Ухвала суду № 111186928, 29.05.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2910/23

Провадження № 2/344/1451/23

У Х В А Л А

29 травня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Татарінової О.А.

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання частково недійсними та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на житло,-

В С Т А Н О В И В:

21.02.2023 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання частково недійсними та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на житло.

29.02.2023 року через канцелярію суду позивачами подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: здійснення державної реєстрації квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; виготовлення нового технічного паспорта на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначили, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, видане Агенством по приватизації державного житлового фонду 02 червня 1998 року на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , складений 1998 році, в загальну площу квартири включено 1/3 (6,2 кв м) площ загального користування (позаквартирного коридору) буд. АДРЕСА_3 . Вважають, що рішення про приватизацію та визнання права спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 в частині долучення 1/3 (6,2 кв.м.) площі загального користування (коридором) до загальної площі квартири є неправомірним та такими, що порушують права інших мешканців будинку.

Зазначають, що їм стало відомо під час розгляду цивільної справи 344/296/22, що відповідачем ОСОБА_3 було подано заяву про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_2 , а також нею здійснювались заходи щодо виготовлення нового технічного паспорта на зазначену квартиру. Відповідно до документів на даний час ОСОБА_3 відмовлено в проведенні реєстраційних дій. Однак, в разі усунення обставин, що стали підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, державна реєстрація буде проведена. Вважають, що у разі здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі оскаржуваного Свідоцтва про право власності на житло, видане Агенством по приватизації державного житлового фонду 02 червня 1998 року, в якому в загальну площу квартири включено 1/3 (6,2 кв м) площ загального користування (позаквартирного коридору) та виготовлення відповідачем ОСОБА_3 нового технічного паспорта на квартиру, вони не зможуть відновити їхнє порушене право. Тому, в даному випадку застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, бо без їх застосування їхні права, свободи та законні інтереси будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази, які долучені до заяви. Оскільки дана справа в суді може розглядатись впродовж тривалого часу, то за цей час відповідачі зможуть здійснити державну реєстрацію квартиру АДРЕСА_2 , виготовити новий технічний паспорт на квартиру та відчужити дану квартиру, а в разі задоволення судом позовних вимог, потім буде вже не складно, а практично неможливо його виконати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала подану заяву.

В судовому засіданні представник відповідача Івано-Франківської міської ради просила відмовити в задоволенні поданої заяви.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним та скасування розпорядження МВК від 19.05.1998 року №163-р про приватизацію квартири АДРЕСА_2 в частині оформлення права спільної сумісної власності на 1/3 (6,2 кв.м.) площ загального користування (коридору) буд. АДРЕСА_3 на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визнання недійсними та скасування Свідоцтва про право власності на житло від 02 червня 1998 року на квартиру АДРЕСА_2 , видане Агенством по приватизації державного житлового фонду на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 , складений 12.12.1997 року, в частині включення у спільну сумісну власність квартири АДРЕСА_4 .

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звертаючись до суду із вище зазначеною заявою про забезпечення позову, просили забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певнії дії, а саме: здійснення державної реєстрації квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; виготовлення нового технічного паспорта на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у випадку проведення відповідачами державної реєстрації квартири АДРЕСА_2 , виготовлення нового технічного паспорту на квартиру та відчуження даної квартири, та в разі задоволення судом позовних вимог виконати рішення суду, у разі його ухвалення, буде неможливо.

Вивчивши матеріали справи, суд не погоджується з доводами позивачів про необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову з наступних підстав.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

В заяві про забезпечення позову не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, обґрунтування доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Крім того суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про його забезпечення.

В той же час, позивачами заявлено вимоги про визнання частково недійсними та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на житло.

Рішення суду на наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту квартири не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Такі ж висновки сформовані у Постанові Верховного Суду, справа № 361/6799/14-ц провадження № 61-16714св21 від 10.11.2021 року.

Враховуючи не співмірність способу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та недоведеність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, суд приходить до переконання, що в задоволенні заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову в даній справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149-150,152, 153, 260 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання частково недійсними та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва на право власності на житло, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Татарінова О.А.