується позитивно, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Складені на нього адміністративні матеріали про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, були закриті.

З березня 2022 року відповідач проживає окремо від дитини, має бажання та намір спілкуватись з дитиною, проте, як він стверджує, позивачка протягом 2022 року створює у цьому перешкоди, коли він намагається з`ясувати, коли він зможе побачитись з дитиною.

При цьому, відповідач самостійно робив спроби побачитись з дитиною, а також вжити будь-яких заходів щодо урегулювання ситуації, що склалась з приводу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позивачка не заперечувала проти участі батька у вихованні дитини та їх спілкування, але в найбільш сприятливих для дитини умовах, з урахуванням розумного часу та особливостей їх взаємовідносин , тому вважала, що попередньо необхідно узгодити та обговорити порядок і умови їх спілкування з урахуванням інтересів дитини.

Таким чином, між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

На підтвердження своїх вимог та заперечень стороною позивачки було надані: копія розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.07.2022 року; копія листа Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 17.02.2022 року № 88- Аз/125/55/02-2022 року з додатками; копія довідки від 26.11.2021 року № 057/043-110-зв Київського міського Центру тендерної рівності, запобігання та протидії насильству; копії протоколів опитування адвокатом за згодою ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; CD-диски з відео та аудіо записами (19 шт.) та фотографіями (99 шт.).

Також стороною відповідача надані наступні матеріали: копії постанов Солом`янського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року та від 30.07.2022 року; копія заяви до Служби у справах захисту дітей Солом`янського району м. Києва від 01.04.2022 року; копія Акту від 16.06.2022 року; копії протоколів опитування адвокатом за згодою ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; скріншоти листування в мережі Viber - 2 шт.; копія оголошення про засідання комісії з питань захисту прав дитини від 28.07.2022 року; копія заяви про вчинене адміністративне правопорушення від 29.07.2022 року; копія відповіді відділу-служби у справах захисту дітей виконкому Дрогобицької міської ради від 11.08.2022 року; копія заяви про злочин від 06.08.2022 року; копія пояснення до заяви про злочин від 06.08.2022 року; копія характеристики на ОСОБА_3 від 10.12.2022 року; копія службової характеристики; копія розрахунку заборгованості зі сплати аліментів; CD-диск з відео записами.

При цьому, відтворені в судовому засіданні відео та аудіо записи, здійснені особисто сторонами під час спілкування один з одним та дитиною, а також досліджені письмові документи є маніпулятивними, штучно створеними доказами кожним зі сторін на доказування своєї позиції, що свідчить лише про наявність конфліктних взаємовідносин між батьками та їх нагнітання, наслідком яких негативний вплив на їх спільну дитину.

Допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , виходячи зі свого суб`єктивного сприйняття, надали характеристику сторонам як батькам та їх ставленню до виконання своїх батьківських обов`язків.

Разом з тим, їх покази не є інформативним з огляду на предмет спору щодо встановлення графіку побачень з дитиною.

При цьому встановлено, що дитина має прихильність до обох батьків та потребу у спілкуванні з обома батьками.

Так, з характеристики на дитину ДНЗ № 650 «Березка» від 01.12.2021 року вбачається, що батьки дитини продемонстрували адекватне ставлення до свого сина та своїх батьківських обов`язків. Дитина, зі свого боку, з радістю повертається до батьків після перебування у дитячому садку.

Згідно висновку оцінки потреб сім`ї (соціальна картка № 2905), прийнятого на підставі акту оцінки потреб сім`ї № 454, що проводилась із 19.11.2021 року по 30.11.2021 року, у дитини наявні ознаки психологічної травми, т. я. стан задоволення потреб дитини в любові та уваги пограничний через напружену атмосферу вдома із-за постійних сварок батьків, які мають різні погляди на виховання дитини, взаємні звинувачення та неспроможні домовлятись.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Верховний Суд констатує, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Крім того, коли суд бажає вислухати думку дитини аби визначити її побажання щодо проживання з одним із батьків, та при цьому не травмувати психіку дитини та уникнути тиску на неї, суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах, та повідомити суд про результати цієї бесіди.

Також під час вирішення спору щодо виховання дитини, зважаючи на її вікову категорію, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини спілкуватися з батьками.

Проте, суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання щодо дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Втім, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 СК України).

Зокрема, за проведеним за зверненням сторони відповідача обстеженням дитини відповідно до висновку спеціаліста-психолога від 15.11.2021 року у дитини сформований усталений позитивний образ бажаної сім`ї, в який є батько і мати, хороший і теплий зв`язок, спілкування та спільний час, але в його родині ситуація ним такою не відчувається. При цьому демонструє бажання бути більше з батьком.

В той же час, за висновком експерта № 005 від 21.12.2021 року за результатами проведення за ініціативою сторони позивача судово-психіатричної експертизи щодо малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що дитина виявляє надійну прив`язаність та позитивне ставлення до обох батьків. Більш міцнішій емоційний зв`язок та стійку прив`язаність дитина виявляє до матері. Батько має авторитет у сина, є прикладом наслідування та копіювання соціально-рольової поведінки, в тому числі і негативної, для дитини з якою вони однієї статі.

