Ухвала суду № 111221476, 30.05.2023, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/327/23

Провадження № 2-а/162/16/2023

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року смт Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді - Цибень О.В.,

за участю секретаря судових засідань Будько І.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області та ОСОБА_2 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Сацик Т.Т. 01.05.2023 року звернулася до Любешівського районного суду Волинської області з вказаним вище позовом, у якому просила поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та скасувати постанову серії БАД №732050 від 17.03.2023 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1,2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Ухвалою суду від 03.05.2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду 23.05.2023 року надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень позовних вимог вказано, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за ч.1, 2 ст.126 КУпАП розглянута посадовою особою в межах наданих повноважень з дотриманням строків та процедури розгляду справи, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи проводити без участі відповідачів та їх представника. До відзиву додано диск з відеозаписом з місця вчинення адміністративного правопорушення.

Через систему «Електронний суд» 29.05.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вона позовні вимоги підтримує та просить долучити до матеріалів справи копію постанови Любешівського районного суду Волинської області від 23.05.2023 року, якою закрито провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Сторони у судове засідання не з`явилися. У матеріалах справи містяться клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

На підставі ч. 4ст.229КАСУкраїни фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржувана постанова датована 17.03.2023 року, а позовна заява надійшла до суду 01.05.2023 року, тобто позов подано з пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Поважність причин пропуску строку на оскарження постанови обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 не знав про винесення щодо нього оскаржуваної постанови. Про існування такої останній дізнався 12.04.2023 року при ознайомленні з матеріалами іншої справи. Після цього ОСОБА_1 звернувся до адвоката Сацик Т.Т. за правовою допомогою та 18.04.2023 року укладено відповідний договір. 20.04.2023 року адвокат подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи щодо ОСОБА_1 , однак через перебування судді Савича А.С. у відпустці ознайомилась з матеріалами лише 25.04.2023 року.

Суд зауважує, що у даному випадку до позову не додано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, які зазначені причиною поважності пропуску строків на звернення до суду.

Факт звернення адвоката до суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи, як і перебування судді Савича А.С. у відпустці не має жодного підтвердження належними документами.

Також слід зауважити, що копія оскаржуваної постанови була наявна у ОСОБА_1 за результатами ознайомлення останнього з матеріалами іншої справи щодо нього в суді 12.04.2023 року.

Разом з тим, у позові відсутні доводи того, що з 12.04.2023 року (моменту, коли ОСОБА_1 дізнався про наявність оскаржуваної постанови) позивач та його представник були позбавлені можливості отримати копію оскаржуваної постанови в будь-який інший спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України встановлює, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України також вимагає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, у п.45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.

Зважаючи на порушення встановленого процесуальним законом строку звернення до суду та недоведеність обставин, які б безумовно свідчили про об`єктивну неможливість оскарження позивачем постанови, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду ч.4 ст.123 КАС України та п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Керуючись ст. 44, 45, 121, 123, 161, 240, 286 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області та ОСОБА_2 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі залишити без розгляду.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