Рішення № 111208817, 31.05.2023, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/2304/23

Провадження № 2/750/951/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Маринченко О.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У кінці березня 2023 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просить стягнути 45000 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що позивач звертався до відповідача із запитом про надання публічної інформації про наявність на території Ніжинського району Чернігівської області вільних земельних ділянок для садівництва і городництва з місцями їх розташування, однак відповідач не надав відповіді на вказаний запит. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року в справі № 620/10930/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо недотримання встановленого «Про доступ до публічної інформації» Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI п`ятиденного строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 20.07.2021. Протиправними діями відповідача позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні. Порушення прав позивача зі сторони відповідача викликало у позивача негативні емоції, внаслідок чого позивач має погане самопочуття, пригнічений настрій, негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Також, позивач присвятив багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Нехтування відповідачем під час здійснення розгляду запиту порушило його законні права, сприймалося позивачем, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача було порушено стан душевної рівноваги позивача, для відновлення якого йому довелося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати. Також, позивачу доводилося додатково дисциплінувати себе, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на фізичному та моральному стані позивача. При цьому, були порушені нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, з якими позивач змушений додатково пояснювати, чому став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім`ї та родичам. Також, це завдало страждань позивачу як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок. Позивачем витрачено значний час на захист своїх прав у суді. Тривала боротьба за захист своїх прав виснажила позивача, викликала у нього розчарування в діяльності державних органів, що створило додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду його заяви порівняно із заявами інших громадян, які належно вирішувались.

Згідно ухвали судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2023 року справу за вказаним позовом передано на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24квітня 2023року прийнятопозовну заявудо розглядута відкритопровадження усправі;справу призначенодо розглядуза правиламиспрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач зазначає, що 26 липня 2021 року за вх № ПІ-83/0/4-21 поштовим відправленням до Головного управління надійшов запит на отримання публічної інформації від позивача (датований 20 липня 2021 року). Відповідь позивач просив надіслати за адресою: вул. Грушевського, 1, м. Торецьк, Донецька область. Головним управлінням було розглянуто вказаний запит та підготовано заявнику відповідь 30 липня 2021 року, вих. № ПІ-83/0-103/0/63-21. У зв`язку з неналежним фінансуванням, фактично позивачу відповідь на запит було надіслано 24 вересня 2021 року. Враховуючи, що позивачем не було надано інших контактних даних (номер телефону, електронної адреси), Головне управління було позбавлене можливості в інший спосіб повідомити заявника про розгляд його запиту або в інший спосіб надіслати відповідь. У подальшому дії Головного управління були оскаржені позивачем до Чернігівського окружного адміністративного суду. Встановлені Чернігівським окружним адміністративним судом фактичні обставини свідчать про те, що Головне управління не мало на меті навмисно не розглядати запит позивача та не надавати на нього відповідь, оскільки відповідь була підготовлена 30 липня 2021 року і, як встановив суд, містила розгорнуту відповідь на запит від 20 липня 2021 року. Однак, в силу об`єктивних причин (відсутність поштових знаків оплати та можливості в інший спосіб повідомити заявника про розгляд його запиту, або в інший спосіб надіслати відповідь) вона була надіслана 24 вересня 2021 року. Факт ухвалення Чернігівським окружним адміністративним судом рішення від 21 грудня 2021 року не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачу моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності підстав для відшкодування моральної шкоди. Крім того, нестійкість настрою, нервозність та дратівливість, про які зазначає позивач, відносяться до психоемоційного стану людини, та пов`язуються виключно з її темпераментом та притаманними рисами її характеру, але у випадку тимчасово виниклого розладу, позивач повинен довести, що такий розлад у нього виник тимчасово та пов`язаний виключно з неправомірними діями відповідача, через порушення строку надання відповіді. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що пережиті ним негативні емоції досягли рівня страждання або приниження та заподіяли моральну шкоду. Не надано позивачем і доказів на підтвердження причино-наслідкового зв`язку між бездіяльністю та завданням йому моральної шкоди. Крім того, після отримання відповіді на запит позивач не звертався до відповідача із заявою про першочергове надання земельних ділянок. Також, позивачем подано безліч типових позовних заяв, що можна розцінювати як спосіб незаконного збагачення. Позивач не мав на меті реалізувати своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок, а тому і доводи про спричинення йому моральної шкоди, є сумнівними, а розмір - необґрунтованим.

