Рішення № 111193966, 22.05.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/266/23 Справа №462/7002/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

22.05.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Друзюк М.М.

секретар судового засідання Мазуркевич І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ТОВ « Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Циба С.В.

встановив:

Позивач подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що 06.05.2019 між ОСОБА_3 та ТОВ « Фінансова компанія «Креді плюс» був укладений договір по споживчий кредит № 20817 , відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 17500,00 грн., позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами відповідно до умов зазначених в договорі. Позивач зазначив, що кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами.

Щодо права вимоги заборгованості за кредитним договором ТОВ « Вердикт Капітал» до відповідача, позивач зазначає, що 09.01.2020 між ТОВ « ФК « Кредіплюс» та ТОВ « Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 09-01/2020, відповідно до якого ТОВ» ФК « Кредіплюс» відступило на користь ТОВ « Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами , у тому числі за кредитним договором № 2817 від 06.05.2019 , що укладений між ТОВ « ФК « Кредіплюс» та ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що за період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена, а тому станом на 15.11.2022 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість 30713,08 грн., з яких : нараховані 3% річних- 999,10 грн. втрати інфляції- 2957,68 грн.. заборгованість за кредитом ( за тілом кредиту) 15664,51 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги-9291,79 грн., заборгованість з пені -1800 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просив позов задоволити, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, 2481 грн. сплаченого судового збору та 9000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.02.2023 справу № 446/7002/22 передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 справу передано на розгляд судді Друзюк М.М.

Ухвалою суду від 09.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом(повідомленням) сторін.

Відповідач 05.04.2023 подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відомості наявні у картці обліку виконання договору на розрахунку заборгованості не відповідають дійсності, так як відповідач пам`ятає, що сплачував заборгованість в іншому розмірі, а саме двічі у квітні 2019 року, оскільки з того часу пройшло чотири роки, квитанції про сплату у нього не збереглись. Зазначає, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості , а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідноз нормами ст..9 ЗУ « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Крім того , представник відповідача вважає, що позивачем при поданні позову, пропущено строк позовної давності щодо тіла кредиту та похідних вимог у відповідні періоди з квітня 2022 по 03.09.2022.

01.05.2023 позивач на електронну адресу суду надіслав відповідь на відзив, у якому зазначає, що відповідач вводить суд в оману стосовно позовної давності, стверджуючи , що не вносив платежі 30.05.2019 та 09.02.2022, оскільки відповідно до картки обліку виконання договору № 20817 , на яку безпосередньо посилається представник відповідача, 18.05.2019 відповідачем було внесено 1783,00 грн., які розподілені наступним чином: 571,36- тіло кредиту; 1211,64- відсотки за кредитом. 29.05.2019 відповідачем було сплачено 3820,00 гривень, які розподілені насупним чином: 1264.13- тіло кредиту,2301,57 відсотки за кредитом і лише 254,30 грн.- пеня.

У поданому представником відповідача запереченні на відповідь на відзив зазначає, що у позові слід відмовити оскільки розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є первинним документом , який підтверджує користування кредитом, а отже не є належним доказом існування боргу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила такий задоволити.

Представник відповідача заперечив у задоволенні позовних вимог, а тому просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.05.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 20817, за яким відповідачу надано кредит у сумі 17500гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом

Відповідно до п.2.1.3 кредит повертається, а проценти сплачуються позичальником шляхом періодичних виплат 1 раз на 7 календарних днів у національній валюті.

Сторони домовилися про наступні окремі умови договору, передбачені Графіком платежів , що подається в Додатку № 2 та є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.1. договору).

Перебіг строку, на який надається кредит, розпочинається з моменту підписання цього Договору і перерахування коштів кредитодавцем за реквізитами вказаними в п.3.1 цього договору, та складає 17 тижнів. Строк правомірного користування кредитом закінчується відповідно до графіку платежів (п.3.1.1 договору).

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 360% річних від суми кредиту, у розрахунку 5% (процентів), тип процентної ставки фіксована, проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредиту, зазначеного в п.3.1.1.

Відповідно до п.5.1-5.2 договору якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної виплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання строку платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник зобов`язаний одноразово сплатити на користь кредитодавця пеню в розмірі 200 гривень, а починаючи з 7-го дня 20,00 гривень за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня і не більше 15% суми простроченого платежу; строк нарахування пені не може бути більшим строку кредиту, але в будь-якому випадку сукупний розмір нарахованих штрафів та пені не повинен перевищувати 50% суми наданого кредиту.

Відповідно до п.5.3 у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання позичальника у повному обсязі . сплачена позичальником сума погашає вимоги кредитодавця ц такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

У другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка у вигляді штрафу та/або пені та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит у тому числі платежі направлені на відшкодування витрат кредитодавця пов`язаних з одержанням виконання.

Факт отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 17500,00 (3500+14000) грн підтверджується платіжними дорученнями №crd_68385 від 06.05.2019( а.с. 27-28).

09.01.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №09-01/2020, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема і за кредитним договором №20817 від 06.05.2019, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 , ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 ( а.с 29-41)

Згідно з розрахунком заборгованості станом 15.11.2022 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 30713,08 грн, з яких: 3 % річних - 999,10 грн., інфляційні - 2957,68 грн. за період з 10.01.2020 по 23.02.2022, заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 15 664,51 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 9291,79 грн. за період з травня 2019 року по 02.09.2019, заборгованість по пені - 1800 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Статтею 625ЦК Українипередбачено,що боржник,який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов"язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Ст. 526 ЦК України передбачено зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Крім того позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат в якості відповідальності відповідача за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином право на звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у ТзОВ «Вердикт Капітал» виникло з вересня 2019 року , а із позовом позивач звернувся у листопаді 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12.03.2020).

Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 26.09.2022 у справі № 372/3235/20 (провадження № 61-6797св22).

Оскільки строк повернення кредиту 02.09.2019, позовна давність за вимогами про його повернення закінчилась 02.09.2022, тобто вона не спливла до моменту запровадження карантину на території України (12.03.2020), а з позовом ТзОВ «Вердикт Капітал» звернулося у листопаді 2022 .а відтак строк позовної давності вважається продовженим.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасності погашення кредиту та процентів відповідно до графіку платежів не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» слід стягнути 28913.08 грн,з яких:нараховані 3% річних- 999,10 грн. втрати інфляції- 2957,68 грн., заборгованість за кредитом ( за тілом кредиту) - 15664,51 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги-9291,79 грн.

При цьому, відповідач не надав суду контррозрахунку заборгованості за кредитним договором від 06.05.2019, як і не заперечив факту отримання кредитних коштів за цим кредитним договором.

Суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1800 грн, слід відмовити, оскільки пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України № 691-ІХ від 16 червня 2020 року «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2,10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору №07-10/2022 від 07.10.2022 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та АО «Лігал Ассістанс», копію прайс-листа Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», копію платіжного доручення №343550030 від 10.11.2022, копію заявки на надання юридичної допомоги №82 від 01.11.2022 та копію витягу з акту №3 про надання юридичної допомоги від 07.11.2022.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом.

За такого, з врахуванням описаних вище обставин щодо категорії та складності справи, її типового для відповідної категорії справ характеру, заяви представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає, що пропорційними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 5 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки суд позовні вимоги задовольнив частково, відповідач є інвалідом другої групи, який відповідно до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється , судовий збір в розмірі 2235,61 слід стягнути за рахунок коштів державного бюджету України на користь ТОВ « Вердикт Капітал»

Керуючись ст. ст.141,259-261, 353-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ « Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 20817 від 06.05.2019 у розмірі 28913 ( двадцять вісім тисяч дев`ятсот тринадцять) грн.,08(вісім) коп.

У решті позову відмовити

Стягнути за рахунок коштів державного бюджету України на користь ТОВ « Вердикт Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2235 (дві тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 61 ( шістдесят одну) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Вердикт Капітал» 5000 (п`ять тисяч) грн., понесених витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування імен сторін:

Позивач : ТОВ « Вердикт капітал» код ЄДРПОУ :36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз,5б

Відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП : НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2023

Суддя Друзюк М. М.