Рішення № 111214412, 31.05.2023, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/189/23

Провадження № 2/139/47/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Позивач 10 березня 2023 року звернувся до суду з цим позовом. Предметом позову є стягнення заборгованості за Кредитним договором, укладеним 10 березня 2021 року між Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_2 , в сумі 110722 гривні 22 копійки. Підставою для стягнення в позові названо факт невиконання боржником своїх зобов`язань з повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, смерть боржника за кредитним договором, факт перебування у шлюбі ОСОБА_1 із боржником ОСОБА_2 та факт прийняття нею спадщини на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

15 березня 2023 року отримано підтвердження про зареєстроване місце проживання відповідача в смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області.

Ухвалою від 17 березня 2023 року (а.с. 61) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження з копією позовної заяви та додатками до неї 17 березня 2023 року були направлені для відома відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, не були вручені відповідачу, оскільки вона за місцем реєстрації не проживає (а.с. 63-64).

Ухвалою суду від 03 квітня 2023 року (а.с. 65) постановлено про призначення справи до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Мурованокуриловецького районного суду на 09-ту годину 20 квітня 2023 року з повідомленням сторін.

Відповідач отримала копію ухвал суду та позову з додатками у суді 15 квітня 2023 року (а.с. 69).

В день судового засідання відповідач через канцелярію суду подала заяву (а.с. 70), в якій заперечила проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні. Також у цій заяві ОСОБА_1 просила про витребування з Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 .

Крім того, позивач разом з позовною заявою подав клопотання про витребування доказів (а.с. 10-11): довідки про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також спадкової справи до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку заведено у Мурованокуриловецькій державній нотаріальній конторі.

Ухвалою суду від 20 квітня 2023 року (а.с. 73-74) ухвалено про перехід від розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено підготовче провадження. Одночасно цією ухвалою задоволено клопотання сторін та витребувано з Мурованокуриловецької селищної ради довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою останнього зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , а з Мурованокуриловецької Державної нотаріальної контори Вінницької області - копію спадкової справи № 75/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та інформацію про коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

Ухвала суду про витребування доказів виконана 27 та 28 квітня 2023 року (а.с. 80-81, 82-88, 89).

10 травня 2023 року Мурованокуриловецький районний суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися. Про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином (а.с. 6, 93, 71, 94).

Сторона позивача не повідомила про причину неявки до суду її представника, не просила про відкладення судового засідання чи про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач 22 травня 2023 року через канцелярію суду подала заяву (а.с. 95), у якій просила розглянути справу без її участі, а в позові просила відмовити, оскільки вона спадщини не прийняла і не планує приймати.

З урахуванням положень п. 1 ч. 3 ст. 223 та ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд ухвалив про розгляд справи без участі сторін на підставі доказів, поданих позивачем та витребуваних судом за клопотаннями сторін.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором (Заявою) без номера від 10 березня 2021 року із ОСОБА_1 заявлені безпідставно, виходячи з наступного:

Однією із найрозповсюдженіших підстав виникнення цивільно-правових відносин є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України - договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов`язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Під час укладення сторонами кредитного договору у ньому зазначається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Судом встановлено що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву без номера від 10 березня 2021 року (а.с. 16-17). При підписанні анкети-заяви ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (витяг на а.с. 19-35), «Тарифами» (а.с. 18), які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає, між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою також підтверджується той факт, що ОСОБА_2 був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, що також підтверджується Паспортом споживчого кредиту.

Одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання ОСОБА_2 до «Умов та правил надання банківських послуг» і «Тарифів», дія Договору підтверджується фактом користування ОСОБА_2 картковим рахунком (а.с. 15) та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. Часткове виконання ОСОБА_2 умов Договору вбачається також із виписки по рахунку (а.с. 14) та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів, та сплати відсотків за їх користування (а.с. 12-13).

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позичальник не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором (а.с. 12-13). Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також cт.cт. 509, 526, 1054 ЦК України, Позичальник зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча cт. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до cт. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одночасно згаданим Розрахунком заборгованості (а.с. 12-13) доведено, що заборгованість за простроченим тілом кредиту та за простроченими відсотками виникла лише з липня 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.06.2022 (а.с. 44).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини. Норми про це містяться у ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України, а також усталеною є практика з цього приводу Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті, і це право у них виникає у день відкриття спадщини день смерті спадкодавця.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, і батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до відмітки у паспорті громадянина України (а.с. 43), ОСОБА_1 з 18 березня 2011 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 . Доказів про припинення цього шлюбу сторони суду не надали, відповідач у своїй заяві по суті (а.с. 70) не спростовувала цю обставину.

Отже, ОСОБА_1 має право спадкувати у першій черзі спадкоємців ОСОБА_2 як його дружина.

Спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Зокрема, ч. 1 ст. 1270 ЦК України приписано, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (день смерті особи).

Відповідно до витребуваної судом за клопотанням позивача довідки Мурованокуриловецької селищної ради № 637 від 24.04.2023 (а.с. 81), на день смерті ОСОБА_2 він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , і разом з ним за цією адресою була зареєстрована, зокрема, його дружина ОСОБА_1 .

Натомість, жодних доказів спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на час відкриття спадщини позивачем не надано.

У той же час, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 провадження № 61-27212св19), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц, зроблено висновок про те, що державна реєстрація у житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті за адресою реєстрації.

У матеріалах спадкової справи № 75/2022 до майна померлого ОСОБА_2 , заведеної у Мурованокуриловецькій державній нотаріальній конторі 02 грудня 2022 року на підставі Претензій кредитора (копія на а.с. 83-88), міститься заява ОСОБА_1 від 18 квітня 2023 року (а.с. 88), в якій вона заявляє, що не прийняла і не має бажання прийняти спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Отже, така заява ОСОБА_1 , хоча й подана до нотаріуса з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, однак свідчить про відсутність інтересу в оформленні спадкових прав після смерті ОСОБА_2 .

Завідувач Мурованокуриловецькою державною нотаріальною конторою 07 грудня 2022 року за № 190/02-14 видав АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про відсутність у спадковій справі до майна померлого ОСОБА_2 заяв про прийняття спадщини (а.с. 47, 87).

Строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізнішешести місяцівз дняодержання спадкоємцемсвідоцтва проправо наспадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 306/2000/16-ц та постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 587/381/15-ц, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого і нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги покладенням на ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги за законом спадкодавця ОСОБА_2 обов`язку сплатити заборгованість за кредитним договором, не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця будь-якого спадкового майна, яке б входило до складу спадкової маси на час відкриття спадщини, його переліку та вартості, що унеможливлює стягнення, оскільки, як встановлено цивільним законодавством України, спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але лише в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 641/7903/15 (провадження № 61-33417св18): «За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи».

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження обставини того, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті позичальника ОСОБА_2 та оформила спадкові права на спадщину, а також, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно, не встановлено його вартість.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» та про необхідність ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатив 2684 гривні судового збору (а.с. 56). Про наявність інших судових витрат суду доказів не надано.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цьому судовому рішенні суд прийшов висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги в повному об`ємі, а тому судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору не підлягають компенсації з відповідача.

Керуючись: ст.ст. 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 12,13,76-81,264,265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв`язку з його безпідставністю.

Рішення можебути оскарженосторонами протягомтридцяти днівз моментупроголошення доВінницького апеляційногосуду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Суддя: __