Рішення № 111205989, 25.05.2023, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/175/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2023 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Фігурської К.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, про визнання дійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання дійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 08 липня 2000 року, позивач як член біржі за результатами біржових торгів придбав у члена біржі ОСОБА_3 житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , про що між ними було укладено Договір купівлі продажу нерухомого майна №420 від 08 липня 2000 року, зареєстрований в Вознесенській Універсальній Товарно Сировинній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №420.

До нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору його сторони не зверталися, оскільки в договорі купівлі продажу нерухомого майна зазначалося, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

11 серпня 2000 року, на підставі вищезазначеного договору, Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації було здійснено реєстрацію права власності та видано реєстраційне посвідчення, згідно з яким житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 в цілому зареєстрований за ОСОБА_2 на праві особистої власності та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим №1779.

Наразі позивач бажає вказаний житловий будинок подарувати своїй дочці, у зв`язку з чим позивач звернувся до нотаріуса з метою отримання консультації, з приводу порядку вчинення правочину та відразу надав нотаріусу Договір купівлі продажу нерухомого майна посвідчений Вознесенською Універсальною Товарно Сировинною біржею, але їй було усно роз`яснено, що вказаний договір мав бути нотаріально посвідчений, а тому є недійсним.

Таким чином, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку перешкоджає позивачу розпоряджатись належним йому майном, тому він змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача адвокат Губська Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Стаднічук А.І. не з`явився до зали судового засідання, надав до суду заяву в якій просив розглядати справу у їх відсутність. Позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та доведених обставин, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08 липня 2000 року Вознесенською Універсальною Товарно - Сировинною біржею між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір №420 купівлі продажу нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.10/.

Згідно реєстраційного посвідчення 11 серпня 2000 року житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності на підставі договору №420 купівлі продажу нерухомого майна від 08.07.2000 року за ОСОБА_2 , і записано в реєстрову книгу №1.

01 березня 2023 року ухвалою суду про відкриття провадження було витребувано від Веселинівської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації інвентарну справу №1857 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонда розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де власником будинку зазначено ОСОБА_2 .

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №2936/02-12 від 20.08.2018 р. з якої вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 входить: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (уповноважений власник (співвласник, наймач), дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.03.2023 року №326424284, №326424053, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 - відомості відсутні.

Всі істотні умови договору купівлі продажу були виконані, а саме продавець передав покупцю майно, а покупець прийняла його та сплатила за нього певнугрошову суму, обумовлену сторонами договору, але нотаріально посвідчено не було.

Отже, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку перешкоджає позивачу ОСОБА_2 набути право власності на придбаний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки правовідносини виникли між сторонами в період дії Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, суд, враховуючи положення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вважає, що на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час укладення договору.

Відповідно до вимог ст.227 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору. Також договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарні біржі" в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР, та пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Відповідно до ст. 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до т. 224 ЦК УРСР за договором купівлі продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 9 Додатку №1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних чи фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, визначала Договори купівлі продажу, міни, зареєстровані біржею.

Пунктом 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства України від 18 червня 1994 року №18/5 (що діяла на момент виникнення даних правовідносин та втратила чинність 03.03.2004р.), прямо передбачалося, що право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, договором купівлі продажу, зареєстрованим на біржі.

Отже, слід зазначити, що Держава України свого часу через відповідний орган, який відповідно до законодавства мав право реєструвати договори купівлі-продажу (КП «ММБТІ»), - визнала за ОСОБА_2 право власності на придбаний будинок, а тому зі сплином часу, невизнання іншими органами, яким Держава надала право реєструвати право власності, договору купівлі-продажу - буде порушенням принципу правової визначеності.

На думку суду спірну угоду слід вважати укладеною, тобто такою, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, відбулося її повне виконання сторонами, іншого під час розгляду справи не встановлено, на час укладення угоди момент вчинення договору не пов`язувався з державною реєстрацією і право власності у набувача виникало з моменту укладення договору, у зв`язку з чим, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин положення ч.2 ст.47 ЦК УРСР 1963 р., визнавши спірну угоду дійсною.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 провизнання дійснимдоговору купівлі-продажу нерухомогомайна - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається у цілому: з житлової площі розміром 51,0 кв.м., з літньою кухнею (літ. Г), тамбуром кам`яним (літ. г), гаражем кам`яним (літ. В), сараєм кам`яним (літ. Б), душем цегляним (літ. Е), навісом (літ. И), туалетом цегляним (літ. Д), гаражем (літ. К), спорудами №1-4, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Тимирязівка Вознесенського району Миколаївської області, та ОСОБА_3 , зареєстрований 08 липня 2000 року в Вознесенській Універсальній Товарно-Сировинній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №420.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський

Дата складання повного судового рішення 31.05.2023 року.