Рішення № 111183937, 29.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/1271/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КолТекс»

про стягнення 382122 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КолТекс» про стягнення 382122 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки товару №287/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 в частині своєчасної та повної поставки товару. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 176364 грн та штраф у розмірі 205758 грн.

Відповідач вказав на настання істотної зміни обставин при виконанні Договору, що унеможливили виконання істотних умов Договору, внаслідок чого, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1% від ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КолТекс» (далі - Постачальник) укладено Договір №287/ВЗЗ-2022 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. (п.1.1. Договору)

Найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в Додатку №1 до цього Договору. (п.1.2. Договору)

Відповідно до п.6.1. Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис Постачальнику (представнику Постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається Постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Постачальника, зазначену в розділі 13 Договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інші необхідна інформація для поставки товару.

Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою в м. Київ. (п.5.2. Договору)

Згідно з п.6.3. Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим Договором

Специфікацією до Договору сторони визначили, зокрема, найменування товару (асортимент) - фуфайка (з короткими рукавами), кількість товару - 60000 штук, загальну вартість - 5878800 грн.

26.07.2022 представником ТОВ «КолТекс» було прийнято наручно Заявку позивача від 15.07.2022 до Договору .

Вказаною заявкою визначено строки, кількість та місце поставки товару, а саме: перша партія у кількісті 30000 штук до 31.10.2022; друга партія у кількісті 30000 штук до 30.11.2022 на склад Замовника в місті Києві.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували здійснення відповідачем поставки обумовленого товару, що також не заперечується відповідача у справі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що за порушення строку поставки товару зазначено у п.5.1. цього Договору Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки Замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені у розмірі 176364 грн та штрафу у розмірі 205758 грн, суд встановив їх правильність, відповідність умовам Договору, чинного законодавства та арифметичну вірність.

Щодо тверджень відповідача про настання істотної зміни обставин при виконанні Договору №287/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022, зокрема через наслідки масованого ракетного обстрілу енергетичної інфраструктури України та наявності підставі для зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина 2 статті 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні та триває на даний час.

Також, є загальним відомим факт систематичних ракетних, артилерійських обстрілів інфраструктури та цивільних об`єктів країни, з боку рф починаючи з 24.02.2022.

Суд зазначає, що станом на час укладення сторонами у справі Договору №287/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022 (заявка від 15.07.2022), на час його виконання та на час винесення судом рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан.

Таким чином, відповідач на момент укладення Договору мав передбачати та усвідомлювати можливі негативні наслідки, які мали доволі очевидний характер, внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, що можуть ускладнити виконання зобов`язань.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією про внесення змін до умов Договору в частині строків та обсягів поставки товарів

Посилання відповідача на лист №241 від 27.07.2022, судом відхиляється, оскільки у вказаному листі відповідач просив позивача внести зміни до умов Договору, саме в частині ціни Договору, а не в частині строків та обсягів поставки товарів.

Враховуючи вищезазначене, відповідач не довів належними засобами доказування наявність істотної зміни обставин та не надав доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. Також відповідач не надавав жодні докази, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Посилання відповідача на наслідки ракетних обстрілів агресором, що спричинили тривалі відключення енергосистеми України, судом відхиляються, оскільки останні мали місце після 10.10.2022, тобто через 2 місяці 15 днів з моменту отримання заявки на поставку товару та за 22 дні до закінчення строку поставки першої партії товару (30000 штук - до 31.10.2022), тобто у відповідача було достатньо часу для того, щоб розпочати виконання замовлення за спірним Договором, враховуючи необхідність забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану.

Разом з тим, суд звертає уваги на те, що відповідачем взагалі не було виконано умов спірного Договору за заявкою від 15.07.2022 в частині поставки товару, навіть після спливу визначених заявкою строків.

Доказів які б свідчили про реальні спроби відповідача виконати замовлення за заявкою від 15.07.2022 з урахуванням ситуації яка склалась, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру пені та штрафу заявленої позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків поставки товару.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КолТекс» (39800, Полтавська обл.,м. Горішні Плавні, вул. Молодіжна, 21/6; ідентифікаційний код 41016609) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 176364 (сто сімдесят шість тисяч триста шістдесят чотири) грн та штраф у розмірі 205758 (Двісті п`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5731 (п`ять тисяч сімсот тридцять одна) грн 83 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 29.05.2023.

Суддя Я.В. Маринченко