Вибрана поведінка матері дитини характеризується наявністю комплексу дій, які спрямовані на створення гармонійних умов для розвитку дитини, має позитивний вплив на психоемоційний стан та відчуття психологічного благополуччя дитини.

Вибрана батьком дитини конфліктна стратегія по відношенню до матері, як спосіб вирішення сімейної ситуації на свою користь, залучення дитини у цей конфлікт, намагання сформувати у дитини негативне відношення до матері, негативно впливає на відчуття психологічного благополуччя дитини. Продовження такої поведінки батьком по відношенню до дитини може негативно впливати на подальший емоційний та особистісній розвиток дитини.

Дитина внаслідок вікової незрілості розумових процесів, обумовлених його малолітнім віком, не спроможна надавати оцінку сімейній ситуації, яка склалась навколо спору батьків щодо нього.

За висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про можливість встановлення графіку побачень батькові ОСОБА_3 з його сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захищаючи право малолітнього на спілкування з рідним батьком, визначено за доцільне встановити порядок участі батька шляхом визначення наступного графіку побачень батькові з його сином, який проживає разом із матір`ю у м. Дрогобич, кожної 1-ої та 3-ої суботи та неділі кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год., за адресою їхнього проживання в м. Дрогобичі, у присутності матері дитини, за згодою та бажанням дитини, а також зобов`язати матір дитини повідомляти батька дитини про зміну свого місця проживання разом з сином.

Так, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Системний аналіз ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», 141, 157 та 159 СК України дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

При ухваленні рішення про визначення способу участі батька у вихованні дитини оцінка найкращих інтересів дитини передбачає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для рішення, яке не порушує інтересів дитини, з огляду на об`єктивні обставини спору.

Зокрема, Верховний Суд у справі № 757/4643/18-ц виходить із того, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Насамперед, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Суди при ухваленні рішення на перше місце ставили якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, що не порушує її інтересів.

Верховний Суд наголошує, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

Таким чином, встановлюючи порядок побачень батька з сином, враховуючи право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам, а також застосовуючи закріплений чинними нормами принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні свого сина, суд дійшов висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дитиною.

При цьому, суд, визначаючи способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Однак, відповідно до чинного законодавства при зустрічах батька з дитиною не передбачено присутність представників служби у справах дітей, як пропонувала позивачка.

Між тим, проведення зустрічей батька з дитиною і у присутності матері також може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, яка потребує спокою та уникнення конфліктів, т.я. конфліктна ситуація та напружені стосунки, яка існують між батьками та постійно проявляються під час їх взаємодії, буде лише заважати процесу відновлення взаємовідносин батька та дитини, тому присутність матери при зустрічах батька з дитиною є зайвою.

Також на даний час батьком та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок, а дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, може повноцінно не сприймати батька, тому, для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та відновлення емоційної прив`язаності сина до батька. За цих обставин відсутня на даний час можливість визначення тривалого літнього відпочинку батька з дитиною.

Крім того, ані органом опіки та піклування, ані відповідачем у справі не надано суду доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а так само, що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Таким чином, встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та у її вихованні лише за бажанням дитини ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому суд дійшов висновків про відсутність правових підстав щодо встановлення способів участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні лише за бажанням дитини.

Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір`ю, психоемоційний зв`язок на даний час саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини може призвести до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.

Суд зауважує, що дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

В процесі судового розгляду сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та надані психологічні висновки, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог сторін та визначення способу, який згодом за необхідністю або бажанням сторін може бути змінений, участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення графіку побачень у кожну 1-у та 3-ю суботу кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год. за адресою проживання дитини у м. Дрогобич, без присутності матері, та у кожну 1-у та 3-ю неділю кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год. у м. Дрогобич Львівської обл. за місцем перебування батька.

Крім того, суд вважає необхідним зобов`язати матір дитини повідомляти батька дитини про зміну свого місця проживання разом з сином.

Керуючись ст.ст. 141, 147, 150, 153, 157, 159 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 206, 223, 259, 263-265, 206, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про участь батька у вихованні дитини та зустрічний позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задовольнити частково.

Визначити способи участі ОСОБА_3 у вихованні малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , а саме: встановити графік побачення у кожну 1-у та 3-ю суботу кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год. за адресою їхнього проживання у АДРЕСА_2 , без присутності матері дитини ОСОБА_1 , та у кожну 1-у та 3-ю неділю кожного місяця з 10.00 год. до 20.00 год. у м. Дрогобич Львівської обл. за місцем перебування батька - ОСОБА_3 .

Зобов`язати матір дитини ОСОБА_1 повідомляти батька дитини ОСОБА_3 про зміну свого місця проживання разом з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 31 травня 2023 року.

Суддя: