Рішення № 111210596, 31.05.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/838/23

Номер провадження2/711/769/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді Демчика Р.В.

при секретарі Кофановій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Черкасиводоканал», Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»,, третя особа: Придніпровський відділ державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про звільнення майна з під арешту ,-

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом КП «Черкасиводоканал», ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ»,, третя особа: Придніпровський ВДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про звільнення майна з під арешту. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що під час оформлення договору дарування частини квартири, 03.11.2022 року позивачам стало відомо, що у реєстрі заборон та обтяжень нерухомого майна наявні записи про арешт належної їм, на підставі свідоцтва про право власності на житло, квартири АДРЕСА_1 . При цьому, матеріали виконавчих проваджень були знищенні через сплив терміну на їх зберігання. Враховуючи, що позивачі мають обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, то порушуються їх права як власників вказаного майна, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимушені звертатися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07.03.2023 року представник відповідача ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» - Гончаренко А., подала суду відзив на позов вказуючи, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» жодних прав позивачів не порушувало, а тому не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині скасування арешту на майно, але повністю заперечує проти позовних вимог про відшкодування позивачам понесених судових витрат, адже цей спір виник не з вини відповідача. Відповідач не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, які б зумовили виникнення даного спору.

07.03.2023 року представник відповідача КП «Черкасиводоканал» ЧМР Зелтіньш Ю.Ю. подала відзив на позов вказуючи, що не заперечують проти задоволення позовних вимог, оскільки заборгованість позивачів за адресою АДРЕСА_2 , особовий рахунок НОМЕР_1 , який станом на 06.03.2023 року закріплений за абонентом ОСОБА_1 з кількістю споживачів 3: Перемот А.С., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перед відповідачем повністю погашена.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів адвокат Пастухов О.В., не з`явилися, хоча повідомлялися судом про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом з тим, неодноразово, від сторін надходила зава про розгляд справи без участі сторін та їх представника. Крім того, зазначили, що судові витрати позивачі залишають за собою.

У судове засідання представник відповідача КП«Черкасиводоканал» Черкаської міської ради не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом з тим, при подачі відзиву на позовну заву, п.3 зазначила, про розгляд справи здійснювати за відсутністю представника відповідача.

У судове засідання представник відповідача ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом з тим, при подачі відзиву на позовну заву, п.2 зазначила, про розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

У судове засідання представник третьої особи Придніпровського ВДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено.

Враховуючи думку учасників справи та їхніх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Згідно Свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 02.07.2016 р., виданого Департаментом економіки та розвитку Черкаської міськради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору дарування №6112 від 03.11.2022 р., посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.11.2022 р., за реєстраційним №1037236771101, ОСОБА_1 прийняв в дар від ОСОБА_3 , 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна значиться арешт на квартиру АДРЕСА_1 , а саме, накладений:

-постановою про накладення арешту на майно 5391154 від 28.08.2017, виданою Придніпровським ВДВС м.Черкаси ГТУЮ в Черкаській області, номер запису про обтяження 22483176;

-постановою про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження 49487841 від 16.01.2016, виданою Придніпровським ВДВС м.Черкаси ГТУЮ Черкаського МУЮ, номер запису про обтяження 16583271;

-постановою про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження 48535243 від 09.10.2015, виданою Придніпровським ВДВС Черкаського МУЮ, номер запису про обтяження 16583363;

-постановою про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження 49487841 від 116.01.2016, виданою Придніпровським ВДВС Черкаського МУЮ, номер запису про обтяження 12970923.

Крім того, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , листом Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) від 14.11.2022 №52794 відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту з нерухомого майна, оскільки, не по всіх виконавчих провадженнях сплачено заборгованість, відповідно у державного виконавця відсутні правові підстави для задоволення зави ОСОБА_2 про зняття арешту з майна.

Також, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , листом Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) від 26.01.2023 №3937 відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту з нерухомого майна, оскільки, у органів ДВС відсутні підстави для зняття арешту з майна гр. ОСОБА_1 і рекомендовано заявнику звернутися до суду.

У ході судового розгляду встановлено, що судові рішення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП«Черкасиводоканал Черкаської міської ради» та ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» боргу за послуги централізованого водопостачання та водовідведення та боргу за постачання теплової енергії, виконані у повному обсязі, заборгованість погашена. У підприємств відсутні претензії до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Крім того, встановлено, що на час розгляду справи відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 немає.

На сьогоднішній день арешти на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , не скасовані.

За таких обставин, на думку суду, наявність арештів на майно позивачів, накладених на підставі вказаних вище постанов, перешкоджають позивачам вільно користуватися майном.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст.16 ЦК України.

За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 (Закон №475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, який був чинним до 05.01.2017, зокрема, станом на час винесення постанов про закінчення ВП) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно зч.ч.1,2ст.40Закону України«Про виконавчепровадження» від02.06.2016,у разізакінчення виконавчогопровадження (крімофіційного оприлюдненняповідомлення провизнання боржникабанкрутом івідкриття ліквідаційноїпроцедури,закінчення виконавчогопровадження засудовим рішенням,винесеним упорядку забезпеченняпозову чивжиття запобіжнихзаходів,а також,крім випадківнестягнення виконавчогозбору абовитрат виконавчогопровадження,нестягнення основноївинагороди приватнимвиконавцем),повернення виконавчогодокумента досуду,який йоговидав,арешт,накладений намайно (кошти)боржника,знімається,відомості проборжника виключаютьсяз Єдиногореєстру боржників,скасовуються іншівжиті виконавцемзаходи щодовиконання рішення,а такожпроводяться іншінеобхідні діїу зв`язкуіз закінченнямвиконавчого провадження. Виконавчепровадження,щодо якоговинесено постановупро йогозакінчення,не можебути розпочатезнову,крім випадків,передбачених цимЗаконом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення .Арешт намайно (кошти)боржника накладаєтьсявиконавцем шляхомвинесення постановипро арештмайна (коштів)боржника абопро описта арештмайна (коштів)боржника. Арештна рухомемайно,що непідлягає державнійреєстрації,накладається виконавцемлише післяпроведення йогоопису. Постановапро арештмайна (коштів)боржника виноситьсявиконавцем підчас відкриттявиконавчого провадженнята непізніше наступногоробочого дняпісля виявленнямайна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

Як зазначеноу статті59Закону України«Про виконавчепровадження»,особа,яка вважає,що майно,на якенакладено арешт,належить їй,а неборжникові,може звернутисядо судуз позовомпро визнанняправа власностіна цемайно іпро зняттяз ньогоарешту. Уразі набраннязаконної силисудовим рішеннямпро зняттяарешту змайна боржникаарешт зтакого майназнімається згідноз постановоювиконавця непізніше наступногодня,коли йомустало відомопро такіобставини. Виконавецьзобов`язаний знятиарешт зкоштів нарахунку боржникане пізнішенаступного робочогодня здня надходженнявід банкудокументів,які підтверджують,що накошти,які знаходятьсяна рахунку,заборонено звертатистягнення згідноіз цимЗаконом,а такожу випадку,передбаченому пунктами10,15частинипершої статті34цього Закону. Уразі виявленняпорушення порядкунакладення арешту,встановленого цимЗаконом,арешт змайна боржниказнімається згідноз постановоюначальника відповідноговідділу державноївиконавчої служби,якому безпосередньопідпорядкований державнийвиконавець. Підставамидля зняттявиконавцем арештуз усьогомайна (коштів)боржника абойого частиниє: 1)отримання виконавцемдокументального підтвердження,що рахунокборжника маєспеціальний режимвикористання та/абозвернення стягненняна такікошти забороненозаконом; 2)надходження нарахунок органудержавної виконавчоїслужби,рахунок приватноговиконавця сумикоштів,стягнених зборжника (утому числівід реалізаціїмайна боржника),необхідної длязадоволення вимогусіх стягувачів,стягнення виконавчогозбору,витрат виконавчогопровадження таштрафів,накладених наборжника; 3)отримання виконавцемдокументів,що підтверджуютьпро повнийрозрахунок запридбане майнона електроннихторгах; 4)наявністьписьмового висновкуексперта,суб`єкта оціночноїдіяльності-суб`єкта господарюваннящодо неможливостічи недоцільностіреалізації арештованогомайна боржникау зв`язкуіз значнимступенем йогозношення,пошкодженням; 5)відсутність устрок до10робочих днівз дняотримання повідомленнявиконавця,зазначеного участині шостійстатті61цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно; 6)отримання виконавцемсудового рішенняпро скасуваннязаходів забезпеченняпозову; 7)погашення заборгованостііз сплатиперіодичних платежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника; 8)отримання виконавцемдокументального підтвердженнянаявності наодному чикількох рахункахборжника коштів,достатніх длявиконання рішенняпро забезпеченняпозову; 9) підстави, передбаченіпунктом 1-2розділу XIII"Прикінцевіта перехідніположення"цього Закону; 10)отримання виконавцемвід Державногоконцерну "Укроборонпром",акціонерного товариства,створеного шляхомперетворення Державногоконцерну "Укроборонпром",державного унітарногопідприємства,у томучислі казенногопідприємства,яке єучасником Державногоконцерну "Укроборонпром"або намомент припиненняДержавного концерну"Укроборонпром"було йогоучасником,господарського товариства,визначеногочастиною першоюстатті1Закону України"Проособливості реформуванняпідприємств оборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності",звернення прозняття арештув порядку,передбаченомустаттею 11ЗаконуУкраїни "Проособливості реформуванняпідприємств оборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Законом України«Про виконавчепровадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням.

Згідно зістаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Вказані норми визначають непорушність права власності (у тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормамКонституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками нерухомого майна. Слід зазначити, що стягувачами за виконавчими листами, КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, ПрАТ «Черкаське хімволокно в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», претензій щодо невиконання виконавчих документів не було заявлено.

Як на думку суду, на даний час державний виконавець та начальник відділу державної виконавчої служби, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», не можуть прийняти рішення у межах виконавчого провадження про скасування відповідних постанов, а тому суд вважає, що позовні вимоги про зняття арешту з майна підлягають до задоволення, оскільки іншим шляхом поновити порушене право позивачки неможливо. Наявність протягом тривалого часу нескасованих арештів на майно боржників, за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувачів,- є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст.4 ЦПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ЦПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93) та пункт75 рішення від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява №38722/02) судом враховано, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення- гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, суд враховує норми ст.5 ЦПК України, за якими передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Крім того, при прийнятті вказаного судового рішення судом враховуються висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц, від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.

До того ж, п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України, №2 від 12.06.2009 « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначено, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача. Після залучення співвідповідача, за результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом зтим,пунктом першимпостанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 03.06.2016№5«Про судовупрактику всправах прозняття арештуз майна»,у частині,що несуперечить нормамдіючого законодавства,визначено,що упорядку цивільногосудочинства захистмайнових правздійснюється упозовному провадженні,а такожу спосібоскарження рішення,дії абобездіяльності державноговиконавця чиіншої посадовоїособи державноївиконавчої служби. Спорипро правоцивільне,пов`язаніз належністюмайна,на якенакладено арешт,відповідно достатей15,16ЦПК Українирозглядаються впорядку цивільногосудочинства упозовному провадженні,якщо однієюзі сторінвідповідного спорує фізичнаособа,крім випадків,коли розглядтаких справвідбувається заправилами іншогосудочинства. На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), що передбачено п.2 згаданої постанови.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

Судові витрати слід залишити за позивачами, враховуючи їх заяву, викладену під час розгляду справи їхнім представником, а тому відсутні підстави для стягнення їх з відповідачів.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України с

вирішив:

Позовні вимоги - задовольнити.

Зняти арешти з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), які накладені:

-постановою про накладення арешту на майно 5391154 від 28.08.2017, виданою Придніпровським ВДВС м.Черкаси ГТУЮ в Черкаській області, номер запису про обтяження 22483176;

-постановою про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження 49487841 від 16.01.2016, виданою Придніпровським ВДВС м.Черкаси ГТУЮ Черкаського МУЮ, номер запису про обтяження 16583271;

-постановою про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження 48535243 від 09.10.2015, виданою Придніпровським ВДВС Черкаського МУЮ, номер запису про обтяження 16583363;

-постановою про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження 49487841 від 116.01.2016, виданою Придніпровським ВДВС Черкаського МУЮ, номер запису про обтяження 12970923.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Р. В. Демчик