Позивач відповідь на відзив не подав.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20 липня 2021 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про наявність на території Ніжинського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташуваннями (а.с. 14).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року в справі № 620/10930/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо недотримання встановленого «Про доступ до публічної інформації» Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI п`ятиденного строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 20.07.2021. В решті позовних вимог - відмовлено (а.с. 16-20).

Стаття 6 Конституції України закріплює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55, 56 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дочастин першої,другої статті16Цивільного кодексуУкраїни кожнаособа маєправо звернутисядо судуза захистомсвого особистогонемайнового абомайнового правата інтересу.Способами захистуцивільних правта інтересівможуть бути: 1)визнання права; 2)визнання правочинунедійсним; 3)припинення дії,яка порушуєправо; 4)відновлення становища,яке існувалодо порушення; 5)примусове виконанняобов`язку внатурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитківта іншіспособи відшкодуваннямайнової шкоди; 9)відшкодування моральної(немайнової)шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ізчастинами першою,другою,третьою статті23Цивільного кодексуУкраїни особамає правона відшкодуванняморальної шкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ.Моральна шкодаполягає:1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я;2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`ї чиблизьких родичів;3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна;4)у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи.Якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно дочастини першоїстатті 1167Цивільного кодексуУкраїни моральнашкода,завдана фізичнійабо юридичнійособі неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю,відшкодовується особою,яка їїзавдала,за наявностіїї вини,крім випадків,встановлених частиноюдругою цієїстатті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України відповідно.

Так, згідно із частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Пунктом 3Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» передбачено,що підморальною шкодоюслід розумітивтрати немайновогохарактеру внаслідокморальних чифізичних страждань,або іншихнегативних явищ,заподіяних фізичнійчи юридичнійособі незаконнимидіями абобездіяльністю іншихосіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Крім того,у пункті5Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» роз`яснено,що відповіднодо загальнихпідстав цивільно-правовоївідповідальності обов`язковомуз`ясуванню привирішенні спорупро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди підлягають:наявність такоїшкоди,протиправність діянняїї заподіювача,наявність причинногозв`язку міжшкодою іпротиправним діяннямзаподіювача тавини останньогов їїзаподіянні.Суд,зокрема,повинен з`ясувати,чим підтверджуєтьсяфакт заподіянняпозивачеві моральнихчи фізичнихстраждань абовтрат немайновогохарактеру,за якихобставин чиякими діями(бездіяльністю)вони заподіяні,в якійгрошовій сумічи вякій матеріальнійформі позивачоцінює заподіянуйому шкодута зчого вінпри цьомувиходить,а такожінші обставини,що маютьзначення длявирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» звернуто увагу судів на те, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.

Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі № 750/6330/17 зазначив, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц зазначила, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Окрім цього, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути предявлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач з боку відповідача зазнав порушення своїх прав, вимушений був звертатися за їх захистом до суду, що вимагало від нього додаткових зусиль в організації свого повсякденного життя та змін у побуті, у зв`язку з чим поніс моральні страждання.

Протиправна бездіяльністьвідповідача встановленарішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року в справі № 620/10930/21.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховує вимушені зміни в життєвих стосунках, тому враховуючи конкретні обставини цієї справи, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, вважає, що компенсація в сумі 700 грн. буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.

При цьому, слід зазначити, що згідно зі статтею 2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин.

Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2022 року в справі № 759/7630/20, зокрема, вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16).

А тому, на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду саме з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 700 грн. (сімсот гривень) на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, місцезнаходження: вул. П`ятницька, 11-а, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 39764881.

Суддя